Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Будинок їхнього спільного друга Кан Техьона був дійсно неймовірно великим. Це був величезний маєток з басейном та просторим садом. Кан був з багатої родини і цей будинок був їх власністю.
Довгий час у ньому не жили, так як родина жила зовсім у іншому місті, проте Техьон зміг поступити до Сеульського університету на юридичний факультет і батьки передали йому цей дім, бо не хотіли, аби він жив у «задрипаному гуртожитку». Друзів дуже дивував той факт, що Техьон дозволив використати його будинок як місце проведення вечірки, але при згадці організатора цього свята життя всі питання відпадали.
Техьон познайомився з Бомгю на фестивалі м’яких іграшок. Тоді він поїхав туди лише тому що навчання починалося аж через тиждень, а він дуже хотів хоч трохи розвіятися перед початком навчального року. Там він і побачив гіперактивного і непосидючого юнака з довгим чорнявим волоссям і широкою посмішкою.
На даний момент вони зустрічалися уже рік і Те здавалося, що він вже навчився не вестися на сяючі очі цього мегахитрого хлопця. Але то лише здавалося. Бо відмовити своєму хлопцеві він просто не міг.
Йонджун, Субін та Хюнін Кай прибули на вечірку у самому її розпалі. Дехто вже був доволі п’яний, хтось уже встиг побитися, а склянки з алкоголем стояли уже буквально всюди. Кай одразу ж побіг у натовп знайомих облич, впізнавши в них студентів зі свого університету, а Субін, як і обіцяв, не відходив від Йонджуна ні на крок, адже насправді, Джуну було лячно, хоч він і не показував цього.
- Привіт! - як дурний з-під мосту незрозуміло звідки вискочив Бомгю, обійнявши обох друзів за шиї. - Нарешті ви прийшли! Я вже думав, що ти передумаєш йти, хьон!
- Здоров був, придурок. Щоб я пропускав вечірку мого друга-бовдура через якогось там Ханиля? Не дочекаєшся! - пирхнув Йон розтріпавши його волосся.
- Я його бачив мельком. Думаю, він у іншому крилі будинку. Тому не хвилюйся. Можливо удача буде на твоєму боці і ви не пересічетеся.
- Я на це сподіваюсь.
- А твій бойфренд десь, як завжди, аристократично розпиває віскі? - хмикнув Субін.
- Техьон контролює, аби ця п’яна бидлота не розбила його плазму. - відповів Гю. - До речі, піду скажу йому, що ви прийшли. Не сумуйте!
Йонджун і Субін рушили до невеликого фуршетного столу, де змогли налити собі трохи вина. Субін не дуже любив напиватися, але міг за компанію випити кілька ковтків. Та й сьогодні він не міг напиватися. Його турбував стан Йонджуна, який максимально правдоподібно робив вигляд, що все нормально. Присутність на вечірці його колишнього, натягнула бідні нерви Йонджуна, як струни.
З Ханилем вони розійшлися не на дуже веселій ноті. Йонджун довго був залежний від аб’юзивних стосунків. Його принижували, насміхалися з нього, іноді навіть били. Йому здавалося, що він був просто секс-іграшкою свого хлопця, що по суті так і було. Проте Джун довго не наважувався піти від нього, бо неймовірно боявся залишитися самотнім.
Якби не його друзі, а особливо Субін, який мало не до хрипоти доводив йому, що цей хлопець просто знищує його, Йонджун би й досі мучився. Він би просто погас, як перегоріла лампа. Йон часто сварився з друзями стосовно цього, але все ж послухав їхню пораду і покинув Ханиля. І лише після цього він зрозумів яким же був дурнем.
- Я відійду у вбиральню. - повідомив Субін і Йонджун кивнув, заливши в себе другий бокал вина.
Джун вів дискусію з якоюсь дівчиною стосовно модних новинок аж раптом, ніби на зло, з’явився він. Йонджун мало не вдавився повітрям, коли їхні погляди зустрілися. Від страху серце забилося частіше і Йон не знав куди себе діти. Задоволений його реакцією Ханиль посміхнувся. І несподівано почав наближатися до нього.
- Ну привіт, Джуні…. - протягнув Ханиль. - Нарешті ми з тобою зустрілися після такої довгої розлуки.
- Відвали. - буркнув Йон і відвернувся, взявши новий бокал з алкоголем.
- Ну чому так грубо? - хлопець спробував торкнутися до Джуна, але той вчасно відскочив. - Невже ти за мною не скучив?
- Ані скілечки.
- Шкода… - вдавано сумно зітхнув Ханиль. - Я от неймовірно радий бачити тебе. Пам’ятаю яким ти був чудовим у ліжку. Джуні… Ти не хотів би повторити? Я тут знайшов прекрасну кімнату, де можна було б усамітнитися.
Він все ж зміг торкнутися до нього і провести долонею по плечу, але Йонджун знову відскочив. У нього починалася паніка. Де ж той Субін, який обіцяв бути поруч? Чому саме зараз він пішов у вбиральню?
- Відчепися від мене. Ми з тобою давно розійшлися. Шукай собі іншу жертву. - сказав Йонджун.
- А якщо я хочу тебе?
- А якщо, йди до біса?! - гаркнув Джун і тепер Ханиль насупився.
- Слухай ти… - він раптом замахнувся, змусивши Йона зіщулитися і пошкодувпти про свої слова, але удар не відбувся.
- Залиш його в спокої.
Йонджун розплющив замружені від переляку очі і побачив за спиною Ханиля невдоволеного Техьона. Який же Джуні був радий його бачити.
- А то що? - з викликом озвався той.
- Я викину тебе з цього дому. - серйозно видав Те.
- Ти не ризикнеш.
- Це мій будинок. І я маю право викинути тебе звідси до біса. Не доводь до гріха.
Саме в цю мить до них підійшов Субін. Він занепокоєно взяв Йонджуна за руку.
- Йонджун? Як ти? Він тобі нічого не зробив? - Субін мимоволі переплів їхні пальці.
- Ясно… - пробурмотів Ханиль. - Захиснички уже тут. Ну добре. Піду я. Але ми ще зустрінемось.
З цими словами він пішов геть наостанок, кинувши оцінювальний погляд на Йонджуна. Останній видихнув з полегшенням.
- Вибач. Я невчасно залишив тебе. - винувато озвався Субін.
- Все гаразд. - холодно відповів Йонджун і, висмикнувши руку з його великої долоні, одним ковтком осушив свій бокал.
- Я скажу своїм друзям з універу нехай наглянуть за ним. Він до тебе більше не підійде. - сказав Техьон.
- Дякую, Те.
Кан поплескав його по плечу і пішов геть, набираючи чийсь номер. Йонджун зітхнув і взяв зі столу невідкорковану пляшку вина і два бокали.
- Хьон, що ти робиш? - занепокоєно поцікавився Субін.
- Я хочу напитися в дрова. - зізнався Йон.
- Може не треба? - Бін м’яко торкнувся його руки. - Він того не вартий.
- Давай я сам буду вирішувати! - насупився Джун. - Обирай: або ти п’єш зі мною, або я напиваюсь сам.
- Слухай, давай може просто підемо звідси?
- Ну і йди. А я тоді сам питиму. Знайду собі якогось гарненького хлопчину і пересплю з ним. Не лише ж мною можуть користуватися. - Йонджун говорив це з такою злістю, що Су мимоволі стало страшно.
Джун поставив один бокал на місце і пішов геть, рухаючись у бік гостьових кімнат. Субін зітхнув і провів долонею по обличчю.
- Господи… Зачекай мене, дурень! - вигукнув він і пішов за ним, прихопивши з собою бокал, який Йонджун залишив на столі.
Хлопці зайшли в одну з найвіддаленіших кімнат, де на голову не тиснула гучна музика. Йонджун одразу ж вмостився на ліжку, поставивши все, що приніс, на тумбу поруч. Субін обережно поставив поруч свій бокал.
- Ти впевнений? - запитав Су, поки Джун з глухим звуком відкрив пляшку.
- Якщо ти не хочеш бачити, як я п’ю, то йди геть. - озвався Йонджун, розливаючи вино по бокалам. - Я можу пити і з двох бокалів.
- Ні. Я лишуся з тобою. - сказав Бін.
- Ну то стулися. - Йон протягнув йому його бокал. - Вип’ємо за те, щоб у декого дещо відсохло.
І не дочекавшись відповіді, Джун випив все до дна. Субін знову зітхнув. «Якщо він вип’є все це сам, то йому буде ще гірше. Хрінове пояснення того, що мені доведеться пити, але виходу немає. - подумав Су. - Його не перепреш. Це я вже давно затямив». І з цими думками Субін також спустошив свій бокал, скривившись від міцності напою.
За рахунок того, що вони вже пили до цього, вино на них подіяло швидко. Проте, на відміну від Йонджуна, Субін все ще зберігав здоровий глузд - Йонджун перед цим випив більше. За мить бокали знову були наповнені і Джун оголосив:
- За те, щоб декому відірвало яйця!
Субін намагався не відставати від нього, щоб Йонджун неперепив, але мовчав, бо прекрасно розумів, що йому потрібно діти кудись свої емоції. Все це наштовхувало Субіна на бажання побити того придурка, який довів його друга до такого стану, та так, щоб іскри посипалися.
Субін пам’ятав яким Йонджун був щасливим на початку стосунків з Ханилем. Він відчував себе потрібним і коханим. Але так лише здавалося. Бін одразу помітив, що цей хлопець не такий простий, як здавалося на перший погляд. Перші дзвіночки були тоді, коли про Йонджуна на кілька днів забували і Ханиль просто не відповідав на дзвінки та повідомлення. Йонджун дуже переживав через це і навіть не знав, що його бойфренду було на нього байдуже.
А в один «прекрасний» день Субін побачив Ханиля з іншим хлопцем. Вони виходили з клубу і кілька разів поцілувалися, перш ніж сісти у таксі. Субін не наважився розповісти Йонджуну про зраду його хлопця. Не хотів ранити. Хоча зараз він зрозумів, що, можливо, було б на краще, якби він розповів. В такому випадку випадку, вони б розійшлися раніше. Але Джун і досі нічого не знав. Душу Субіна дряпали кішки.
Коли вся пляшка була випита, було помітно, що Йонджун уже не в собі. І хоч Субін все ще міг себе контролювати, він теж почав відчувати легке запаморочення в голові. Не дарма він не дуже любив алкоголь. Несподівано Йонджун піднявся на ноги і, похитуючись, мало не впав на підлогу. Але від падіння його врятували тумба, на яку він сперся, і Субін, який, зважаючи на свій стан, думав, що не втримає його.
- Ти куди? - трохи п’яно запитав Бін.
- Я знаю… - язик Джуна заплітався. - Я знаю, що в цій… Кімнаті… Техьон ховає віскі…
Спираючись на все, що потрапляло під руку, Йонджун добрів до міні-бару, який стояв в кутку кімнати.
- Техьон, мабуть, тебе рибам у морі згодує. - озвався Субін.
Сил на те, щоб встати за ним і зупинити його вже не було, тому Су просто притули вся лобом до прохолодної поверхні спинки ліжка. Через те, що він не дуже часто пив алкоголь, ця «пекельна рідина» впливала на нього швидше, ніж на Йонджуна. Але Бін з усіх сил намагався не втрачати глузд. Він все ще відчував відповідальність за Йона, хоч той і старший. Але алкоголь взяв над ним верх.
Дуже швидко, наскільки це було можливо, Йонджун повернувся з пляшкою віскі, різко сівши назад поруч з Субіном, у якого перед очима буквально «Земля в ілюмінаторі».
- У мене душевна травма… - пробурмотів Йон. - Нехай тільки спробує щось булькнути…
- Хто? - Субін відчував себе в якомусь вакуумі.
- Техьон.
- Який Техьон?
- Наш Техьон.
- А… То до біса Техьона. - буркнув Бін і влігся на ліжку. Він уже не контролював себе.
- Ти будеш? - ледве вимовив Йонджун піднявши пляшку з віскі.
- Я хочу спати… - протягнув Бін.
- Значить будеш. - кивнув Йон, наповнюючи бокали бурштиновою рідиною.
Йонджун набрав у рота трохи алкоголю і бризнув ним в обличчя Субіну. Той різко підірвався і насупився.
- Доброго ранку. На. - Джун протягнув йому бокал з віскі.
І вони знову випив. Напій гарячою лавою розлився по тілу і на мить обидва відчули неймовірний спокій. Йонджун перевів погляд на розпашілого від алкоголю Субіна. Деякий час він мовчав, а потім несподівано запитав:
- Субін… А чому у тебе немає дівчини?