— Ти така прекрасна…
Філіп шепоче це їй прямо в шкіру. Мурашки по всьому тілу.
— Це твоє обличчя…
Його волосся злегка лоскоче, коли Філіп нахиляється до Шарлотти й гладить по щоці.
— Така м’яка й пухка… Тільки для мене…
— Ти…ти мій король, — її шепіт звучить пристрасно, та й не дивно. Вона тут на подушках, розчервоніла й збуджена. Вони обоє оголені, шкіра до шкіри.
— Я знаю мила, знаю.
Філіп спускає доторки до грудей, ніжно гладить.
— Подивись на них.
Виціловує кожен міліметр грудей, гладить. Дихання його дружини стає важче, забагато відчуттів — з її очей стікає кілька сліз від сильної чутливості.
— Ммм… На тобі так приємно лежати…така велика й м’яка. Твої груди… якби я міг б використовував їх замість подушки… Ліззі…
— Мій король…
— Ммм? — поцілунки перейшли на живіт.
— Якщо ти забув, я досі збуджена.
— Тааак? — повільно проводить пальцями по промежині.
— Т-так.
— Ой, — легкі невагомі дотики — саме там де потрібно — зводять з розуму, але їх недостатньо, хочеться ще, і ще,.. більше.
— Я справді забув, вибач.., — рука ще нижче, гладить там між ніг, усередині. — Але ти така гарна, гріх було не помилуватися…
— Агхх…
Він натискає на чутливе місце там , й до цього моменту вона й сама не знала що їй це потрібно.
— Ще.
— Ще?
— Ще, ще!… О Боже!
— Грішно згадувати тут бога…
— Та до біса. Ввійди вже в мене, Філіп.
— Таак?
— Дай щось більше, не муч.
Повільно, одним рухом… занадто, забагато.
— Ахх
Приємне тертя всередині, трохи печіння по краях.
Повільно, повільно. Схилився над нею, цілунок. Так ще більш відчутніше.
— Рухайся!
І Філіп рухається. На колінах на ліжку, у неї — розкинуті ноги, руки шукають за що вхопитись. Хвилі задоволення, вона починає швидко-швидко стискатися. Знову прекрасні тихі стогони з її вуст.
Філіп кінчає в неї, стиснувши талію наче лещатами. Лягає поруч. Кладе голову їй на груди. Вони спітнілі, брудні, але поки це нікого не хвилює. Сили наче випарувались із тіл.
— Філіп?
— Мм?
— Дякую.
Ніжно посміхається.
— Мгм. І тобі.
