— Що? Чому я маю з ним няньчитися? Минулого разу він теж був у мене! — Стайлз надувся, коли Скотт привів маленького Дерека до його бісового гуртожитку. Він був буквально єдиним, хто не мав часу на проведення літніх заходів, оскільки проходив довбане стажування у ФБР. Звісно, Макколу потрібно було знайти те, що перетворило б Гейла на… п’ятнадцяти чи, може, шістнадцятирічного, проте Стілінскі теж міг би цим зайнятися і йому не довелося б боятися погроз із боку малюка Дерека.
— Тому що ти вже живеш у гуртожитку міста Бейкон, і я не хочу, щоб повторилося те, що сталося минулого разу, — Скотт багатозначно подивився на нього, Стайлз зітхнув і подивився на вовченя, яке явно не було враженим.
— Хлопці, ви знаєте, що я вас чую? — він вигнув брову, однак на його молодому обличчі цей вираз уже не мав тієї самої ваги. Стілінскі був старший за нього. От срань, це було досить приголомшливе усвідомлення.
— Гаразд, він може залишитися. Я попрацюю над контрзакляттям на випадок, якщо ви їх не знайдете. Гадаю, я зможу скласти одне з них тепер, коли Дітон дійсно навчає мене, — Стайлз кивнув на книжки за спиною.
— Чуваче, ти найкращий, — Скотт вискочив, перш ніж його друг устиг передумати. Стілінскі повернувся і подивився на Дерека.
— Гаразд, так. Звичайно, ми знаємо, що ти нас чуєш, але ми також знаємо з досвіду, що старший ти ненавидиш, коли ми з тобою спілкуємося. Як не дивно, це вже не вперше, коли тебе штовхають назад у пубертатний період. Слухай, у мене є «Капрі-сон», «Дорітос» і Xbox. Я маю досліджувати закляття, замість того, щоб робити домашнє завдання, бо як би я не підколював тебе, я вже сумую за твоїм кислим обличчям, — хлопець жестом показав на телевізор і з важким зітханням підійшов до книжкової полиці. У нього справді було домашнє завдання, але воно могло зачекати. Зрештою, це був Гейл.
— Я міг би допомогти. Я маю на увазі, що моя сім’я була зграєю, яка захищала Бейкон Хіллз протягом багатьох поколінь. Мені доводилося досліджувати відьом раніше, — Дерек підійшов до книжкової полиці біля Стайлза. Він завжди забував, що навіть у підлітковому віці, коли той був баскетбольною зіркою, перевертень любив читати.
— О, я маю на увазі-, звичайно. Напевно. Ти пам’ятаєш що-небудь про те, коли було накладено закляття? Я маю на увазі що завгодно, навіть дрібниці, — Стілінскі зачепив ногою стілець і звалився на нього разом зі старою книгою обтягнутою шкіряною палітуркою, яка була частиною його постійно зростаючої колекції надприродного лайна.
— Е-е… Ми були на парковці, гналися за чимось, напевно, за відьмою. Я не пам’ятаю нічого іншого, окрім запаху озону й весни. Я зупинився, бо був розгублений, і тоді Скотт теж зупинився. Він наче злякався. Він не дуже добре підготовлений для альфи. Потім він привіз мене сюди. — Дерек узяв книгу про трансформуючу магію, тож вона була потенційно корисною.
— Це схоже на те, що й минулого разу ти нічого не пам’ятав. Власне, саме тому вони зробили це з тобою минулого разу. Можливо, цього разу вони зробили це з іншої причини, але я не знаю цього напевно. Минулого разу ти повернувся, коли ви билися, але я не знаю, чи це через твого вовка, чи через те, що закляття мало якийсь часовий ліміт. Гадаю, через вовка, бо він спричинив повну зміну твоєї еволюції. Річ у тому, що, можливо, перевтілення допоможе. — Стайлз схопив свій маркер і підсунувся до чистої дошки.
— Я не дуже добре себе контролюю, — прошепотів Гейл, а Стілінскі усміхнувся до нього, обвівши того ковпачком свого маркера.
— Чуваче, я тобі довіряю. До того ж, знаєш, на мені горобина, так що не страшно, — хлопець виплюнув ковпачок у повітря і зловив його. Перевертень довго дивився на нього, через що Стайлз зрозумів, що це не було чимось незвичайним для нього, і просто вирішив, що його слова збентежили хлопця.
Перш ніж він зміг поставити під сумнів тривалий зоровий контакт, Гейл повільно перетворився у свою бета форму. Його очі все ще були крижано-блакитними. Це відрізнялось. Хлопець підкотився на кріслі й підвівся, щоб ближче подивитися на перетворення. Дерек напружився.
— Ви виглядаєте майже однаково. Бакенбарди інші, але це, мабуть, тому, що в тебе інше волосся. Минулого разу в тебе були золоті очі. Цікаво, що ще змінилося, — Стайлз підняв руку й провів тильною стороною кісточки пальця по бакенбарду Гейла, не досить близько, щоб торкнутися щоки, але достатньо, щоб відчути волосся. Дерекова бета форма розтанула.
— Ти, здається, добре тримаєш себе в руках, — Стілінскі повернувся, щоб написати про блакитні очі на дошці поруч з іншою інформацією, яку він мав.
— Я… Ти часто бачив мою бета форму? — перевертень усміхнувся йому, що було, безумовно, найдивнішою річчю за сьогодні.
— Ну, так. Наше існування включало в себе багато взаємопорятунку життів один одного. У мене десь є фотографії. Очевидно, не тут, це занадто публічне місце, щоб мати такі речі, але в татовому домі. Дуже важко отримати гарну фотографію будь-кого з вас. Для початку у всіх вас очі світяться, проте ймовірно через те що ти вовк, ти дуже боїшся фотографуватися, — Стайлз зневажливо махнув рукою і засунув маркер до рота, щоб відкрити книгу.
— Справді? Нас постійно фотографували. Мама любила фотоапарат, він був старший за нас. Ми завжди їздили до міста, щоб проявити фотографії великими партіями. Нам доводилося їздити до того антикварного фотографа, тому що мама відмовлялася купувати цифровий фотоапарат, — Дерек залився сміхом, падаючи на ліжко хлопця, щоб подивитися на книгу, яку той вибрав, підклавши ту між подушкою і стіною.
— Зачекай. Серйозно? Ти ніколи не говорив про це. Можна тебе сфотографувати? — Стайлз потягнувся за телефоном, Гейл подивився на нього без усмішки.
— Звісно, — Знизав той плечима, і Стілінскі швидко зробив близько сотні фотографій. В якийсь момент перевертень почав сміятися з цієї витівки — найпрекрасніше, що Стайлз коли-небудь бачив.
— Чуваче, ти трохи ненормальний, — Дерек закрив обличчя від сміху. Хлопець усміхнувся та опустився на ліжко поруч із ним.
— Я вже це чув. Це частина мого шарму, не кажучи вже про те, що я не часто бачу, щоб ти так сміявся, — Стілінскі сховав телефон назад у кишеню. Гейл підняв очі від книги, трохи нахиливши голову.
— Не бачиш? А чому б і ні? Ти досить кумедний, — поглянувши на нього, губи вовкулаки сіпнулися в маленькій посмішці.
— О, чоловіче, я так і знав, що ти так скажеш, згадай, коли ми знову зробимо тебе моїм кислим вовком, — Стайлз розсміявся, не піднімаючи на нього очей. Дерек знову хотів привернути його увагу, було щось у тому, як він пахнув, коли був щасливий або коли дивився на нього. Щось солодке, але п’янке, із чим Гейл ніколи не стикався. Не кажучи вже про те, що він був гарячим.
Перевертень не розумів, що відбувається. Його альфа відмічав хлопця як свого альфу, проте це ж була не його мама. Він швидко роз’яснив, що до чого, проте це не мало жодного сенсу. Хлопець відчував свій власний запах у кімнаті хлопця з самого початку. Також відчував власне збудження, а Стілінскі щойно назвав його своїм кислим вовком. Вони були разом?
Дерек точно бачив себе з ним. Хоч він навіть не знав його, проте йому хотілося притиснути хлопця до стіни. Чи варто йому про це говорити? Це, безумовно, було б варте будь-якого конфузу заради шансу поцілуватися з ним.
— Отже… — Стайлз підняв очі через нерішучу заяву Гейла.
— О, ти хочеш чогось поїсти чи ще щось? Трансформаційна магія зазвичай досить виснажлива, а я знаю вас хлопців, та й калорій у вас, як у бігуна під час бігу. Або можеш скористатися ліжком, якщо хочеш подрімати чи ще чогось, — хлопець зніяковів, коли зрозумів, що щойно проігнорував Дерека. Він часто так робив, коли той був поруч, але перевертень дарував йому відчуття безпеки, що призводило до того, що він дозволяв собі повністю зосередитися на чомусь одному.
— Що? Ні, я в порядку, але все одно дякую, — Гейл теж зніяковів, чого Стілінскі ніколи раніше не бачив. Він витріщився на секунду, перш ніж зміг відвести очі.
— Хочеш музику чи ще щось? Я є у твоєму акаунті на Spotify або я можу розблокувати твій телефон, щоб ти міг зробити це сам, — усі свої підписки хлопець украв, татовий Netflix, Скоттів Amazon, Ліамовий Disney+ і Hulu, а також Crunchy Roll Кіри, оскільки він був єдиним, з ким вона ще спілкувалася. Дерек не мав дуже багато підписок, але в нього був хороший Spotify і всі хороші підписки на електронні книги. Включаючи Marvel unlimited, Dark Horse Free Books та Drive Through Comics. Стайлз здебільшого використовував їх, щоб змусити його читати комікси разом із ним.
— Звісно, музика була б доречною, — Дерек дивився, як він умикає телефон і відкриває плейлист, – перевертень перестав запускати плейлисти для півдюжини пісень. Там Стілінскі зібрав усі улюблені пісні Дерека, якраз під тією, що була названа: «йому сподобалося б це». І тепер вони вже не могли не бути разом. Стайлз користувався його музичним сервісом, міг зайти на його телефон і скласти йому плейлисти!
— Отже, — Дерек спробував ще раз, коли почалася м’яка, сумна пісня. — Ти і я, старший… Ми разом. Як романтично, чи не так? — маркер випав із рота Стайлза, коли той розтулився у здивуванні.
— Перепрошую, що? — Стайлз повністю переключив свою увагу на перевертня, те чого той і хотів, але шок був не таким, на який він очікував.
— О, ну, я просто… Нас обох явно тягне до тебе. Мене, старшого й, знаєш, цього мене. Тож я не… Чому б нам не бути разом? Ти натурал? — Гейл трохи відсунувся просто поглянувши на нього. Стілінскі не звик бачити його почуття настільки явно.
— Що? Ні, я супер-бі. Я тобі подобаюсь? Що взагалі зараз відбувається? — хлопець витріщив на нього свої великі, геть сповнені паніки очі.
— Я… я думаю, що я щойно виказав себе старшого. Я просто не розумію, як я міг тобі не сказати. Ти гарячий, і пахнеш, як дім, і я хочу тебе поцілувати, — Дерек виклав усе так, як Стайлз знав, що його старше «я» ніколи б не змогло.
— Ого, — озвався Стайлз після дискомфортної мовчанки. — Слухай, чесно кажучи, я хотів поцілувати тебе з шістнадцяти років, коли ти сидів на задньому сидінні татового крузера, але я не знав, чи захочеш ти цього. Ну й, знаєш, чим старше ти стаєш тим більше. Він пройшов через багато чого, через що ти не пройшов, і йому нелегко довіряти людям, тож навіть якщо він думає те саме, він наполегливо приховує це, і я ніколи не змушував би його робити те, до чого він не був готовий. Він… Знаєш, я нібито як кохаю його, — прошепотів Стілінскі. Гейл ніколи не згадував, чи пам’ятає він, що сталося, коли він був викривлений у часі, але хлопець подумав, що якщо міні-Дерек зможе бути чесним із ним, то він відповість йому взаємністю.
— Гадаю, у цьому є сенс, і це дуже тактовно з твого боку, що змушує мене хотіти поцілувати тебе ще більше, — промовив перевертень, від чого Стайлз задихнувся у несподіваному сміху, і йому довелося на мить відвернутися й відкашлятися.
— Просто, щоб ти знав, я все ще відчуваю запах старшого мене у твоїй кімнаті, і він, безумовно, тягнеться до тебе, — Дерек знизав плечима й повернувся, щоб знову зосередитися на книзі. Стілінскі хвилину дивився на нього з роззявленим ротом.
—Так, ти набагато відкритіший. Я буду сумувати за твоєю усмішкою, — прошепотів хлопець, його голова вже повернулася до книги.
Вони поринули в тишу, музика Гейла тихо грала у кімнаті. Стайлз подумав, що знайшов пристойне контрзакляття, щось на кшталт розсіювання магічного полотна. Насправді це було б доволі просто.