Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Крижаний вітер приліпив до змученого жіночого лиця пасмо волосся, яке повністю промокло від крові. Пробігаючи повз тихі та спорожнілі будинки червоні очі хаотично шукали знайомі лиця - лиця тих хто ще не зустрівся зі смертю віч-на-віч. Почувши крик, дівчина вибігла на головну вулицю десь тут вони з Ітачі мали зустрітися. Тут і там лежали тіла тих, хто ще цього ранку збирався по своїм справам - тіла її підлеглих, а посеред вулиці маленький Саске уже лежав на холодній землі, зморений та заплаканий.
- Невже ти хочеш добити його? Він так страждає, що не варто покладатися на слабке серце.-Одна з фігур наблизилася та вдивилася у лице непритомного хлопчика
- Йому потрібно навчитися ненавидіти і тільки тоді він зможе здолати мене.- Ітачі відвернувся ховаючи лице у тіні показуючи що не має наміру продовжувати розмову.
Компаньйонка скривилася, а голос посерйознішав. Зібравшись покинути місце злочину, вона кинула через плече:
- Ти ж знаєш, що я не поділяю твоїх поглядів на це. Ти ламаєш хлопцю життя Ітачі і не варто покривати це бажанням захистити.
Шелест листя збивав її, а шарудіння пташок насторожувало. У повній пітьмі вона чекала ще двох ніндзя та підтвердження про вдало виконану місію. Внутрішній голос убивав з середини не даючи часу відпочити. Те заради чого вона жила, те для чого її ростили, те що мало бути її майбутнім впало від її рук і все для того, щоб отримати клеймо ніндзя відступниці Конохи. Пташки злетіли вгору знаменуючи повернення Ітачі та людини в масці. Чи було цікаво хто під нею? Так, але невідомо втома навалилася на плечі відганяючи всякий інтерес. Вони відправилися у наступний, невідомий обом пункт призначення прямо за людиною в масці. Віднині вона - Учіха Сарада, відступниця Конохи, а також офіційна голова мертвого клану.