– Ей, Мікасо, – Ерен пошепки звернувся до подруги і відвів її трохи назад,– ти помітила що цей гад витріщається на нас?
Дівчина здивовано підняла одну брову.
– Ти тільки зараз це помітив? І витріщається він не на нас, – вона не встигла договорити як Ерен перебив її
– Але ж я бачив! – він підвищив голос, – той стовідсотково витріщався на…
– Не перебивай. Він витріщається на Арміна.
Ерен шоковано подивився на Мікасу великими очима в яких можна побачити як закипає злість. Коли ступор минув, він розвернувся і попрямував до одного конкретного об’єкта.
– Я зараз виб’ю з цього жеребця все що тільки можна, тільки дай мені до нього дістатись!
– Ерене, не кричи, він почує, – Мікаса потягла хлопця за кут щоб поговорити. Їх третій товариш здається забув про них на деякий час, помахав рукою хлопцю який «витріщався», й з усмішкою почав розмову.
– Мікасо, стій ти не розумієш, пусти! Мені терміново необхідно набити його конячу пику!
– Дурню, це ти нічого не розумієш, здається вони закохані один в одного, – спокійно відповіла Мікаса. Ерен здається от от заволає від здивування, але не робить цього. З максимально спантеличеним виглядом він виглядає з-за кута і дивиться на Арміна. Здається слова Мікаси мали сенс.
Армін в хорошому настрої, світиться як радіоактивний елемент, звісно нікого при цьому не опромінюючи, майже. Ну, хіба що одного хлопця напроти, щоки якого покриваються легким рум’янцем й він починає трохи нервово чухати рукою потилицю . Вони про шось спокійно розмовляють.
Ерен подивився на подругу і сповз по стіні на підлогу. Для нього це було занадто.
– Встань, якщо не хочеш стати ганчіркою для підлоги, – це був Леві. Він йшов до себе в кабінет але не зміг пройти повз Ерена не кинувши дошкульне слівце, – а вас же ж завжди було троє, де ще один? – він виглянув за кут, – а ясно.
Ерена ніби підірвало з підлоги, він отетеріло вчепився у руку вчителя
– Ви ж нікому не розкажете? Прошу він від цього може постраждати…
Мікаса також підійшла до вчителя, благально втупившись в нього очима.
– Та нафіг воно мені здалося, – Леві нахмурився і потрусив рукою намагаючись вивільнити її з чіпких пальців, – одчепіться від мене, неадекватні діти.
Акерман насупившись пішов в протилежну сторону від свого кабінету. Здається йому було всеодно на поведінку дітей. Мікаса й Ерен залишилися наодинці.
– Що тепер будемо робити? – Мікаса запитально глянула на друга.
– Я все ще хочу набити йому пику.
– Ні, Ерене, так не можна, ми образимо Арміна, до речі, не здається що вони зустрічаються.
– Що ж, тобі краще видно, то ти пропонуєш їх звести? – Єгер недовірливо поглянув на подругу.
– Можливо. Армін розповідав мені що закоханий в декого, казав що це мабуть не взаємно, але дивлячись на них я не вірю що у них може бути невзаємність.
– Коли ти помітила це?
– Десь з місяць тому, – Мікаса проігнорувала те, що Ерен знову осів на підлогу, – спочатку я теж не могла зрозуміти в чому діло, а тоді я помітила що Жан намагається побільше спілкуватись із Арміном.
– Він розказав тобі що закоханий в когось? А мені чому не розповів? – ображено спитав майже добитий долею хлопець.
– Тому що ти дуже шумний і не відчепився б від нього, і він також міг подумати що я краще за тебе розуміюсь на стосунках.
Здається Ерена було повністю розчавлено. Але їх недовгу мовчанку перервали
– Ось ви де, Ерене, тобі погано? Мікасо що сталось?
– Нічого особливого, він просто отримав психологічну травму, – спокійно відповіла Мікаса.
– А? Що ж тут сталось поки мене не не було? Добре, не будемо про це, скоро урок, останній, а потім канікули, зможемо погуляти, – Армін допоміг звестись на ноги Ерену і вони всі разом почимчикували до класу.
<Трохи в іншому місці майже в той самий час>
– Ервіне, це піздець
– Що сталось, – високий світловолосий чоловік упорядковував свої книги на поличці.
– В твоїй школі пройти спокійно не виходить, діти проходу не дають, ти знаєш чого до мене прилипло два карапуза?
– По-перше, те що я директор не значить що кожен сантиметр школи мій, по-друге, ясне діло що не знаю,– Ервін відволікся від полички і повернувся лицем до друга.
– Я спокійно йшов до свого кабінету і побачив Єгера який розсівся на підлозі, сказав йому піднятись і бачу що щось не так, його банда складалась з трьох, Арлерта тоді видно не було. Вирішив піти до кабінету виглянув за кут і побачив Кірштейна й Арлерта які вбити могли своїм видом, закохані, бачте, два дурники, – Леві розглядаючи поличку покосився на Ервіна що сперся об стіл і почав хихикати, – вони зрозуміли що я побачив і той неадекват вчепився мені в руку, мало не зі сльозами на очах, почав вмовляти щоб я нікому не розповідав…
– Тоді ти провалився, – Ервін уже не намагався стримати сміх, – не треба було мені розповідати.
– Заціпся, я прийшов просити тебе вмикати режим дурника поруч з ними і не помічати цього, навіть тоді коли тобі пальцем в них ткнуть, – Леві за звичкою нахмурив брови.
– Ого, то ти ще той добряк, – сказав Ервін, впіймавши при цьому один із тих невдоволених поглядів.
– Я пішов, скоро урок.
– У нас уроки в сусідніх класах, зажди, я піду з тобою.