Повернутись до головної сторінки фанфіку: Waves and Sand

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Анотація

Після першого поцілунку на пляжі Діппер і Білл вирушають на своє перше побачення до моря.

Примітки від авторки:
Як і обіцяла, ось друга й третя історії! Убиваємо двох зайців одним пострілом.
Вони короткі, але попереду ще багато цікавого. Сподіваюся, вам сподобається!
Окрім того, ця пісня звучала в моїй голові, поки я писала, тож читайте й слухайте: https://youtu.be/LuN6gs0AJls

Повний текст

Ніч навколо них сповнена бадьорим дзвоном курантів і запахом солодощів. Повітря прохолодне і вологе, через що їхні сплетені руки стають липкими від поту. Якщо це когось із них і турбувало, то не було аж таким важливим, бо попри це вони не відпускали один одного.

 Діппер опустив погляд на їхні руки й відчув, як Білл стиснув його долоню сильніше. Це викликало усмішку на їхніх обличчях, але тільки на його ланітах з’явився рум’янець. Минуло кілька годин відтоді, як брюнет поцілував Білла на пляжі. Це був чудовий день.

 Якби це залежало від Пайнса, він би провів решту дня на піску, цілуючись із блондином. Він чекав цієї миті тижнями, і тепер йому було важко стримуватися.

 От тільки Мейбл нагадувала про свою присутність і не дозволяла їм залишити себе на лаві запасних, але це не заважало хлопцям обмінюватися таємничими поглядами й торкатися один одного під водою.

 Коли сонце почало сідати, а на нічному небі з’явилися зірки, дівчина порадила їм сходити на побачення. Не те, щоб у них був великий вибір. Після того, як вони прийняли душ і переодягнулися, вона буквально випхала їх за двері готелю.

 Так парубки опинилися на набережній. Мейбл, напевно, убила б їх, якби дізналася, що вони тут без неї. Дівчина з нетерпінням хотіла цього. Хоча чого вона очікувала? Не було цікавих місць, до яких вони б могли дійти пішки. Пайнс якраз замкнулась у номері з ключами від машини. 

 Це не мало значення, бо Діппер чудово проводив час. Білл запропонував спершу покататись на атракціоні tilt-a-whirl. Вони сміялися й насолоджувалися притиском один до одного, спричиненим швидкими обертами орелів.

 Потім Діппер зніяковіло запитав, чи можуть вони покататися на оглядовому колесі, і замість того, щоб насміхатися з юнака, Сайфер лише поворухнув бровами. Зайве казати, що вони провели весь вояж цілуючись.

 У свою чергу, Білл нетерпляче потягнув їх до тунелю кохання. Ця поїздка не була такою невинною, оскільки Діппер провів більшу частину часу на колінах у блондина. Вони мацали й обіймали один одного аж так, що обом довелося добряче причепуритися, після того, як вони побачили світло в кінці тунелю.

 Зараз вони стояли на терасі з видом на океан, що колихався внизу. Морський туман, що здіймався вгору, приємно торкався розпаленої шкіри брюнета, але цього було недостатньо, щоб угамувати вогонь, який палав у хлопцеві.

 Білл, здавалося, відчував те ж саме. Чоло хлопця блищало від поту. Він нахилився вперед.

 — Сосно, — скиглив Сайфер, — мені здається, я помираю. Чому так спекотно?

 Пайнс коротко засміявся й потягнувся рукою до вологого скуйовдженого волосся парубка, що раніше викликало велике обурення у блондина. Тепер инший, схоже, не заперечував і, зітхнувши, подався назустріч доторку.

 — М-м-м-м, нам треба води або чогось іншого, щоб охолодитися, — запропонував брюнет, наспівуючи.

 Обличчя Білла засяяло, коли він повернувся до хлопця: 

 — У мене є краща ідея.

 Нічого не пояснюючи, колишній демон почав тягнути його назад до вогнів і музики «Boardwalk». Коли вони йшли, Діппер помітив милого пухцевого рожевого котика, який висів на одній із ігор для підкидання кілець. Він збирався переконати Сайфера виграти іграшку для Мейбл, коли вони охолонуть.

 Урешті-решт хлопці зупинилися перед кіоском з їжею, і брюнет відчув аромат, від якого в нього потекла слина. Однозначно це був запах ріжків та ароматизованого сиропу.

 Морозиво та склянка з льодом.

 Вибір був величезний, але Діппер зупинився на драконячій крові. Блондин також вибрав смаколик із льодом. Різниця полягала в тому, що останній божеволів від різнобарвності начинок – він поєднав лимонну, виноградну й апельсинову.

На вигляд це було огидно.

 — Хочеш спробувати? Це не так погано, як здається, — дражнився Білл, нахиляючи склянку до хлопця.

 Сайфер скривився та відійшов: 

 — Нізащо, друже. Бачив би ти колір свого язика!

 Хлопець сильно висунув його і жартома намагався побачити на власні очі. Урешті-решт здався й вирішив, що буде смішніше спробувати лизнути Сосну.

 Брюнет звивався й реготав, намагаючись ухилитися від слизького язика. Він усе ж таки облизав Сайфера кілька разів, залишивши на обличчі липке місиво.

 — Гаразд, гаразд, припини! — Діппер засміявся, намагаючись відштовхнути хлопця. Йому так і не вдалося витерти слину з себе.

 Білл відступив й усміхнувся: 

 — Тільки якщо ти дозволиш мені спробувати твого.

 Захеканий і почервонілий від задухи брюнет запропонував своє морозиво. Він очікував, що блондин відкусить шматочок, але замість цього блакитні очі так і залишилися прикутими до нього. Вони були напівзаплющені і хтиві, від чого в Діппера пробігли мурашки по спині.

 — У мене є ідея.

 Білл відпустив його руку, щоб погладити юнака по щоці. Пайнс відчув, як його голову нахилили, а потім чужі губи м’яко притиснулися до вуст Діппера. Хлопця відразу вразила суміш смаків. 

“А це було не так вже й погано”, – подумалося Біллові. 

Смак став ще яскравішим, коли блондин почав поглиблювати поцілунок. Брюнет охоче дозволив йому це. Їхні язики ковзнули один по одному. 

 Діппер застогнав у рот Білла. Йому вже не хотілося їсти льод, бо йому вже було що смакувати.

 Ось вам і охолодження.

 Досі відчуваючи післясмак морозива, вони відірвалися один від одного, напружено хапаючи повітря. Брюнет заскиглив, а Сайфер низько й хрипко засміявся.

 Колишній демон відсторонився достатньо, щоб схопити й викинути стаканчики з льодом у сміттєвий бак, що стояв поруч. Перш ніж брюнет устиг поскаржитися на марнотратство, Білл тихо підтягнув його ближче до себе.

 — Вибач, Сосно, але ти смакуєш набагато краще. Ти тепер мій улюблений смак.

 Блондин знову скоротив відстань між ними, і Діппер відчув, як розчиняється в поцілунку.

    Ставлення автора до критики: Обережне