Розділ 1

Пісок під Біллом м’який і прохолодний на дотик. Вода ледь торкається пальців його ніг, а хвилі то наближаються, то віддаляються на безпечну, на його думку, відстань.

Не те, щоб він не вмів плавати, у нього просто не було бажання. Для Білла важливий його зовнішній вигляд, і немає нічого привабливого в тому, щоб виглядати, наче змоклий/замучений/затонулий кіт. Насправді він вирушив у цю дурнувату подорож лише з двох причин. Обидві стояли за кілька футів від нього, по пояс у воді й жбурляли пляжний м’яч.

Падаюча зірка пронизливо завищала в захваті, пропустивши м’яч, і той полетів їй прямо в обличчя. Тим часом Сосна міцно обхопив себе руками, тому що від сміху його аж перекосило. Його очі блимнули на Білла в мовчазному запитанні, а колишній демон підморгнув йому. Діппер забарвився в такі чудові червоні відтінки, що в Сайфера аж пальці на ногах почали згинатися.

Якщо й було щось позитивне в цьому пляжному досвіді, то це те, що блондин міг дивитися на  близнюка без сорочки .  Сосна не мав того тіла, яке можна було б назвати «пляжним», як називала його Падаюча зірка, проте воно викликало спалахи бажання всередині Білла, і як же йому кортіло провести пальцями вгору і вниз по оголених грудях.

Хлопець зупинив ці думки, коли усвідомив, що в його шортах для серфінгу з’явилася проблема, яка не переставала зростати.

Угх.

Він усе ще не звик до цієї частини людського буття. Звісно, він був у цьому тілі вже кілька місяців, однак усе ще не розумів, як контролювати такі імпульси. Це так дратувало.

Щоб охолонути, Білл повільно, по-краб’ячи, підступив трохи ближче до води. Прохолода дещо шокувала його тіло, і він лише зашипів на це.

Дурна Сосна. Дурна вода. Дурний пляж.

Білл схопив жменьку піску з-під своїх пальців і кинув її в океан. Це принесло задоволення, тому він зробив це ще кілька разів, навіть прицілившись у декількох мартинів, що стрибали на піску.

Він навіть не помітив, що хтось підходить, аж поки не помітив тінь, що падала на нього. Білл обернувся й побачив, що над ним стоїть Сосна.

— Розважаєшся?

Блондин скривився:

— Не зовсім.

На губах Сосни з’явилася усмішка:

— Навіщо ти зганяєш зло на мартинах?

Білл усміхнувся йому у відповідь:

— Один із них дивно на мене подивився. Вони самі напросилися.

Діппер похитав головою, але потіха не зійшла з його обличчя.

— Ходи-но з нами у воду. Буде приємно, і я подбаю про те, щоб ти не втопився, — умовляв брюнет.

Сайфер не вперше це чув. Обидва близнюки випробували різні стратегії, щоб затягнути його у воду, але жоден із них так і не зміг змусити його зрушити з місця. Авжеж.

— Цього не буде.

Близнюк перед ним важко видихнув повітря з ніздрів і схрестив руки.

— Гаразд. Якщо ти не хочеш зайти добровільно, тоді я тебе змушу.

— Що…

Перш ніж Білл устиг усвідомити сказане, Сосна нахилився, схопив його за талію та перекинув через плече. Колишній демон почав вириватися й битися в обіймах іншого. Але це лише посилювало хватку Діппера, що стискав його у своїх обіймах. Най качка копне цей м’ясний мішок за те, що він такий худий і легкий!

— Сосно, краще постав мене на землю, інакше тримай вухо гостро!

Брюнет, що ніс хлопця, кілька разів ляснув того по дупі, щоб втихомирити, і це спрацювало.

— Так, так. Через тебе мені будуть снитися кошмари. Мені байдуже.

Білл дивився, як берег віддаляється, а Сосна ніс його все глибше в океан. Коли він відчув, як прохолодна вода обтікає їх, блондин міцніше притиснувся до Пайнса.

Здалеку він чув, як Падаюча Зірка сміється з нього: 

— Чудова робота, Бро-Бро! Тепер кидай його!

Білл напружився, а другий відчув це.

— Не хвилюйся. Я не буду цього робити, — заспокоїв його Сосна, а потім спинився та запитав:

— Ти готовий?

— Я думав, ти не будеш…

Білл затамував подих, коли Сосна знову схопив його за талію й повільно потягнув донизу. Він сповзав униз по близнюку, аж поки не опинився по пояс у воді. Інстинктивно блондин обхопив ногами іншого за тулуб і вчепився в нього. Він зарився обличчям у шию Сосни та відчув, як близнюк здригнувся.

— Е-е… Білл?

Збентежений він намагався придумати якомога краще виправдання, та все що той зміг вигадати, зібравши у своїх думках, це: 

— Холодно.

Сосна розсміявся, і блондин відчув, як чужі руки обхопили його тіло. Вони підтягли його ближче, і він тоненько пискнув. Хлопець зовсім не так уявляв собі момент, коли він вперше притиснеться до Діппера.

Білл лише сподівався, що його тіло не зрадить його знову й не дасть зрозуміти хлопцеві, наскільки йому подобається бути так близько. Контакт шкіри до шкіри зводив Сайфера з ґлузду і йому потрібно було тримати дистанцію між ними.

Обхопивши руками шию Сосни, блондин відсторонився, щоб подивитися на нього. Він уже збирався запитати, що робити далі, коли побачив, що близнюк уникає дивитися йому в очі.

Стривай-но, він що, помітив рум’янець?

— Сосно, — заскиглив Білл, і нарешті карі очі зустрілися з його очима.

— Т-так?

Заїкання було справді чарівним, і бажання поцілувати іншого накрило його, як хвиля. Ні, зачекайте, це була справжня хвиля, що накрила його.

Блондин незадоволено скрикнув, а Діппер потягнувся до нього, щоб заспокійливо погладити спину. Це було приємно та заспокоювало його нерви.

Насправді він хотів запитати, чи можуть вони зараз повернутися на берег, але Білл не хотів поки що відпускати хлопця. Замість цього він прочистив горло і промовив дещо інше: 

— І що далі?

— Ну, ти можеш спробувати встати на ноги, — сором’язливо сказав близнюк перед ним, а потім схопив Сайфера за стегна в спробі відірвати його.

Блондин захитав головою і стиснув того міцніше: 

— Я краще не буду, якщо ти не заперечуєш.

Це змусило хлопця знову почервоніти, і він подивився вниз між ними. Білл був упевнений, що це адресувалось самому собі, почувши, як Сосна тихо пробурмотів: 

— Я зовсім не проти.

Потім, важко ковтнувши, брюнет сказав голосніше: 

— Г-гаразд.

Колишньому демону вистачило цього, щоб простягнути руки до щік Пайнса й повернути його обличчя до себе. Шоколадні очі дивно витріщилися на нього й забігали по всіх усюдах, поки не зупинилися на губах Білла.

Ох.

Кожна фібра його єства іскрилася і горіла наче вогонь. Його серце калатало так, як його трикутна форма ніколи б не змогла збагнути. Кров у його жилах текла й рухала його вперед, поки він не зупинився за кілька сантиметрів від уст Сосни.

Легке зітхання злетіло з його губ, а поштовхи океану допомогли подолати відстань між ними.

Коли м’які губи торкались одна одної, поцілунок здавався тепло-солоним. Згодом Діппер відповів і знову притиснув його до себе.

Із його вуст вирвалося легке гудіння, коли блондин відчув, як насолода розливається по тілу. Як довго він чекав цієї миті.

Його пальці потягнулися до брунатних пасм, тримаючись за них так, ніби це було єдине, що не давало йому потонути. Але він тонув, і врешті-решт йому потрібно було дихати, і вони обидва відсунулись, задихаючись.

Сосна був насичено червоним, і Білл був упевнений, що він теж. Мільйон невисловлених запитань промайнули в очах один одного. І блондин не хотів нічого, окрім як поцілувати його ще раз, щоб змусити свій надмірно активний мозок замовкнути.

Натомість гучний свист повернув їх обох до реальності, і вони обидва подивилися туди, звідки долинав звук.

Падаюча Зірка шалено усміхалася зі свого надувного круга й показувала їм великий палець догори.

— Нарешті!