2 глава

Мовчання та здивування, Що робити ? В його голові не залишилося нічого, він не міг реагувати нормально, так що знову просто втік, так ганьбливо, але в його голові не було нічого окрім «біжи» він побіг так швидко як тільки міг, що за кілька хвилин був біля коледжу.

Він наче тільки зараз зрозумів, що відбулося, його наче струмом вдарило, розуміння що він нарешті його побачив, приносило такі приємні та одночасно жахливі відчуття, Чонгук досі кохав його, він досі приносив метеликів в животі, але ні він не визнає цього.

Коли він зайшов в коледж було занадто тихо, або через те, що він дуже багато думав або, тому що пари вже почалися, доведеться чекати коли пари у Чіміна чи Юнгі закінчаться, вони всі були в різних групах, що дуже заважало. Все ж вирішивши не йти на першу пару він пішов у столову, де на здивування сидів Мін-хьон, він швиденько підійшов до нього, той своєю чергою подивився здивовано.

- Ти що тут робиш малий? - Юнгі доїдав якусь булку.

- Та так, просто запізнився, дещо сталося, вирішив не йти на першу пару - Чон сів за стіл, та скуйовдив волосся на потилиці.

Юнгі не став запитувати більше, просто продовжив їсти далі, хлопці так просиділи до перерви.

Юнгі сьогодні цілий день не бачив свого хлопця, тупі вчителі, то туди то сюда його, те що він відмінник не дає їм права віднімати його час ще й на перерві яку він міг провести з Чіміном та Чоном, це краще ніж бігати кожну хвилину з поверху на поверх.

День пройшов на враження швидко, надто, ще й Чімін не міг піти з ним додому, тому що йде з Чонгуком який живе наче в іншій крайні, йти самому нудно, так що йде в супровід з музикою яка грала в навушниках на всю.

Не встиг він дійти додому як біля нього встав байк, ахуєть який байк,

- Хьонннн привіііт, я так сумував за тобою - хлопець одразу поліз обійматися, спочатку Мін здивувався.

-Бляха це ти, до смерті налякав, Техьон яким вітром тебе сюди занесло? - він зняв навушники.

- Ой та там така історія…

Кім намагався коротко пояснити, що його виперли з коледжу за те що він побився з якимись хлопцями, ті щось не то сказали, двоє з них лежить в лікарні, один убіг просто, а Техьон вирішив, що йому робити в тому Сеулі? так що приїхав до Юнгі пожити, знав що той не відмовиться, Юнгі в шоках, якийсь Кім став гангстером.

- Пізда малий, ну і що ти тут робити то будеш? 

- Знайду роботу, того що татко сказав, що я його заєбав своїми виєбонами, Юнгі це був третій коледж, він мене ненавидить - Кім опустив погляд поклавши свою руку на голову - сказав бери гроші де хочеш, мама дала на перший час, все ж вона то любить мене більше м-да, коротше я довго на шиї сидіти не буду ти не цей ну, як тільки накопичу гроші то одразу з’їду чесно - він подивився якимись очима цуценята, Мін то не проти йому взагалі до лампочки. Доки Техьон не замовкав вони дійшли до квартири Юнгі, на щастя він жив сам, типу подарунок на двадцяти річчя від мами, або його просто хотіли виперти скоріше.

- Файно, що ми дійшли додому, але ти нічого не забув? якийсь там мотоцикл, я типу не натякаю.. - Техьон рванув назад, біжати було хвилин десять, як можна було забути байк? це ж не маленька річ.. От йолоп, Те почав лаятися сам на себе.

Пройшло хвилин п’ятнадцять як Техьон нарешті доїхав додому, от тільки проблема Мін хьон зайшов додому, а Кім не знав де він.

- Юнгі хьон як ти так міг зі мною? - він робив голос наче плаче.

Мін посміявся з такого малого впускаючи його в квартиру, той швиденько зняв взуття та пробіжав у вітальню він питав де що, що можна чіпати, а що краще ні. 

 Мін спробував пояснити, що тому знову ну все одно, точніше майже, не чіпати його одяг бажано, не довго думаючі Кім побіг до душу, так хотілося зараз змити з себе залишки такого дня, хоча і не поганий він зовсім, ну подумаєш батьки з дому вигнали, викинули з коледжу, він зустрів Юнгі та Чонгука, він чесно дуже сумував за ним з того дня, але просто не знав, що робити, він наважився тільки через місяць, але Чон вже змінив номер, а що робити він не знав, та що залишив все на самотік. Спав Кім у вітальні, в Юнгі одно кімнатна квартира, але Те все одно, дах над головою є, вже добре, сподівання що наступний день буде краще.

 

  Чонгук не міг спати пів ночі, думки буквально з’їдали його з головою, чому старший тут, чому саме пусан, ну чому вони саме сьогодні зустрілись. Тільки б він знав.

Ось й ранок, ледве відкривши очі Чон застогнав від болю в спині, лежати та спати весь час на ній не найкраща ідея була напевно, він ліниво спустив свої босі ноги на підлогу, холодно. Він спав тільки в боксерках та футболці, так комфортніше. Вийшовши з кімнати він поплентався на кухню, де його вже чекала мама, що приготувала йому та собі сніданок, тато вже пішов на роботу, на вулиці ще було трішки темно, та на підвіконні лежав сніг, зима так заспокоює.

Поївши та подякувавши мамі він пішов в душ, зуби, вмився, вдівся, взувся. Біля вхідної двері він стояв хвилин десять, досі думаючи про своє, сьогодні повинен бути день краще, він вірить в це як вірив татові коли той казав, що точно купить маленькому Чонгуку велосипед. Велосипеда за все життя до речі в Чона так і не було.

 Неохоче перебираючи ногами він дійшов до коледжу, всі люди давно були в ньому, на дворі коледжу нікого, так тихо та спокійно, але зайшовши туда одразу крики, розмови, співи якісь та біготьня.

Чон швиденько дійшов до аудиторії де буде пара, та стояв чекав цього моменту, з групи він не з ким майже не спілкувався, тільки кілька дівчат іноді липло, все ж Чонгук був не поганої зовнішності, дуже не поганої. Пари на враження пройшли дуже швидко, надто навіть.. З Чіміном вони побачилися кілька разів на перерві та в столовій, Юнгі пропав, навіть Пак хз де він, той не відповідав на повідомлення, вони навіть нервувати почали, Вирішино було завалитися на хату до Юнгі доки той не відкриє.

До будинку Міна на автобусі було їхати хвилин п’ятнадцять, так що з хвилин на хвилину вони вже будуть тарабанити двері хьона.

- Я цього покидька особисто придушу. - Пак був реально злий, той ніколи його не ігнорував більше ніж хвилин п’ять, а тут день! Він обурений на свого хлопця, що таке могло статися, що його не було в коледжі, не відповідає ну от що?

Не пройшло і п’яти секунд як двері відчинилися, в ніс одразу вдарив аромат кави, і в очі кинувся Кім бляха знову його Техьон.

- от якого ху.. - Чонгук не встигнув виругатися, як Чімін забіжав в хату і насрати, що тобі відкрив якийсь хлопець, наполовину оголений хлопець.

Чонгук і Техьон і словом не перекинулися як побіжали за Паком який вже стояв перед Юнгі, який в свою чергу тримався за ніс.

- Чімін ти шо його в’єбав ?! - з носу полилася кров, Юнгі не розуміючи, що взагалі відбувається дивився на свого коханого.

- Мін бляха, якого хуя тебе не було ти не відповідаєш ні мені, ні Чонгуку, а тепер я приходжу, а двері мені відкриває якийсь голий хлопець, як ти це бляха поясниш? - о так Пак був занадто ревнивий, але ця ситуація виглядає так як і любий інший про це подумає, очі Чіміна почали потроху мокріти Мін як тільки це побачив забив на свій ніс, який болів так наче зламали, кров досі текла, а його руки виглядали так, начебто він когось вбив.

- Ну сонечко ти чого, я тобі все поясню, ну всьо-всьо спокійно йди до мене - Юнгі протягнув руки, щоб обійняти молодшого, той не думаючи обійняв.

- Ти повинен дуже переконливо пояснити якого хуя це - показуючи на Кіма який стояв в боксерках вахуї - тут робить - він дивився на нього сердито.

Мін погодився та вони пішли на кухню.

- Ох ти йо.. було б непогано якщо б мені теж пояснили - Чонгук перевів на все ще ахуєвшого Те, який не розумів, це зараз був камінг-аут перед ним чи що, з якого часу його хьон геї і чому хлопець (?) Юнгі був знайомий з Чонгуком.

- Я сам вахуї зараз. Але якщо коротко кролик то я тусуюсь у Юнгі того що він мій старий друг, там теж довга історія - Техьон тепер теж дивився в очі Чонгуку, той довго думав в принципі це складалося, Техьон був з дуже впливової сім’ї та і Юнгі теж, можливо їх батьки знайомі чи там інші причини, в голові знову бардак, а розібратися в цьому одному так складно.

Вони дивилися просто в очі один одному, не говорили нічого, думали вони про одне і теж, але ніхто не насмілився сказати і слова про той день, Чонгук не хотів тяготить своїми почуттям старшого, а Кім боявся запитати, тому що думає, що почуття Чона вже пройшли, так що Кім розвернувся та пішов вдітися, ну не гарно думає так ходити при незнайомці та Чоні.

Мін та Пак говорили напевно довго, але Чонгук і не помітив як час пройшов, тому що сидів в телефоні на дивані, Техьон був в кімнаті Юнгі, максимально ніяково буде знаходитися в одній з молодшим.

Ще хвилин десять, п’ятнадцять, тридцять та Чонгук вже не може терпіти, хотілося як найшвидше додому, йому не по собі, голова болить, їсти хочеться, в душ та спати. Вставши він тяжким кроком пійшов на кухню, та двері на неї були замкнені, з той сторони двері він почув тихий стогін і о боже, краще б він це не чув, він миттєво залився червоною фарбою, та прискорив свій крок до коридору, максимально ніяково.

Швидко надівши свої улюблені берци він надягав вже куртку як в дверях з’явився Кім.

- Вже додому? А твій друг? вони вже не виходять хвилин сорок нє? піду перевірю чи все оке.. 

- НІ - він крикнув це так гучно, що одразу приклав свої долоні до роту - ой.. я хотів сказати ні не треба, я заходив, в них все добре, просто.. вирішили довше поговоритм.. ось - він перебирав однією рукою краї куртки та дивився в підлогу.

- ммм зрозуміло, ти сам додому? на вулиці вже темно, ти далеко живеш? Я можу підкинути все одно в магазин хотів заїхати. - Кім не чекав відповідь він вже був зібраний та почав взуватися - Чонгук якщо ти думаєш щось то мені правда не складно..

Чон швидко угукнув відкрив двері і побіжав на вулицю, краще почекає на свіжому повітрі.

О господи їхати з Техьоном, бляха чому сьогодні знову я зустрів його? все йшло так добре, та нащо я погодився поїхати з ним.. чому я шукаю проблеми на свою дупу, хотів забути його, а він піздец, тепер з Юнгі живе.

Думок знову багато, голова наче зараз вибухне, на вулиці і правда темно, він сподівався що настільки, що б закрити його червоні ланіти, обличчя, та його самого. Кім вийшов через дві хвилини буквально.

- Ну що малий пішли - Кім підійшов до мотоцикла, та сів - чого чекаємо? квиток? вибачте такої системи в нас ще немає.

Чон стояв як вкопаний, Техьон в кожній куртці, з скуйовдженим волоссям сидить на байкі. Піздец.

- я ніколи не їзив на такому.. - по-перше цей мотоцикл коштував напевно дорожче ніж його квартира, по друге це не машина це йоб твою мати мотоцикл і це було реально лячно.

- ох ти ж йо, ну нічого тримай - Кім протягнув шолом - сідай та тримайся за мене.

- а ти ?.. 

- ти хочеш їхати без шолому? ну знаєш в перший раз не дуже приємі відчуття, та й ще зима, так що без виєбоеі вдягай - Чонгук слухняно вдів та сів, а за що триматися то.. за плечі? чи краще якось триматись за байк.

- за талію мене візми і краще тримайся якщо не хочеш померти, я ганяю дуже швидко - на обличчі Техьона з’явилася така самовпевненна посмішка, знайшов чим хвалитися, Чон хмикнув.

Він обережно поклав свої руки на талію Техьона, та намагався максимально не торкатися до нього нічим другим, Кіма трішки насмішила ця ситуація, так що він власноруч поклав руки молодшого, так що б ті міцно трималися на ньому, та сказав, що краще опертися об нього, тому що так зручніше.

Кататися по місту на мотоциклі виявилося дуже весело, так гарно. А ось і дім чесно йому сподобалося ось так просто їхати, вони мовчали і через це було комфортно, надто комфорто що б не хотіти повтори це.

- Ну що ж.. мм дякую - Чон стояв перед Кімом який сидів досі на байкі, що зараз робити, просто піти? потиснути руку? обійняти..?

- до зустрічі кролику - Кім нятягнув шолом та поїхав, Чонгук спиздить якщо скаже, що не сподівався що б хьон його обійняв.

Він усміхнувся своїм думкам та повільно йшов додому, хьону напевно не комфортно з ним, після його зізнання.. 

 

До цього всього. 

Чімін сидів навпроти Юнгі, та шмигав носом.

- Чіміні, котик ну подивись на мене. - Пак підняв погляд та недовірливо подивися в очі.

- ну спробуй все пояснити. 

Юнгі вирішив розповісти все з самого початку як він і Кім зустрілися, він тоді ще був в молодших класах, та тоді вчився в приватній школі, батько Міна та Кіма були знайомі, вони вели спільну справу, а малі просто були постійно разом, до того моменту як Техьон поїхав до Сеулу, але це не завадило їх спілкуванню, вони бачилися по кілька разів на рік, та переписувалися майже кожен день, хоч в останій час спілкування зійшло на нуль, вони все одно були друзями, а тут Кім різко приїхав та попросив пожити, а що Мін ну він не проти, а на пів голий, тому що це бляха Кім Техьон, він спить взагалі голий повністю, дякую що хоча б труси були.

Вони ще довго говрили, про історії з дитинства та вирішили трішки випити. Пак поклав руку на плече Юнгі та зазернув в очі, в того були вже скляні очі, Мін томно вздихнув та поклав свої руки на стегна Пака зжимаючи їх, той тихо стогнув та встав підійшовши впритул між ніг старшого, той опхопив його за талію та прислонився до животу.

- Югні-я хлопці все ще там за дверима - Чімін зарив свої руки в темну верхівку голови.

Юнгі тихо промичав в знак згоди, що ось я знаю, але що з того? вони ж швидко, це не займе багато часу. Мін почав гладити стегна, ноги та тулуб молодшого, Пак тихо-тихо дихав наче боявся спугнути момент, що б не порушити насолоду, таку тягучу, повільну та приємну, що хочеться скулити від задоволення. Від цих ніжних та лагідних нікуди не поспішаючих дотиків прохолодних рук, в цьому була якась своя насолода, великі пальці так м’яко проходили по всій шкірі, Мін зупинявся десь довше десь менше, він обережно підняв кофту такого до неймовірності відкритого до дотиків хлопця та посміхнувся, до чого ж той був чудестний такий неможливий наче янгол який потрапив в життя звичайнго хлопця та дав надію, надію що тепер з ним є він і все буде добре. Юнгі почав покривати живіт молодшого поцілунками та почув тихий сміх зверху, вірішивши від піднявся до грудей Чіміна та почав вже цілувати там, якась звичка в Міна залазити під кофту до Пака. Юн почав лизати соски молодшого та вже чув над собою стогони, це йому більше до душі.

- хьон чекай - Чімін різко витягнув старшого з під кофти, той так і стояв з відкритим ротом, Пак тихо хіхікнув - я.. я хочу зробити тобі приємно.. якщо н-не против - ці слова далися складно Паку, він ще нікому мінети не робив, а тут перед ним стоїть його п’яний до неймовірності сексуалний хлопець, з червоним обличчям скуйовджиним волоссям яке було наче зачесене назад, вглядає він просто.. вау.

- Чімін, ти що хочеш зробити?.. 

Молодший нічого не відповівши став на коліна перед досі сидяшим Міном, який дивився на нього цуценячими очима наче не розуміючи до кінця, що його сонечко хоче зараз зробити, але розумів що Пак так сексуально виглядає між його розведених ніг коли стоїть на колінах весь червоний та трішки зі збитим диханням.

Пак поклав руку на пах старшого той був в домашніх шортах, він кілька разів провів по паху імітуючи дрочіня, не довго думаючи він зняв наполовину шорти та труси з Міна, доставши вже стоячій член він зглотнув тягучу слюну яка так довго копилася в його роті, він хвилюється. Все ж взявши волю у кулак він повільно наблизився до статевого органа свого хлоця який взагалі-то дивитьсяна нього весь час, від цього ще більш не по собі, той дивився на нього таким нечитаймим поглядом, мурашки по шкірі. Чімін облизнув головку члена на пробу, Та почав водити язиком по всій длині, тримаючи однією рукою початок члена щоб якось допомогати собі, він взяв вже повністю його в рот, дякую що у його хлопця член не двадцять сантиметрів як це буває в манхвах які колись читав Чімін, так що він міг брати його майже до кінця, вже почувши тихі стогіни зверху він трішки посміхнувся, всеж його перший раз в мінеті не поганий раз Юнгі не мовчить. Мін поклав руку на голову молодшого та почав трохи давити вже сам, так як відчував скору розрядку.

- Чімін чекай я зараз.. - Чім і не збирався зупинятися, доводить діло до кінця.

Ще кілька рухів та Юнгі кінчає в рот молодшому з тяжким видихом, це було щось. На смак так собі, так що залишки він просто виплюнув в раковину, та сів на стілець.

- Пак Чімін ти прекрасний - Юнгі потягнувся за поцілунком на який йому з радістю відповіли.

 

Техьон зайшов в квартиру та було вже тихо, він знав, що старші не в ігри грають та не просто говорять, так що побіжав разом з Чонгуком, що б так скажемо не заважати. Він пішов одразу на балкон та запалив цигарку, так йому було не можна, ніяк і ніколи, але зараз це було не обхідно, в Кіма була астма, хронічна від мами, він ненавидів це, приступи були не часто та недовго як і повинно бути, але в любий момент все могло стати гірше, від такого захоплення Техьона курити хоча б одну цигарку в тиждень, що б точно ковзани відкинути до двадцяти п’яти, ще й холодна пора року, вітер досі холодний це теж було не добре, тільки погіршував собі ситуацію. Почувши, що двері кухні відкрилися він вийшов, та вдохнув таке тепле та приємне повітря, подивившись в право він побачив дві фігури які наче м’ялися перед ним.

- Все окей, я з Чонгуком виходив, нічого не чув не бачив - Він театрально підняв руки та прикрив очі посміхаючись.

- та в тебе ніхто нічого не питав, спати йди, Чімін сьогодні в нас ночує, ви не знайомі так що п’ять хвилин у вас є познайомитися, раз два і ми з ним шуруємо спати - Мін промовив все швидко та зрозуміло, сам ж потопав в душ.

- ну що ж.. я Пак Чімін як ти зрозумів, з Юнгі я зустрічаюсь з осені, про тебе я вже багато чого знаю, так що приємно познайомитись, я до речі старше тебе на два-три місяці, так що зви мене хьон - Чімін був схожий на Юнгі сказав все по ділу швидко ясно.

- океей, навзаєм, я спати потім якось будемо заводити дружні стосунки - Кім помахав та не переодівшись не помившись ліг на диван, та наче одразу заснув.. такий дивний хлопець.