men, abort mission

1.

– Я не думаю, що тобі є чим перейматися, – сказав Ніл, мабуть, уже вп’яте. 

– Ти вже граєш набагато краще, а це тільки середина сезону.

Здається, Саймона це не надто переконало, але він дивився на Ніла поглядом переможця. 

– Не міг би ти принаймні сказати, чи правильно я тримаю свою ключку?

Ніл пильно стежить за ним, коли хлопець стискає пальці і ставить ноги неправильно, як зробив би це новачок, але Саймон не дивиться на нього. Що, правда, виглядало підозріло. Вони обидва знали, що Саймон був у команді з Ексі, коли вчився в старшій школі, можливо, навіть записався до молодшої ліги в дитинстві, або гаяв час на вихідних, граючи. Також не секрет, що він ніколи не змінював позиції, як наприклад Ніл.

Вони обидва розуміли, що Саймон має знати, як правильно тримати ключку, і обидва усвідомлювали, що в його голові немає нічого, крім особистих цілей, проте на цей раз Ніл прикусив язика, нічого не сказавши. Він тримав дистанцію, ніколи не підходячи до Саймона, ближче ніж на відстань витягнутої руки.

– Знаєш, я не кусаюсь, – пробурмотів Льюїс, але в абсолютній тиші на корті, Джостен міг чути його так голосно, наче той кричав. 

Ніл кидає на нього ще один погляд, але Саймон не підводить очей і показує, що розправив плечі. 

– Неправильно торкатися когось, якщо вони не хочуть цього, – впевнено говорить Ніл .

Нарешті Саймон зустрічається з ним поглядом. 

– А якщо я хочу цього?

Хлопець нахмурився. Льюїс стоїть напоготові, готовий кинутися. Його пальці міцніше стискають ключку. 

“Рефлекс”, – припустив юнак, що тільки підтвердило всі думки Ніла щодо цього.

– Я тобі не потрібен, ти й так робиш все правильно.

Саймон спрямовує на друга приголомшений погляд. 

– Ага, – проговорив, сухо засміявшись. – Так, дуже дякую. 

Покидаючи корт, він скерував свій погляд на Ніла.

2.

– Цього не було в сценарії! 

Ніл був роздратований, коли викладач французької роздав кожному сюжетний текст, який вони муситимуть продекламувати перед класом, але найгірше  –  партнерка з якою був Джостен. 

Не тому, що вона була грубою, необізнаною чи невмотивованою – ні, Рене не підпадає під жодну з цих ознак. Вона дуже мила – той тип людей, який знає всіх у залі й завжди має час, щоб відповісти на  запитання – що, мабуть, було ще гіршим. 

Ніл сильно звик до дівчини. Зрештою, вона почала йому щиро подобатись, але добрі люди досі дратували. 

За тиждень, який вони працювали разом, Волкер намагалась поговорити з ним після закінчення репетицій, але вона ніколи не нав’язувалась, коли у Ніла не було бажання розмовляти – це йому подобалось. 

Джостену було комфортно в тиші. Рене розуміла і поважала це. Тож наприкінці їхньої роботи разом, вона запропонувала попрактикуватися перед презентацією. Ніл припустив, що вона просто нервує.

– Connaissez-vous de bons restaurants dans les alentours? [Чи знаєте ви якісь хороші ресторани в цьому районі?], – запитала вона французькою, що збило Ніла з пантелику. Вони репетирували вдосталь, щоб знати репліки на пам’ять, але у парубка миттю все вилетіло з голови.

Під пильним поглядом Ніла її щоки почервоніли, а голос підвищився, але Рене продовжила говорити. 

– Peut-être que nous pourrions aller un jour? [Може, колись ми поїдемо?].

Парубок гортає свій сценарій. 

– На якій ти сторінці?

– Е-ее, –  сказала з болем в голосі, – ні, я… Я не читаю зі сценарію, я… 

Він дивився на Волкер, намагаючись зрозуміти вираз її обличчя, але все що вона робить – це зітхає і легенько посміхається. 

– Це було запитання з мого домашнього завдання, та я не знаю, як це перекладається. Я сподівалась, що ти допоможеш. 

– Ти не знаєш ніяких хороших ресторанів поблизу? – тоді він переклав, – Можливо, одного разу ми сходимо? 

Вона опускає очі на підлогу. 

– Так, звичайно, – тихо відповідає, – дякую.

Нілу здавалося, що подруга поводилась нормально решту дня, але він ніколи не був хорошим у розумінні розчарування інших людей.  

3.

– Срав пес їхній матері! Лайно! – лаявся хлопець із порожнею тацею, майже впритул до щоки Ніла. 

Джостен, навпаки,  не сказав нічого, коли чоловік врізався в нього, не видав жодного звуку, лише стиснув пальці та зціпив зуби. Від відчуття холодного льоду на шкірі у Ніла пішли мурашки.

Його власна таця  – алкогольна суміш. 

Чоловік відсторонився при першій можливості, заїкаючись. Коли Ніл зустрівся з ним поглядом, той зробив швидкий вдих, знову промовляючи: “Лайно!”.

– Все в порядку, – зітхнув хлопчина, щипаючи себе за ніс, – мені все одно довелося б ходити двічі, – це було правдою. 

Ендрю все ще шукав місце для паркування, і команда досі в захваті від сьогоднішньої перемоги, а це означає, що коли Ендрю повернеться, Лиси найімовірніше випиватимуть втретє, вірогідно й Міньярд захоче випити.

– Ні, чекай… е-е, – у будь-якій іншій ситуації  Ніл би подумав, що хлопець дивиться на його шрами, якби не той факт, що погляд ні на секунду не відводився від очей рудого, – принаймні дозволь мені купити тобі нову випивку.. гм, – його зіниці переносяться від очей на пусті склянки в руках у Джостена.

Ніл зжалився над ним.

 – Я навіть не знаю, але не переживаю за це.

– Чекай, я просто хотів запитати, чи ти тут один? 

Перша думка Ніла, – сказати ні, але натомість він відповідає інакше.

 – Так, з друзями, – дозволити собі сказати слово друзі дивніше, ніж сказати слово так. Залишає приємний присмак у роті.

Чоловік мав зніяковілий вигляд. 

– Але, чи ти тут з кимось?

Запитання було більш чудернацьким, ніж бовкнути “друзі”, і, безумовно, химерніше, ніж відповісти “так”. Він кліпнув. 

– Я не розумію, що ти хочеш дізнатися.

– Просто дозволь мені купити тобі напій, –  випалив хлопець, – холодний коктейль – це найменше, що я можу зробити.

– Справді, – відповів Ніл, почуваючись до біса некомфортно, – нічого страшного, – він повернувся до натовпу, перш ніж хлопець встиг вимовити бодай слово. 

– Де шоти? – Джостен повернувся з порожніми руками.

Тим часом Роланд подає чоловікові алкоголь та співчутливо поплескує його по плечу.

4.

Ендрю часто говорить йому, що конверси не призначені для використання замість кросівок, і одного дня, коли Ніл буде бігати, вони розпадуться: “І як тоді вчиниш?” 

До вежі залишилось бігти не більше 20 хвилин, як щось зачіпає нижню частину черевика хлопчини, і раптом він падає обличчям вниз на тротуар.

Відшарована підошва зачепилася за зливну трубу, ставши причиною падіння. Ось так Ніл, лише з одним черевиком, опиняється в місті, яке він ледве знає, не маючи гадки, що робити далі. Це гнітить. У темному закутку свого розуму юнак знає, що сам винен, але хай йому грець, якщо він подзвонить Ендрю, щоб зізнатися в цьому.

Коли Ніл майже змирився з тим, що доведеться бігти назад босоніж, голос позаду нього промовив: “Гей, з тобою все гаразд?”.

М’язи Ніла рефлективно напружились, але голова повернулась, щоб побачити хлопця зі стурбованим виразом обличчя.

Зазвичай, парубок не любить розмовляти з незнайомцями, але він відкидає подібні думки. 

Тим не менш, Джостен завжди напоготові щодо будь-якої небезпеки, придивлявся до юнака. Хлопець молодий, можливо, такого ж віку, як і він сам. Йому трохи більше двадцяти, миле, чисте обличчя, яке  посміхається. Ніл вдивляється в лице невідомого, можливо, посланого вбити рудого, але в ньому немає нічого підозрілого; цей молодик млявий і недбалий, якими часто бувають звичайні люди.

Загалом, він не підходить ні Натану, ні Ічіро. Так, не дуже переконливо, але достатньо, щоб Ніл дозволив йому перев’язати свою ногу. 

— Кейсі, —  назвався той, коли надавав допомогу Нілу, обмотуючи кінцівку тонкою, білою стрічкою.

– Чому ти носиш з собою медичне приладдя? – здивовано запитав Джостен, чим викликав гучний сміх Кейсі.

– Я студент медичного, — відповів хлопець, тягнучи пов’язку і замислено споглядаючи результат, перш ніж кинути приладдя назад у сумку. 

Джостен невпевнено встає на ноги. 

– Але я працюю у тій кав’ярні, що внизу. Я бачу, як ти тренуєшся щоранку. До речі, ти справді хороший бігун, – ти Ніл Джостен, правильно? Нападник в університеті Пальметто? 

 У Ніла пересохло в роті, коли Кейсі закинув голову назад і засміявся. 

– Той самий хлопець, який говорив лайно про Ріко Моріяму на  телебаченні?

Те, що вболівальники знають щось про нього, не має бути таким сюрпризом, особливо зараз, коли він віце-капітан. Це не те, про що не можна було б прочитати в спортивному журналі або зрозуміти з гри, але Ніл відчув дискомфорт. 

– Так, – нарешті промовляє після довгої миті мовчання, – дякую, що допоміг. 

– Будь ласка! До речі, коли знову пробігатимеш повз, можеш зайти – я пригощу тебе напоєм. 

– Це необов’язково, — відповідає Ніл, тому що бути гравцем ексі не означає,  що він повинен отримувати безкоштовні речі, а старшокласники, можливо, померли б зі сміху, якби той погодився. – Але все одно дякую.  

Поки Ніл іде геть, у його голові виникають абсурдні думки: уявіть, якби він замість Кейсі зустрів Кевіна.

5.

Ден сміється занадто сильно, щоб продовжувати.

  – Але все, що я хочу сказати, – вона  видихає, –  це те, що будь-кому, хто захоче зацікавити Ніла, доведеться пройти через піт та сльози. 

Усі Лисиці спостерігають, як дівчина на стійці реєстрації намагається фліртувати, її губи викривлені в усмішці, але байдужий та неуважний погляд Ніла залишається незмінним. Ендрю стискає кулак і пильно дивиться на книжку в себе на колінах. Він завжди ненавидів бібліотеку університетського містечка.

– Бідна дівчина, – зітхає Мет, – вона робить все неправильно, тут без шансів. 

– А є спосіб зблизитися з ним?  – спитав Нікі, – такий шанс взагалі існує?

– Чому б нам не спитати єдиного, хто може це знати?

Еллісон колупає свої нігті, коли Ендрю піднімає на неї  погляд, її обличчя виражає байдужість.  

Не секрет, що він їй не подобається, і не дивно, що їх почуття взаємні.  

Вона розмовляла з ним тільки тоді, коли їй від нього було щось потрібно. Той факт, що Еліссон взагалі помітила його присутність, видає її.

Погляд команди метнувся від Ніла до Ендрю. Навіть Кевін на мить відвернувся від книжки, яка лежала у нього на колінах. Було б нерозумно думати, що всі вони лише випадково зацікавилися, особливо якщо зважати на вираз обличчя Нікі. Ймовірно, вони поставили 12 пляшок пива на наступні слова Міньярда.

– Звісно ж, –  каже Ендрю нудьгуючим тоном, який відповідав виразу Еллісон, – ось так, – і різко згортає  книжку. 

Очі Ніла рухаються від звуку, миттєво зупиняючись на блондині. Дівчина все ще про щось жваво говорить, швидко жестикулюючи, щоб привернути до себе увагу, але Ніл не виглядав зацікавленим. 

Ендрю ледь-ледь вигинає брову, але цього достатньо. Досить, щоб Джостен усміхнувся йому через плече дівчини, абсолютно не зважаючи на неї.  Його очі неймовірно гарні. 

Попри вдавану байдужість, кожна частина тіла Ендрю ніби стискається.  Серцебиття пришвидшується.

Навколо нього під столом Лиси жмуть одне одному  руки.