Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Коли всі надворі святкували становлення його сестри дружною, Чарлі ледь не потягнув Невіла митися. У туалеті він дав свою чарівну паличку парубку й попросив накласти заклинання. Лонґботом виглядав дуже знервованим, але виконав його добре.
— Ах, я чув, що ти не з тих, хто зламається під тиском, — передражнив Чарлі, і вуха хлопця почервоніли. — Дякую тобі.
— Та будь ласка, — сказав юнак із сором’язливою усмішкою. — Це була моя провина, насправді. Я пролив напій…
— То це означає, що потрібно компенсувати це переді мною? — запитав Візлі, наближаючись до співрозмовника, який відступив та вдарився спиною об стіну. — Не хвилюйся. Я не вимагатиму нічого, чого ти не захочеш.
— Оу? — заінтриговано запитав той. — Що змусило тебе думати, що я не хотів би щось зробити?
Чарлі прикусив внутрішню частину щоки й нахилив голову.
— Ти мене дивуєш, Невіле…
Лонґботом непомітно піднявся, обвив шию Чарлі руками та поцілував чоловіка. Візлі притиснувся своїм тілом до тіла партнера, їхні стегна терлися, і він відчув, як ерекція Невіла торкнулася його власної.
Коли вони відсторонились одне від одного, настала черга старшого виглядати повністю розгубленим та язикатим:
— Пробач. Я просто… Я думав, можливо, ти фліртуєш зі мною, і я був… Зацікавленим. Також, я трохи нетерплячий… Тому, сподіваюсь…
— Ні. Будь ласка, не вибачайся. Я люблю сміливих чоловіків.
Юнак знизив плечима.
— Тож, ти хочеш повернутися? Можливо, потанцювати?
— Так… — промовив Чарлі, простягаючи руку, щоб закрити двері до туалету, що знаходились позаду Невіла. — За хвилину, — додав він і опустився на коліна.