Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Мою мати звати Лілі Поттер, вона працює кондитером, та має свою сіть кондитерських магазинів під назвою «Sweets of happiness», в Нью-Джерсі. Мама має освіту економіста, раніше кондитерська справа була для неї таким собі хобі, за яким можна розслабитись та порадувати своїх близьких смачним солодким, але це хобі швидко перейшло у повноцінну професію моєї мами. Диплом економіста вона відкинула відразу, коли перші порції її авторського торта з лавандою, розпродалися за два дні.
«До біса економіку Гаррі, я буду займатися ти чим хочу, та пропагувати новий смак солодкого щастя!» - Тоді я побачив як її очі затопив божевільний блиск ідей та бажання створювати. Благо, я можу їсти та не товстішати, що не можна сказати про тата.
Мій батько, Джеймс Поттер працює детективом та має власне детективне агентство, він сильний та має гарне фізичне тіло, але варто було мамі зробити нас дегустаторами її пирогів, які вона мало приготувати до конкурсу, тато зрозумів - домашніми тренуваннями тут не обійтися, тому наступного ж дня він записався до найближчого спортзалу.
Мої стосунки з батьками не можна назвати поганими, скоріше навпаки, ми разом проводимо вихідні, виходимо в люди, підтримуємо та допомагаємо один одному. Коли я вирішив вступати до медичного університету «Гоґвортс» на педіатричний факультет, мої батьки нічого не мали проти. Але ми звичайна родина, тому я не можу сказати, що у нашій родині не буває розбіжностей. Ми сваримося, іноді можемо підвищити один на одного голоси, ображатися, не розмовляти неділю, а потім помиритися. Незмінним залишалося тільки одне - погляди моїх батьків.
Серйозно. Попри те, що зараз двадцять перше століття і ЛГБТ стало нормою для суспільства, мої батьки й досі підтримують ідею хвороби. Мама каже, що це не по-господньому, а тато каже, що таких хворих людей на ЛГБТ потрібно ізолювати від суспільства та почати лікувати.
ЛГБТ. Геї. Лесбіянки. Бісексуали.
Це стало основним ґрунтом моїх сварок із батьками. Остання наша сварка у такому русі сталася минулої неділі, коли ми вирішили перед моїм від’їздом, сходити до моєї хрещеної Німфадори Тонкс, яка запросила нас до себе на вечерю. Через іспити, різні тести для вступу та пошук нові підробітки в Лондоні, я рідко заходив до неї, та свого хрещеника. Тому цього разу я навіть не вагався. Коли ми поверталися від Дори додому, батьки побачили як за вікном машини двоє хлопців трималися за руки з переплетеними пальцями та цілувалися в губу. Нічого вульгарного чи чогось в такому русі не було. Вони просто доторкнулися до один одного губами, та розійшлися.
- Бридота, таких тільки й класти до лікарні. - Мама вирішила промовчати, а мої слова просто вилетіли самі по собі.
- Я гей.
Саме тоді я зрозумів, що я є майстром знаходити моменти для зізнань. В машині стало тихо, а у дзеркалі заднього видіння на мене дивилися злющі очі батька.
- Це не смішно Гаррі,- мама повернулася до мене, - жарт не смішний.
- Це правда мамо, я давно хотів вам це сказати, але ніяк не міг моменту знайти.
- Тому ти вирішив сказати це саме зараз. - Я чув по голосу батька, що він ледь стримує свою злість, а його пальці впилися в руль. - Що ти в біса мелеш? Ти здурів Гаррі?
Мама поклала свою руку йому на плече, та подивившись на мене в останній раз відвернулась.
Залишок дороги ми просто мовчали. Якщо мене запитають про причини того, чому я сказав це саме так, то я не зможу відразу відповісти. Я не зможу сказати чим керувався в той момент. Як кожна дитина я не хочу розчаровувати своїх батьків, я не хочу аби вони відвернулися від мене, не хочу аби ненавиділи мене та зневажали. Я просто хочу розуміння та любові свої батьків, які будуть любити мене попри мою орієнтацію.
Це стало основним ґрунтом моїх сварок із батьками. Остання наша сварка у такому русі сталася минулої неділі, коли ми вирішили перед моїм від’їздом, сходити до моєї хрещеної Німфадори Тонкс, яка запросила нас до себе на вечерю. Через іспити, різні тести для вступу та пошук нові підробітки в Лондоні, я рідко заходив до неї, та свого хрещеника. Тому цього разу я навіть не вагався. Коли ми поверталися від Дори додому, батьки побачили як за вікном машини двоє хлопців трималися за руки з переплетеними пальцями та цілувалися в губу. Нічого вульгарного чи чогось в такому русі не було. Вони просто доторкнулися до один одного губами, та розійшлися.
- Бридота, таких тільки й класти до лікарні. - Мама вирішила промовчати, а мої слова просто вилетіли самі по собі.
- Я гей.
Саме тоді я зрозумів, що я є майстром знаходити моменти для зізнань. В машині стало тихо, а у дзеркалі заднього видіння на мене дивилися злющі очі батька.
- Це не смішно Гаррі,- мама повернулася до мене, - жарт не смішний.
- Це правда мамо, я давно хотів вам це сказати, але ніяк не міг моменту знайти.
- Тому ти вирішив сказати це саме зараз. - Я чув по голосу батька, що він ледь стримує свою злість, а його пальці впилися в руль. - Що ти в біса мелеш? Ти здурів Гаррі?
Мама поклала свою руку йому на плече, та подивившись на мене в останній раз відвернулась.
Залишок дороги ми просто мовчали. Якщо мене запитають про причини того, чому я сказав це саме так, то я не зможу відразу відповісти. Я не зможу сказати чим керувався в той момент. Як кожна дитина я не хочу розчаровувати своїх батьків, я не хочу аби вони відвернулися від мене, не хочу аби ненавиділи мене та зневажали. Я просто хочу розуміння та любові свої батьків, які будуть любити мене попри мою орієнтацію.
До будинку зайшли ми в повній тиші. Батько сильно нервував, що було видно по його рухам, а мама просто хмурила брови та кривила свої губи. Саме такий вираз обличчя був у неї коли вона бачила гомосексуалістів.
В той вечір ми нормально так і не поговорили.
Сьогодні був останній день мого проживання в цьому домі. Цілу ніч я не міг зімкнути своїх очей і все переймався через розмову яка повинна ось-ось трапитись.
На кухні було тихо, як два тижні до цього. Я не чув аби мама хихотіла з татових жартів, не чув як тато веселив маму, була абсолютна тиша. Стоячи на сходах я глибоко вдихнув та видихнув декілька раз, та увійшов до кухні. батько сидів біля вікна та читав газети, мама, в свою чергу, сиділа за столом та пила каву.
Я прокашлявся.
- Мамо, тато. Перед від’їздом я хотів би з вами поговорити про те, що сказав два тижні назад.
Тато відклав газету та нахмурився.
- Гаррі, синку, - мама намагалася говорити рівно та спокійно, - ми з татом думали над тим, що ти сказав, та все ж таки гадаємо що ти так пожартував. Ні-ні, прошу тебе, дай мені договорити. Гаррі, ти повинен розуміти, що це ненормально. В природі немає такого, аби один хлопець знаходився з іншим хлопцем в романтичних стосунків, це просто неправильно, та грішно. Це врешті-решт богохульство! - Мама відставляє свою чашку та встає. - Але ти не хвилюйся синку, ми з твоїм татом зустрілися зі спеціалістом в цій сфері який сказав, що цю хворобу можна вилікувати!
Мені здається, що мене зараз знудить.
- Це не хвороба мамо! Це абсолютно нормально і ви, та ваш спеціаліст не зможе нічого з цим вдіяти! Врешті-решт, мені подобаються хлопці й це абсолютно нормально…
- Досить… - Батько б’є кулаком по столу, а його голос починає зриватись на крик. - Нормально кажеш! Та це хвороба. Трахатись з представником свого полу! В тебе повинна бути нормальна сім’я в майбутньому, дружина та діти!
- О, ні! Це ваші с мамою плани, не мої. Ви завжди намагалися затовкти мені те, що я маю одружитися і завестись дітьми, але ніколи мене не запитували про те, чи хочу я таке життя. - Так ось любі батьки. Я нікого цього не хотів, я не хочу ні дружини, ні дітей.
- Але Гаррі! Ти хворий! Як ти можеш нам таке казати, ось така нам з батьком дяка за те, що ми подарували своє життя!
- Господи, ви до кінця моїх днів будете дорікати мені цим? Звісно, це ж я змусив вас мене зачати, потім народити та виростити. - Я бачив як мамині очі наповнились слізьми, а тактові очі розширились. - Хочете факт: я вдячний вам за те, що в мене така чудова родина та життя, але я не просив вас народжувати мене! Досить дорікати мені цим, я…
Договорити я вже не зміг. В батька була тяжка рука, тому коли він дав мені ляпас не дивно, що я ледь не впав.
- Ти… Ти невдячний псих! Як ти смієш з нами так розмовляти! Я не виховував в тобі грьобаного підора.
- Джеймс…
- Я виховував в тобі справжнього чоловіка, а ти кажеш про те, що тобі подобається трахатись з такими як ти! Та ти хворий! Тебе треба лікувати поки ти зовсім не поїхав дахом!
- Лікувати тато!? Тоді мені цікаво як ти будеш мене лікувати від того, що мені подобається трахатись в дупу! О, і як ти будеш лікувати мене!?
- Синку, дай нам шанс і ми допоможемо тобі!
- Господи, та ви нічого крім своїх слів й чути не хочете. - Поттер потер місце удару та подивися на них. - Знаєте, що. Я й досі спілкуюся із Сіріусом та Ремусом, вони найперший дізналися про мою орієнтацію і сказали, що нічого проти не мають.
Я знав, що це стане останньою краплею. Сіріус та Ремус перестали бути кращими друзями батька саме тоді, коли вони із Сіріусом вирішили розповісти про свою орієнтацію. Я пам’ятаю як батько кричав тоді, а мама намагалась переконати їх в ому, що це лікується. Подумки я був готовий до того, що і зі мною так буде, але на ділі виявилось не так вже й просто.
- Пішов геть, виродок.
- Джеймс, не гарячись. Гаррі…
- Я сказав, щоб ти пішов геть з мого дому! Ти спілкувався зі своїм хрещеним за нашими спинами, тепер я розумію від кого це перейнялось! - Батько проводить рукою по обличчю, а я стримуюсь аби не вдарити його. - Господи, та я тебе бачити не хочу! Сором родини, забирай свої речі та котись, ти не син мені більше!
Ці слова стали останньою краплею. Я рідко плачу, але в цю хвилину я ледь зміг стримати схлип.
- Мам, але я ж твій син. Я…
- Зараз тобі дійсно краще піти. Я не можу повірити, що виростила такого… такого гидотного… - На останніх словах вона просто замовкає та йде до батька. - Йди.
Ось і все.
На ватних ногах я йду до своєї кімнати, та починаю дозбирувати свої речі, аби завтра піти в доросле життя.