— Я… Так… це приємно.
Саске кивнув, а Наруто увімкнув перемикач, зробивши звук трохи тихіше. Він знову почав друкувати своє есе, ще більше занурюючись у їхню позицію. Гра почалася. Наруто ніколи не грав так погано. Він просто… Голова Саске була прямо там, і він міг просто… поцілувати його.
Безперечно, було варто програти Кібі та Шикамару.
Хоча з нього точно сміялися.
У суботу подзвонив брат Саске. Здавалося, Саске нервував з цього приводу, і коли Наруто запитав, чи хоче він бути там, Саске попросив його залишитися. Наруто сів позаду нього на ліжко, а Саске відкрив скайп, щоб відповісти на дзвінок брата. Для Наруто було божевільно, що вони вибрали конкретний день і час для дзвінка, але він здогадався, що це справа Учіхи.
— Привіт, Саске, — сказав його брат.
Саске схилився в кріслі, Наруто дивився, як він перетворився на молодшого брата. Щось змінилося в його обличчі. Це було майже смішно бачити. Наруто відвів очі.
— Привіт, — відповів Саске.
— Як справи?
Саске знизав плечима.
— Мені було добре.
— Такого ніколи не кажи, — відповів Ітачі.
— Стандарти змінюються під час пандемії. — Наруто засміявся.
— Ти не один, — зазначив Ітачі. На це Наруто підвів очі й помахав рукою.
— Твій сусід по кімнаті?
Саске зробив знак, щоб він підійшов ближче. Наруто став поруч із Саске. Той взяв його за руку, злегка притягнув.
— Гмм, і мій хлопець.
Ітачі кивнув.
— Я Ітачі. Брат Саске.
— Наруто Узумакі, радий познайомитися. — Він усміхнувся своєю найкращою усмішкою.
— Університет? — Коли Ітачі запитав його про це. Саске тихо прошепотів:
— О ні.
— Джап, психологія.
— Хм. Ти знаєш про нашу сім’ю?
— Так.
— Ви були сусідами по кімнаті до карантину?
— Так, я знімаю кімнату в коридорі.
Ітачі знову кивнув.
— Що роблять твої батьки?
— Ітачі… — попередив Саске. — Я думаю, що допит тривав досить довго.
Ітачі посміхнувся:
— Як скажеш, братик.
— У мене немає батьків. — сказав Наруто, просто щоб усунути це з дороги. Він не соромився цього. Але брата Саске це майже не збентежило. Він легенько посміхнувся.
— Тож ти пройшов шлях до університету без допомоги батьків? — Ітачі задоволено кивнув собі. — Це дуже чудово, дуже схоже на Саске.
Він побачив, як Саске ковтнув, відвів погляд.
— Ви закінчили?
— Я все. Розкажи мені про своє навчання, Саске.
Наруто незграбно помахав рукою, серце в нього калатало в горлі. Він повернувся до ліжка. Там він удавав, що над чимось працює. Насправді він був надто зайнятий, намагаючись заспокоїти своє серце. Він отримав благословення брата. Хтось бачив його і подумав, що він достатньо хороший для Саске.
Того вечора Саске пригостив його раменом. Мабуть, він заслужив навіть більше поцілунків, ніж зазвичай; Саске не міг залишитися від нього осторонь. Він здавався таким… щасливим.
Тієї ночі він лежав на боці, міцно обійнявши руками Саске, коли почув, як двері їхнього дому голосно зачинилися. Він подивився на свій телефон. Була 01:00. Вони заснули рано після досить гарячого сексу, який закінчився особливо м’якими обіймами.
Саске також прокинувся, автоматично стиснувши Наруто.
— Що це було? — запитав він стомлено.
— Вхідні двері.— Він обернувся так, що дивився на Саске.
— Я піду подивлюся. — Він поцілував волосся Саске. Потім швидко натягнув худі й вислизнув з ліжка. Саске увімкнув світло на нічній тумбочці й спостерігав, як хлопець виходить із кімнати.
Лише в спідній білизні та толстовці Саске вийшов у коридор.
Тільки щоб побачити Кібу, що стоїть біля вхідних дверей — велика валіза поруч із ним і дурний, здивований вираз обличчя.
— К-Кіба?
Кіба опустив свій капюшон і витріщився на нього.
— Так. Хрень, а ти думав, хто це?
— Я не знаю, ми щойно почули…(Чорт.)
— Ти виходив із кімнати Саске? — Кіба виглядав так, ніби намагався розгадати таємниці всесвіту.
Наруто раптом відчув, в який одяг він одягнений. Його волосся, яке, ймовірно, досі виглядало так, ніби Саске провів пальцями по його пасмам. Про довбаний гікі на його шиї.
— Я… можливо?
Кіба пирхнув:
— Можливо? Брате, я бачив, як ти виходив з його кімнати. Якого хріна ти був…— Здавалося, що Кіба тільки тоді добре на нього подивився. На деякий час він замовк, а потім сказав: — Справді?
Наруто не знав, як на це відповісти. Якби Кіба зрозумів це чи…
— Що справді?
Кіба розстебнув пальто, а потім ступив у коридор трохи далі.
— Знаєш, що! Дивись на себе, брате. Ти…— Він почав шепотіти. —Ти трахав Саске? Карантин зробив вас обох такими відчайдушними?
Наруто зітхнув, протер очі. Він був надто втомлений для безглуздої фігні Кіби.
— Заткнись, Кіба, чувак.
Кіба схвильовано пересувався на підборах. Будь-якої секунди він, мабуть, почне з нього сміятися.
— Просто називаю це так, як я це бачу.
— Це те, що ти бачиш?
Кіба знизав плечима.
— Так?
Наруто закотив очі.
— Не важливо. Чому ти повернувся так пізно?
— Не міняй тему. Чому ти не проти? Тобі сподобалася присутність цього виродка?
Наруто знизав плечима. Це було не зовсім неправильно.
— То що?
— Ми можемо поговорити про це завтра? Я щойно прокинувся.— Він зітхнув.— Ласкаво просимо назад, брате.
Кіба витріщився на нього, потім набагато серйознішим голосом сказав:
— Гей, чувак, що сталося?
— Нічого, все гаразд.
— Це тому, що я пожартував про твого чортового Саске? Просто на тобі його худі, я не думав, що ти засмутишся…
— Ні. Ти навіть не помилився — це просто трохи нове.
Кіба витріщився на нього, намагаючись не виглядати надто розгубленим.
— Тож ти… Ти… е…
Наруто відчув, як його обличчя почервоніло.
— Ми зустрічаємося три тижні.
— О, це… що?
— Ха, насправді те саме.
— На кшталт… з виродком?
Наруто схопився за худі, закусив губу.
— Він дійсно допоміг мені, і це начебто… просто спрацювало».
Кіба кивнув, бажаючи сказати ще щось, коли двері кімнати Саске відчинилися.
Саске вийшов на вулицю, почавши говорити
— Нару, ти в порядку…, — а потім зупинився на місці.
Саске. Чудовий чортів Саске, у якого на шиї були гікі. Чудовий чортів Саске, який був одягнений в улюблену помаранчеву толстовку Наруто.
Саске, який виглядав як проклятий безлад.
Кіба схвильовано прошепотів:
— О мій довбаний Боже. Боже святий.
Саске, який здавався наляканим лише тому, що один із їхніх сусідів по кімнаті повернувся. Він нервово проковтнув, запанікував і сказав:
— Мені наснився кошмар, і Наруто…
— Саске, — Наруто зупинив його. Тому, що він знав, що Саске вигнали за те, що він був геєм. Він знав, що Саске думав, що люди не приймуть їх, як його батьки не приймуть його.
— Я вже сказав йому, — повідомив він.
Це була родина, яку вони обрали. Завжди будуть такі люди, як брат Саске. Люди, любов яких була безмірною.
Кіба пирхнув.
— Не тому, що це неочевидно.
І він вірив, що Кіба був одним із них.
І все ж Саске, здавалося, запанікував. Наруто підійшов до нього і міцно притягнув його до себе, цілуючи в скроню. Він хотів, щоб Саске теж почувався в безпеці.
Кіба кивнув, можливо, теж трохи запанікував.
— Хах, до цього доведеться звикнути. Е, я думаю, це краще, ніж коли ви двоє сваритеся.
Обоє тихо засміялися.
— Добре, я залишу вас двох, щоб ви могли… а…
— Поспати? — додав Саске беззастережно, без будь-якої прихованої думки і, безумовно, не розважаючись.
— Вау, справді думав, що тепер ти міг би перестати грубити нам усім. Що ж, людина може мріяти.
Кіба знизав плечима й дістав свої валізи. Він помахав Наруто, ніби це була обіцянка, що вони поговорять про це завтра, а потім повернувся до своєї кімнати.
Наруто крикнув:
— Спи спокійно!
Потім він звернувся до Саске:
— Добре… — прошепотів він.
Саске кивнув.
— Так…
Наруто притулився носом до волосся іншого.
— Він це переживе.
Саске засміявся, повернувся до Наруто й притулився до його губ. Тоді він прошепотів:
— Він може навіть забути це, з його пам’яттю золотої рибки.
Наруто схопив його за стегна, підтягнув.
— Чому ти маєш бути таким грубим?
Саске засміявся в його губи.
— Щоб побачити, що ти збираєшся з цим робити.
До біса. Хлопець не мав від цього розпалюватись. Наруто доторкнувся губами Саске, одразу впевнено поглибивши поцілунок. Саске застогнав на його губах. Це було напевно те, заради чого тут лишатися; це відчуття щастя, ця м’якість, тремтіння й хвилювання, той факт, що він почувався таким, як вдома.
Він ніколи не відпускав це.
Наруто почув, як відчиняються двері, вони знову відступили, якраз вчасно, щоб побачити, як двері Кіби знову зачиняються, і голосно вигукнути:
— О боже! Йди до своєї довбаної кімнати!
Наруто голосно розсміявся з реакції друга. Це справді збиралася бути гонка. Ну, принаймні, у них був один сусід по дому.
— Мені якось погано за нього. — сказав Саске, хоча звучало так, ніби ні.
— Зовсім ні. — сказав Наруто, тягнучи Саске назад у кімнату й ногою зачиняючи двері.
Саске грайливо подивився на нього.
— Мені все одно.
— Я так і думав.— Він штовхнув Саске на спину, затиснувши його між руками. Він повільно штовхнув стегнами вниз, торкаючись Саске.
— Ти жахливий сусід.
Саске посміхнувся, його очі були туманними.
— Що ж ти робитимеш із цим?