— А-а-а, — гортано стогне Корн. Знову субота, знову зустріч з його «дорогим і любим» меншим братом, знову його член у горлі цього пихатого виродка. Знову Ґан проковтнув його сперму і зараз смокче.
Приємно. Приємно відчувати тепло його рота на собі, відчувати ці відчайдушні порухи. Бачити як Ґан ледь не давиться, як слина тече з куточків його рота, як він стоїть на колінах. Як зсунуті, нахмурені його брови, очі розчервонілі. Наскільки пряма його спина, коли він стоїть злий — лютий — і принижений на колінах і багато чого хоче в цей момент зробити, — як мінімум, завдати йому шкоди у найбільш жорстокий і кривавий спосіб — але не може. Не може й не дозволить собі. І від цієї зламаної гордості, як він переступає через себе, стає ще приємніше. Як дозволяє тримати член у його роті — зігрівати його — просто тому що Корну так хочеться.
— Ти завжди будеш знизу, брате. Завжди менший, завжди недостатньо компетентний, завжди гірший. Зрозумів? — тягне його за волоссям так аби боліло, поки промовляє це буденним голосом наче нічого не відбувається.
Ґан не дозволяє собі видати ні звуку. Він достатньо принижений. Як завжди у спілкуванні з братом. Щелепа як завжди буде боліти, а Вегас як завжди отримає на горіхи. Бо недостатньо. Бо Ґан (закреслено) Вегас старається недостатньо.
Корн ледь погойдується на ногах від бажання спорожнитися. Він відтягує Ґана від члена аби той зробив нормальний вдих, і знову пхається йому в рот. Тримає за горло. І починає дзюрити, не давши тому відпихнутися першим імпульсом.
Ґан бореться. Як мило. Намагається встати, Корн лиш сильніше стикає його за шию.
— Ти візьмеш це. Спокійно, без зайвих рухів, проковтнеш все до каплі. Зрозумів?
Кивни якщо зрозумів.
Вже задихаюсь і через силу ковтаючи, Ґан зміг кивнути. Тоді Корн послаблює тиск на горло, і, зрештою, прибирає руку.
— Менші брати повинні приймати те що дають їм старші.
Ґан давиться і кривиться від огиди, а його це ще більше збуджує. Принизливо і брудно. Так.
— Будь хорошим меншим братом, Ґан.
І гладить по голові. Наче малу дитину. Наче ніжно. Ніби він не намагається зробити йому боляче. Що ж, Корн це вміє.
— Будь хорошим хлопчиком.
Сечовий міхур спорожнився, Ґан все проковтнув. Корн піднімає його з колін (звідки в нього досі сила?) і притискає обличчя ближе до себе. Вдихає цей запах. Вдихає сморід своїх власних виділень, цілує Ґана. Наче намагається вилизати йому рота (він зап’є це вином), увібрати цей огидний смак і запах собі.
І знову кінчає. Цього разу Ґану на штани. Притискає його стегна до себе, треться і розмазує усе. Брат у його руках наче механічна лялька. Наче зламана механічна лялька.
Корн випиває келих вина що стояв на підносі і виходить. Через вікно в своїй кімнаті бачить як біля басейну Вегас щось говорить Макао. Той посміхається.
Корн закриває штори.
