Chapter Text

*****

Драко не бачився з Поттером кілька днів. Про цю справу писали на першій шпальті “Пророка”, і, судячи з усього, Поттер до кінця тижня мав розриватися між свідченнями й судом. Декілька разів Драко мимохідь забігав до його кабінету, щоб випити післяобідньої кави чи чаю, але виявляв, що там порожньо. Він навіть залишив стаканчик на винос на столі Поттера, а наступного дня побачив, що той зник – чи то його прибрали, чи то, можливо, випили. 

Попри переполох, спричинений справою Поттера у їхньому відділі, тиждень тягнувся майже нестерпно нудно. Драко не хотілося визнавати, але він сумував за Поттеровими відволіканнями: його похмурими поглядами, дурним лунким сміхом. В чому Драко ненавидів зізнаватися собі ще більше, так це в тому, що йому хотілося знову його поцілувати. Дуже, дуже хотілося поцілувати. Мерліне, якщо вже чесно, хотілося набагато більшого, ніж просто поцілувати. Проте, якщо не розбивати табір біля його захламленого стола, Драко залишалося хіба тільки чекати, доки той повернеться.

Це страшенно обурювало, Драко ненавидів, коли його змушували чекати.

До п’ятниці він навіть мигцем не бачив Поттера і відчував, як усе всередині натягується. Він думав про те, чи не завалитися до Пенсі або піти до бару, але натомість налив собі келих вина й спробував зосередитися на якомусь безглуздому маґлівському детективі, який Ґрейнджер позичила йому в їх останню зустріч за обідом.

Він не міг ні на чому зосередитися, і що ще гірше, довбані коти знову взялися за своє. Він раптом зрозумів, чому місис Вілкінсон запідозрила щось неладне; тварини зчиняли такий галас, що він ледве міг чути власні думки. Драко наклав надміру агресивні чари, яким ледве вдалося заглушити вереск, і спробував повернутися до книги.

Він тільки-но почав заглиблюватися у сюжет, як почувся грюкіт у двері. Драко гаркнув і жбурнув книгу об стіну. З паличкою в руці він попрямував до вхідних дверей, повністю готовий проклясти усякого, хто наважився потурбувати його у цей день.

Він відчинив їх і побачив силует Гаррі Поттера в аврорській формі, що вимальовувався у світлі вуличних ліхтарів.

— Ти, — сказав Драко й прибрав чарівну паличку.

Поттер знизав плечима. 

— Я.

Драко прийняв позу, що, як він сподівався, мала вигляд набагато розслабленіший, ніж він почувався насправді. 

— Тож чим я можу допомогти?

— Я був по сусідству.

Він скептично подивився на Поттера.

— Невже?

— Знову місис Вілкінсон із котами.

— Мабуть, якісь дуже небезпечні коти, якщо вони постійно посилають головного аврора, щоб розібратися.

— М-м, так. Справді дуже небезпечні. Не хвилюйся, я з ними розібрався.

— Яке полегшення.

Мовчання затяглося, і Драко намагався не ворушитися. Поттер просто стояв, дивлячись збентежено і трохи весело. Крива посмішка змусила з’явитися на його щоці ту дурнувату невелику ямочку. Навіть Драко міг визнати її дещо привабливою.

— Гадаю, тобі слід запросити мене увійти, — сказав Поттер.

— У мене вдома немає котів-перевертнів, — резонно зауважив Драко.

— Немає? Певно, ми маємо переконатися, еге ж?

— О, так. Було б помилкою цього не зробити, — сказав Драко, закочуючи очі, але усмішка все одно торкнулася його губ, як би він не намагався її придушити.

Він відступив убік, і Поттер увійшов. Перш ніж Драко встиг зачинити за ним двері, він виявив, що притиснутий до них тілом Поттера, що опинилось зовсім близько. Він тримав одну руку біля його вуха, а потім нахилився, і його очі звузилися.

— Якщо подумати, впустити мене всередину було, певно, небезпечно.

Драко відчував тепло тіла Поттера, а від гріховного викривлення його губ усе нутро нило й наливалося жаром.

Він облизнув губи й важко ковтнув. У горлі раптом пересохло. 

— Це погроза? — запитав він.

Поттер розсміявся, так низько й глибоко, що це більше нагадувало гарчання. 

— Це попередження.

Коли Драко набрався сміливості й зустрівся з Поттером поглядом, то побачив, що очі його примружені, темні й хижі. Можливо, Поттер хотів, щоб це виглядало страхітливо, але це лише підбадьорило. Він простяг руку й провів кінчиком вказівного пальця по гострій щелепі Поттера. Обвів великим пальцем контур його губ й спостерігав, як вони розтулилися у видиху. Зіниці Поттера розширилися і він накинувся на рот Драко, гаряче і наполегливо, прикушуючи нижню губу. Драко легко йому поступився. Він був затиснутий тілом Поттера, стиснуті в кулаки руки якого знаходилися по обидва боки його голови — але не торкалися, можливо, активно намагалися цього не робити.

Драко не страждав від такої стриманості. Його руки були скрізь — лежали на плечах Поттера, тягнулися по його шкірі, заривалися у волосся. Він хотів торкатися його з ніг до голови, притискати Поттера до себе, щоб відчути твердість його грудей, тепло рук, що стискали. Але Поттер стримувався, і Драко це не подобалося. Він схопив Поттера за мантію й потягнув до себе, водночас вигинаючи спину й схиляючись, щоб притиснутися якомога ближче. І, о так, це було так, збіса, добре. Він потребував цього, потребував усього цього, потребував Поттера, сильного і гарячого, притиснутого до нього, з його язиком у роті і руками на сідницях. Він потребував цього більше за повітря.

Поттер зітхнув і відсторонився, поклавши одну руку до грудей Драко, притиснувши його, задиханого і безпорадного, до дверей. А потім втупився у нього поглядом, і Драко був певен, що має безладний вигляд – розчервонілий, губи підпухлі та вологі.

— Скажи мені піти, — прогарчав Поттер. — Скажи мені піти зараз же.

— Ти збожеволів? Навіщо мені це робити? — спантеличено запитав Драко.

— Бо якщо ти цього не зробиш, я трахну тебе прямо біля цих дверей. Мелфою, присягаюсь, я не можу викинути це з голови. Я сходжу з розуму.

Драко відчував, що він ніби сяє, ніби випромінює таке яскраве світло, що воно може засліпити. Це Поттер, Гаррі Поттер стояв перед ним, майже тремтячи, його голос був сиплим, а шкіра розчервоніла від бажання, бажання його, Драко. Це був довбаний сон. Або кошмар. Драко не був упевнений. Єдине, в чому він переконався, так це в тому, що ні за яких обставин не скаже Поттеру піти. У жодному бісовому випадку.

Щелепа Поттера стиснулася, коли Драко почав розстібати його форму, по одному ґудзику. Поттер спостерігав, наче зголоднілий, з дикими очима.

— І ти б пішов? Ось так? — запитав Драко.

Поттер напружено кивнув, не зводячи погляду з повільних, точних рухів пальців Драко.

— Боюся, я не можу тобі цього дозволити, — зауважив Драко.

Варто було лише цим словам злетіти з вуст, як Поттер знову накинувся на нього. Його руки, вже не стиснуті в кулаки, злісно рвали ґудзики. Вони задихались у кусючих поцілунках, шипіли при першому ж контакті шкіри до шкіри.

Це було дико і абсолютно божевільно. Коли сорочка Драко була стягнута через одне плече, Поттер взявся за його шию, вціловуючи сліди у шкіру, що опісля його губ квітла червоним. Поттер тримав долоні на його сідницях, притискаючи тіло до власного з шаленою грубістю, від якої по нервових закінченнях розсипалися зливи іскор.

Це було неймовірно, фантастично, і Драко не сумнівався, якщо Поттер так і продовжуватиме, вони обидва прийдуть у штани за лічені хвилини. Драко подумав, буде жахливим марнотратством, якщо він навіть не зніме з Поттера цю дурну форму.

Він запустив руку у Поттерове волосся й, видихнувши, відсмикнув його назад. Його очі виявилися темними й трохи здичавілими, і Драко ледь не передумав, збираючись і далі дозволяти йому брати себе біля дверей, але ні, він мав негайно покласти Поттера горизонтально.

— Спальня, — вимовив Драко. — У кінці коридору.

Поттер кліпнув, а потім відірвався. Він схопив Драко за зап’ястя й, спотикаючись, потягнув по коридору.

— Прокляття, Поттере, звісно, штовхай мене, чому б і ні, — пробурчав Драко, коли Поттер шпурнув його на акуратно застелене ліжко.

— Вибач, — сказав Поттер, анітрохи не жалкуючи, коли переліз через Драко й почав смикати застібки його штанів. — Ти зводиш мене з розуму.

— Правда? — спитав Драко, бо, чесно кажучи, це було трохи дивно.

— Господи, так, — простогнав Поттер. — Ти завжди такий застебнутий на всі ґудзики, вишуканий і правильний. І ти постійно сперечаєшся зі мною.

Драко всміхнувся.

— І тобі це подобається, правда?

Поттеру вдалося розстебнути штани Драко, і його рука ковзнула по доріжці волосся під пупком. Пальці просунулися далі униз, під пояс його штанів.

— Мені це подобається, — сказав він і стиснув його член.

Драко ахнув. Рука Поттера була гарячою й шершавою, і кут був зовсім неправильним, але це не мало значення, бо Поттер сидів на ньому у напіврозстебнутій уніформі, закушуючи нижню губу, і Драко це анітрохи не ненавидів.

Драко, скутий в пастці своїх розстебнутих штанів, плутався у рукавах сорочки, і це його страшенно бісило. Йому хотілося викрутитися, вислизнути з тканини, що його сковувала, і як слід обвитись навколо Поттера. Він хотів відчути, як його член торкається теплої шкіри, хотів торкнутися Поттера звідусіль.

Поттер, мабуть, почувався так само, бо раптом відсахнувшись і рвучи мантію, скинув футболку й розстібнув джинси із дивовижною швидкістю. І хоча Драко не заперечував, якби Поттер не поспішав, але це усе ще було непогано, виявилося, що він не носив трусів під джинсами. Драко ледве встиг надивитися, як Поттер почав так само ефективно роздягати його.

А потім Поттер опинився на ньому, розводячи стегна і присуваючись ближче, він стиснув їхні члени разом. І він був таким гарячим, його шкіра майже пашіла. Щетина на підборідді дряпала шию Драко, коли він впивався в неї поцілунками. А потім Поттер обхопив обидва члени рукою, і Драко не зміг стримати стогін. Він з усіх сил намагався набрати повні груди повітря. Задихався і хапався за шкіру, і, чорт забирай, він збирався кінчити. Занадто рано. Він не був готовий. Але хватка Поттера міцнішала, а натиск його члена на член Драко став надто сильним. А потім Драко зробив помилку, розплющивши повіки. Він побачив над собою Поттера, чиї очі так яскраво горіли, щоки червоніли, а губи розтулилися. І, о боже, він не міг цього витримати.

Драко зарився рукою у волосся Поттера, коли його тіло напружилося, тиск у основі хребта зростав, здіймаючи неймовірне, пульсівне відчуття. А потім воно вибухнуло, посилаючи поколювання по кожнісінькому міліметру тіла.

— Господи, бляха, — почув він, як вилаявся Поттер, стиснувши кулак. Драко застогнав і здригнувся, дотик надто сильний, надто грубий, майже болючий на його надчутливій шкірі. Але його живіт, липкий і вологий, розквітав теплом. Він змусив себе розплющити очі якраз вчасно, щоб побачити, як обличчя Поттера сіпнулося, коли він кінчав.

Драко мусив глибоко втягувати повітря, щоб віддихатися, і Поттеру, схоже, було не легше. Він важко дихав, маючи вигляд страшенно розчервонілий і досить милий зі своїм буйним волоссям і яскравими очима.

Поттер послабив хватку й підніс руку до безладу на животі Драко, розмазуючи його долонею.

— Поттере, це брудно.

Він звів одну брову, і Драко відчув різке поколювання очищувального заклинання, що шкрябнуло шкіру під Поттеровою рукою.

— Ти думаєш, це брудно? — спитав він, ковзаючи губами вниз по грудях Драко до порожевілої шкіри його живота. 

М’який член Драко притиснувся до грудей Поттера, коли він цілував його трохи нижче пупка.

Драко з силою смикнув його за волосся.

— Мені здається, ти брудний, — промуркотів він.

Поттер тицьнув губами у згин його стегна.

— Ти ще не знаєш і половини, — відповів Поттер. Драко лише зітхнув. 

— Ти марнуєш там час, — сказав він. — Немає жодного шансу, що в мене знову встане так швидко. Я не клятий підліток.

Поттер ущипнув його за внутрішню частину стегна, і Драко здригнувся, злегка ляснувши його по вуху на знак помсти.

— Хочеш закластися? — запитав Поттер, його голос прозвучав низьким гуркотом.

— На те, чи зможеш ти знову підняти мій член?

Поттер мугикнув.

— Боги, ти такий самовпевнений. Гаразд, Поттере, зроби все можливе.

У відповідь посмішка Поттера набула хижої гостроти. Він цілував і облизував внутрішню частину стегон Драко, потім притулився щокою та підборіддям до його розслабленого члена. На це було приємно дивитися, і Драко відчув, як спалах збудження в його животі знову розгорається. Але цього було очевидно замало, і тоді Поттер піднявся й сів навколішки. Він постукав одним пальцем по щиколотці Драко.

— Перевертайся, — сказав він.

Якусь мить Драко по-совиному блимав очима, а тоді почав намагатися скоординувати свої ослаблені кінцівки і змусити їх підкорятися. Раптом він зрадів, що не заклався, бо якщо Поттер збирався зробити те, про що думав Драко, ну, то він просто б дозволив йому виграти.  

Він почув, як Поттер тихо захихотів, проводячи долонею по його хребту. А потім повторив цей рух ротом, вкриваючи спину Драко м’якими вологими цілунками. Драко здригнувся, коли пальці прослизнули між сідниць, ковзаючи по його анусу, торкаючись лише злегка. Великий палець Поттера, сухий і твердий, сильніше притиснувся до нього, обвівши чутливу шкіру, і Драко довелося стиснути зуби, щоб не штовхнутися назустріч.

А потім він відчув дихання Поттера на своїй шкірі, його щетину, тепло губ. Драко уткнувся обличчям у подушку й застогнав від першого ж дотику Поттерового язика. У тому, як той втиснувся обличчям у його сідниці, не було і краплі невпевненості. Він не тремтів і не стримувався, рухався впевнено, зголодніло, і це було збіса неймовірно. Драко завжди втрачав розум від риммінгу. Мокре ковзання язика й губ по його дупі було до біса брудним, і Драко це подобалося. Маленький завиток сорому внизу живота лише сильніше збуджував, коли він безсоромно застогнав у подушку, а Поттер цілував і торкав язиком його ануса, так само як і рота.

Поттер користувався і руками, широко розсуваючи долонями сідниці Драко, занурюючи пальці, щоб провести по слизьких слідах власного язика. Драко почувався, ніби його кінцівки перетворилися на желе, він щосили намагався залишатися у вертикальному положенні, його спина вигиналася майже по-котячому від клятих ласк Поттера. Поттер занурив кінчик великого пальця всередину, розтягуючи ним і язиком край. Гаряче бажання у животі Драко повернулося з новою силою, і він відчув, як кров припливає прямо до його члена. Він знову ставав твердим, але тепер почувався інакше, ніж уперше. Тепер жага наростала повільно, прокладаючи шлях по венах Драко, вируючи у його животі, аж поки не стала гострою, як бритва, що аж паморочилося в голові.

Драко не втримався й штовхнувся назустріч язику Поттера. Стогін у відповідь був приглушеним, і Драко відчув, як він майже вібрує всередині.

— Ще, — видихнув Драко. — Мені потрібно більше.

Поттер негайно підкорився, проникаючи в нього одним змащеним слиною пальцем. Драко різко видихнув, коли Поттер повільно розтягував його. Рухи Поттера були аж ніяк не ніжними, але їм бракувало відчайдушності, що керувала ними уперше. Пальці Поттера рухались упевнено й навчено, і сам він не поспішав, що тільки розпалювало усередині Драко вогонь.

Другий палець приєднався до першого, і язик Поттера повернувся назад, вилизуючи його, роблячи вологим і податливим. А потім він почав рухати пальцями, згинаючи їх усередині, торкаючись простати так, що Драко завовтузився. В нього перед очима вибухали зірки, і він, безсумнівно, скиглив, задихаючись, що тільки підштовхувало Поттера робити це знову. І знову.

Він був до біса безжальним, а Драко — жахливим клубком безладу. Його обличчя глибоко заривалося в подушку,  він задихався, смикався і вигинався, коли Поттер вирішив остаточно його добити. Драко навіть не відчув дискомфорту, коли додався третій палець, знову гублячись на вістрі задоволення.

З почервонілого і ниючого члена Драко вже капало. Він відчайдушно хотів потертися об матрац, але Поттер міцно тримав його стегна. Рука Поттера ковзнула вниз по виступу тазостегнової кістки, обвилася навколо його члена, і ковзнула вздовж один раз. Раптом Поттер відпустив його. Тепло його рота зникло, і пальці вислизнули з тіла Драко. Драко хотілося закричати. Але потім тіло Поттера притиснулося до його власного, і він прошепотів йому на вухо:

— У тебе встав, — звучало хрипко, і Драко закусив губу, щоб не застогнати.

— Та невже, бляха, — прошипів Драко. Гаррі гортанно засміявся і прикусив Драко за вухо.

— Я хочу трахнути тебе. Можна я тебе трахну? — спитав він.

— О боги, Поттере, якщо ти негайно цього не зробиш, я притисну тебе і зроблю це сам, — прогарчав Драко крізь зуби.

Поттерів сміх був настільки яскравим і іскристим, що у грудях Драко щось затріпотіло. Поттер відсунувся, перестаючи притискатися до його спини. І Драко сховав обличчя в подушку, зосереджуючись на диханні, щоб в клятому очікуванні, поки Поттер нарешті вставить у нього член, не схопити гіпервентиляцію легенів. Поттер притискав його до ліжка однією рукою, що затрималася на стегні. Драко почув хлюпання змащувальних чар й повернув голову назад настільки, що зміг побачити, як Поттер повільно проводить кулаком по своєму члену. Боги, Драко доведеться купити кляте сито спогадів, тому що він був майже впевнений, що схоче безліч разів передивлятися по колу, як Поттер робить це, до кінця свого життя.

Поттер помітив його погляд і усміхнувся.

— Тобі це подобається, еге ж?

— Просто цікаво, якого біса ти так довго. Якщо хочеш подрочити, я просто звалю звідси, гаразд?

— А ти любиш побалакати, — сказав Поттер, проводячи рукою по всій довжині члену ще повільніше, вилупок.

— Доклади зусиль, і, можливо, я замовкну, — прогарчав Драко.

Поттер притиснувся до входу Драко, ледь дражнячи край.

— Ну ні, я думаю, мені це до вподоби. Гадаєш, мені вдасться змусити тебе благати?

— Я благаю тебе заткнись вже нарешті і трахни мене.

Поттер хрипко засміявся. 

— Продовжуй говорити до мене у тому ж дусі, й саме це і отримаєш.

А потім він увійшов, розпираючи його усередині – і не зупинився, поки не вставив повністю, міцно притиснувшись стегнами до сідниць Драко. Драко не міг дихати, не міг набрати повітря в легені, тому що член Поттера був великий і так добре його наповнював. Усе палало й боліло, і коли Драко нарешті зміг вдихнути, це більше нагадало схлипування.

Поттер не став чекати, доки Драко пристосується, просто витягнув одним плавним рухом, а потім штовхнувся назад. Руки Драко зціпилися в кулаки, стискаючи у жмені простирадло, зриваючи їх з матраца. Поттер рухався з рівномірним ритмом, тримаючи руки на стегнах Драко, не даючи йому відштовхнутися, врізаючись у нього глибше.

Поттер був невблаганним, і це був довбаний рай. Його член впирався в простату Драко, вириваючи нестримні стогони й зітхання з губ. Драко відчув, як рука Поттера зіслизнула зі стегна й обхопила живіт, піднявши його вертикально та притиснувши спиною до грудей. Його коліна були розставлені майже до болю, а Поттер усе ще вбивався у нього глибокими потужними поштовхами. Інша рука Поттера, що не була притиснута до його живота, обхопила шию Драко, відкинувши його голову назад і оголивши горло. Тіло Драко вигнулося, як лук, і Поттер міцно тримав його, не даючи вивільнитись.

Рука Поттера була так близько до його члена, і Драко відчайдушно хотів відчути, як вона охоплює його. Він нив до болю. Драко не міг поворухнутися, і боже, якщо Поттер незабаром не збирався торкнутися його, він міг би померти.

Рука Поттера на горлі Драко стиснулася, не обмежуючи його дихання, просто огортаючи власницькою хваткою.

— Ти хочеш, щоб я торкнувся тебе, правда, — пробурмотів він на вухо Драко. — Ти ж до біса хочеш цього, еге ж?

Драко лише гарчав у відповідь, а Поттер усміхнувся. Рука на його животі поворухнулася, ковзаючи вгору, щоб затиснути між двома пальцями сосок. Драко видихнув, коли гострий біль переріс у задоволення.

— Благай, — сказав Гаррі.

Драко люто похитав головою, але його м’язи почали тремтіти, а Поттер діяв так вміло, так міцно тримав у своїй хватці, все ще трахаючи його з рівною інтенсивністю.

— Знаєш, ти такий милий. Розпачливий і охочий. Почервонілий, — він дражливо провів пальцями по гарячкових грудях Драко. — Я міг би робити це всю ніч. Як гадаєш, ти б витримав?

Драко важко ковтнув, у горлі пересохло. Йому здавалося, що він зараз розлетиться на шматки, що він горить і згорає живцем. Йому потрібно було, щоб Гаррі торкнувся його. Він відчував, як у грудях розливаються емоції, щось болюче і п’янке, ніби він може заплакати чи закричати, якщо не отримає полегшення.

Рука Поттера знову опустилася нижче. Йому довелося злегка вигнутися, зменшуючи глибину своїх поштовхів, ще сильніше витягуючи спину Драко. Він слабко схопив його за яйця.

Драко не міг більше терпіти.

— Торкнися мене. Будь ласка — боже — Гаррі, мені так потрібно, ти мені потрібен… Мені потрібно, щоб ти… — решта слів Драко загубилася в стогоні, що вирвався з нього, коли Гаррі обхопив його член рукою. Він рухався болісною ерекцією Драко в такт поштовхів стегнами. Драко так сильно хотілося опуститися чи штовхнутися вгору, він не знав що, але це не мало значення, бо Гаррі все ще тримав його так міцно, що він не міг поворухнутися.

Він відчував дещо більше, ніж уперше. Задоволення зростало й посилювалося, і Драко захлинався, втягуючи слабкі жалюгідні маленькі ковтки повітря, так бажаючи переступити через край, але водночас боячись падіння.

Гаррі шепотів йому на вухо милі нісенітниці.

— Ось так, — промуркотів він. — Бля, Драко, саме так. Давай, я тримаю тебе.

Відчуття нікуди не ділося, воно зростало з кожною секундою – той надривний біль у грудях, схожий на горе, схожий на гнів, схожий на те, ніби його розірвали на частини й так і залишили. Він хотів кінчити, йому потрібно було кінчити. Він досяг апогею переплетіння болю й задоволення.

Відчуття Гарріних губ на горлі, м’яких і теплих, штовхнуло Драко через край. Усе його тіло напружилося, м’язи натягнулися й заболіли. Задоволення розквітло нестримно, починаючись у глибині його живота і вибухаючи назовні. У Драко потемніло в очах, коли він кінчав, повністю поглинутий відчуттям, що прокладало шлях крізь кожен міліметр його тіла.

Рука Гаррі все ще була на його члені, і він все ще був глибоко всередині, але поштовхи його стегон стали нерівними й різкими, і коли Гаррі кінчив, він затремтів усім тілом, здригнувшись з голови до ніг, і Драко відчув, як його тепло наповнює його тіло.

Драко все ще був на піку. Принаймні він так думав. Бо насправді не знав. Єдине, що він знав, це те, що він відчував, як насолода вичавлюється з нього болючими, пульсівними хвилями. 

Гаррі відпустив його, і Драко мляво впав на ліжко. Він на мить відчув втрату, коли Гаррі вислизнув з нього, забравши з собою втішне тепло. Але Драко не міг поворухнутися. Він був розбитий, повністю виснажений, розхитаний і розпливчастий. Він уткнувся обличчям у м’яку бавовну наволочки, вдихаючи заспокійливу свіжість господарського мила, і зосередився на диханні.

А потім тепло Гаррі повернулося до нього, коли той притулився до спини Драко, пригортаючи його до грудей і тримаючи однією рукою.

Це зайняло якусь мить, але Драко поволі почав знову усвідомлювати світ довкола себе. Гаррі притулився носом до його вуха, і дихав так тихо, що Драко навіть задумався, чи не заснув він. І тоді він заговорив.

— Я зробив тобі боляче?

Драко гмикнув. 

— Боляче? Ні.

Рука Гаррі злегка стиснулася на його грудях.

— Я можу бути трохи… різким, — сказав він.

— Ти маєш на увазі, що ти — клята тварина, — сказав Драко з тихим сміхом. Гаррі з придихом розсміявся. 

— Трохи, так. Ти в порядку?

— У порядку? Я геть розбитий, дякую. Тобі доведеться одягати на мене штани, тому що я не думаю, що зможу нормально ходити протягом тижня.

Він майже відчув, як Гаррі нахмурився. 

— Ніяких штанів.

— Зовсім? Це дурість.

Гаррі притулився до його вуха, і це було не зовсім огидно. Можливо, це було навіть трохи мило.

— Зовсім. Ми залишаємося тут, — сказав він.

— А якщо ти зголоднієш? Я вже бачив твій невгамовний апетит на власні очі.

Він відчув, як Гаррі посміхається йому в потилицю, і, можливо, Драко міг би підібрати слова трохи краще, але його не можна було звинувачувати, бо в голові у нього все ще була каша.

— Якщо ти озвучиш те брудне й розпусне, про що думаєш, клянуся богом, Поттере, я зіштовхну твою дупу прямо на підлогу.

Гаррі хихикнув, що Драко ненавидів вже й не так сильно, як йому здавалося раніше.

— О, тепер ти святенник? — передражнив Гаррі.

— О, помовч. Ти вже зізнався, що тобі подобається моя… як там… правильність? Я знаю, що в тебе встає на це, Поттере. Можеш тепер не прикидатися.

— То ти так говориш, бо хочеш ще? — запитав Гаррі з явною усмішкою в голосі.

— Ти хочеш мене вбити? — прохрипів Драко.

— То, можливо, пізніше?

Драко засміявся. 

— Ти невиправний. Що з тобою таке?

— Я приготую їсти, якщо ти не надягатимеш штанів, — пообіцяв Гаррі.

 

*****

 

Драко все ж одягнув штани, але Гаррі однаково приготував їжу, більшу частину якої з’їв сам. Але Драко не заперечував, тому що Гаррі виглядав досить мило на його кухні, без сорочки та із засосом на шиї, про який Драко не збирався йому казати, сподіваючись, що той поки що його не зводитиме.

Гаррі їв, сидячи на кухонному столі, а Драко сидів на стільці й потягував чай. Гаррі завжди неправильно сидів на меблях, і це до біса дратувало, але це також змусило його усміхатися. І коли Гаррі спіймав його на цьому, то усміхнувся у відповідь.

— Я знав, що подобаюся тобі, — сказав він.

— Хм, — відповів Драко, усміхаючись. — Я ще не визначився.

— Ще? — перепитав Поттер, усміхаючись. — Боже, ти міцний горішок.

Він поставив ногу на сидіння стільця між стегон Драко і злегка штовхнув його, висуваючи. А потім сів на його коліна, розвівши стегна й обхопивши руками шию Драко.

— Я починаю думати, що ти не знаєш, як правильно користуватися меблями, — сказав Драко із задоволенням.

— Можливо. Навчиш мене пізніше. А тепер скажи, що я тобі подобаюся, — почав вимагати Гаррі

— Не скажу, — Драко сьорбнув чаю, намагаючись обвести чашку навколо Гарріних обіймів.

— Будь ласка? — Гаррі поцілував його в шию.

— Нізащо.

— Скажи: Гаррі, ти розумний, кумедний і неймовірно підтягнутий, і ти мені дуже подобаєшся.

— Твоя зарозумілість не має меж.

— Скажи це, — гаркнув він і вкусив Драко за шию, водночас поворухнувши стегнами, сильно його штурхнувши.

Драко впустив чашку, і вона розбилася, гепнувшись на підлогу. Гаррі прибрав її, змахнувши рукою, і Драко поцілував його. Він шалено цілував його, а потім штовхнув на підлогу і почав остаточно нищити його, на що Гаррі лише розсміявся й обхопив його ногами.

Вони борсалися і цілувалися на підлозі, і в підсумку Драко зіпсував собі штани, на що Гаррі виглядав страшенно самовдоволеним.

Підлога була твердою й невблаганною, і спина Драко кричала на знак протесту, але Гаррі притулився до його шиї і водив кінчиками пальців по грудях, і це було досить приємно.

— Гаразд, — сказав Драко, приречено зітхнувши. — Ти мені подобаєшся.

Він відчував усмішку Гаррі на своїй шиї. 

— Я знав це.

— Тільки не зациклюйся на цьому.

— Ніколи.

Драко поцілував його в маківку. 

— Дурень.

Зрештою вони відірвалися від підлоги, і тоді Драко назвав їх огидними й загнав Поттера в душ. Чисті, теплі й повністю висушені вони пошкандибали в ліжко. Драко не був певен, чи захоче Гаррі йти додому, але нестерпний дурень вирубився і тихо хропів, щойно його голова торкнулася подушок. Драко, мабуть, мав його розбудити, але не зробив цього. Натомість він заповз під простирадла поруч, згорнувся навколо нього і заснув, зарившись носом у Гарріне волосся.

В Гаррі Поттері не було нічого надто приємного. Якщо не брати до уваги його приголомшливо гучний сміх, від якого Драко аж палав. Особливо, коли зрозумів, що цей сміх могли чути небагато щасливчиків. А також якщо ігнорувати те, що Гаррі був неймовірно підтягнутим, владним, як ніхто інший, і чудовим у сексі. Гаррі було легко ненавидіти, тому що він був могутнім, здібним і до біса страшним — абсолютно випадково, але також і теплим, вдумливим і самовідданим — також випадково. Ненависним було те, що Гаррі вважав магію Драко на смак жіночими парфумами, хоча той і відчайдушно заперечував це, істерично сміючись. Не менш ненависним було те, що хоч як Драко намагався прикидатися, Гаррі умів бачити його до глибини душі.

В Гаррі Поттері було багато чого, що мало б не подобатися. Але це не змінювало того факту, що Драко був трохи закоханий у цього божевільного телепня.