Відчувати нудьгу – доволі прискорбно, а відчувати її в молодому віці, коли ти ще навіть нічого не прожив, ще прискорбніше. Так розмірковуючи не звична 8-класниця Хеві дійшла до висновку, що краще відкриє свій клуб, ніж буде прокрестинувати. Клуб розслідувань.
Цей досвід був для неї ще тим іспитом з самого початку. Заповнювати бланки, домовлятися з учителями та виборювати клас для клубу, щоб в кінечній тобі відали замість великого спортзалу маленький клас географії, це ще та морока. Чому вона хотіла зайняти великий спортзал? Схоже у неї просто велике его. Ще й вогню додало, що за нього змагалися деякі клуби, а змагатися Хеві любить, як не як – дитина. Боролися за спротзал клуб акторів і баскетболу. Ох, які ж страшні були ті актори. Конкурувати з спорцменами саме по собі тяжко, бо по суті цей зал був створений для них, але ці страшні люди вибороли собі 2 дня їх тринувань і все ще були не задоволені, а Хеві.. Ніхто не помітив її присутності на словесних дебатах.
Ніби з поразкою вона направлялася в свій клуб. Він знаходився на другому поверсі, що було сильним мінусом, але цей недолік прикривало те, що всього за декілька кабінетів знаходився музичний клуб. Слухати живу музику, це друге її коханне заняття.
Хеві доволі пасивна дівчинка, яка ще з дитинства любить загадки та музику. Якщо другим вона просто насолоджується, то перше її покликання. Ще в дитинстві вона вирішила стати детективом, батьки швеї були здивовані, але вони надто хороші, щоб її перенаправляти. Що цікаво, сам вигляд Хев нагадує детективна, хоча вус у неї нема.
Русе волосся з неакуртними кінчиками та дивний, як всі кажуть чубчик, який прикрашають дві миленькі заколки були вкриті невеликою фуражкою, як в слідчого. В обличчі зразу виділяються глибокі зелені очі, які ще й підкреслюються сильним синяками під ними та маленькою родимкою біля лівого ока. Погляд її був холодним, та його перекривали різнопарні шкарпетки, які викликали сміх, може здатися, що це стиль, але це Хеві. Одяг – звичайна шкільна форма, з чорною краваткою, як у кожного учня. Образ слідчого-детектива закінчувала накидка, яка була на вигляд доволі теплою.
Що ж, ця амбітна дівчинка уже заходила в клас географії. Як не дивно там нікого не було, а сам клас від географічного мав тільки глобус і декілька плакатів.
–Хе.. – видихнула Хеві та усілася на останню парту. Їй потрібні були 4 учасники, щоб клуб не закрили, тому вона професійно сиділа і їх чекала.
Вона не надто соціальна, та й призидентом ніколи не була тому це їй здалося логічним рішенням. Так цей вундеркінд просидів пів години. Як не дивно клас пустував, а клуб музики давно не чути. Було доволі тихо, будь-хто інший давно пішов додому або втратив надії, але тут не сидів будь-хто. Ймовірно, що вона просто не надто соціалізована, що б знати, що це так не працює, та всеж її навіть стає жаль. Хеві на той момент задивилася в вікно, як почулося відкриття дверей.
В клас зайшла симпатична на думку Хев дівчина. В неї було світле коротке волосся та дві голубі прядки, які заспокоювали своїм комфортним виглядом. Дівчина нагадувала кота. Розслаблені карі очі, мила посмішка та декілька родинок на лиці. Її образ чарував, поверх форми була вдягнута коричнева кофта та й сама спідниця була довша звичайного.
Дівчинва помітивши Хев, одразу почала бесіду:
–Привіт! То – ти тут призедент клубу розслідувань? – її голос був спокійним, як і очікувалось. Хеві трохи роздивившись дівчину відповіла.
–Так. – холодно, наче на афтоматі вимовила дівчина.
–Ох, чудово! Я б хотіла сюди вступити. – презеденша трохи здивувалася від такої заяви, хоча новий учасник неймовірно необхідний, вона всерівно не хотіла приймати будь-кого.
–Тоді ти повинна пройти іспит.
–Іспит?! – здивувалася дівчина.
–Таак. Мені потрібно, щоб ти довела свої вміння.
–Хах! – дівчина посміхнулася – Це цікаво.
Між ними відбулася невилика пауза.
–Ну тоді давай, я розкажу тобі, що я про тебе дізналася завдяки дедукції? – Запропонувала дівчина. Хеві сподобався її запал, вона була готова вже зараз її прийняти.
–Піде. – після цих слів дівчина окинула її поглядом та мовила.
–Доречі, я Саккі. Отдже, я не сильна у дедукції, моя фішка почуття людей, але я можу припустити, що ти не розбираєшся як вести клуби, трохи соціопат та не любиш полуницю. – Хеві здивувалася, перші дві речі доволі легкі для відгатки, якщо так названна Саккі розбирається в психології, але її здивувало, звідки вона знає про полуницю.
–Але звідки.. – хотіла спитати Хеві, та нова учасниця клубу її випередила.
–Хах!Думаєш звідки я знаю про полуницю? Насправді, я просто бачила як ти викидала її столовій, тому тут я трохи зхитрила, можеш це не рахувати. – ніби нервуючи викрикнула Саккі.
–Це всерівно не пояснює, – відразу заперечила Хеві, хоча хотіла до цього сказати щось інше – звідки ти могла знати що у мене не просто алергія?
–Справді.. – така реакція трохи здивувала Саккі – Твоє лице. Мені здалося, що в той момент ти просто ненавиділа її, полуницю.
–Ти справді розбираєшся в почуттях.
–А ти в них ніц не тямиш! Навіть не привіталася зі мною, очевидно що ти соціопатна, та й навіть листівки з запрошення до клубу не зробила! Якби не учитель я б навіть не знала, що такий клуб існує. Ми як інь і янь.
–Тепер лишилося лише двоє. – з тяжкістю та думкою про всі чекаючі її бланки заявила Хеві.
–Це означєв що я прийнята? – радісно подивилася на Хев Саккі.
–Та. До речі.. – ці слова спровокували між ними величку та комфортну розмову, яка закінчилася обіймами від Саккі.
–Приходь завтра. – запрошувала її Хев.
–Звичайно! – останнє, що Саккі сказала махаючи.
Хеві сподобалася ця дівчина. Хоча дедуктивні навички ліпші у неї самої, та ця дівчина справді розуміється в почуттях, що не можна сказати про Хев. Не дивлячись на холодний прийом, вона їй посміхнулася на прощання.
Це було складно для неї, проте тепер вона не одна.