Доброго ранку, друг

У когось ранок починається з кави, а у когось з болю і лайки. Після кількох спроб дотягнутися до набридливого телефону, який дратував своєю гучною мелодією, Йонджун епічно звалився з ліжка, вдарившись сідницями об тверду підлогу. 

 

- Трясця! - прохрипів хлопець, скривившись від удару. 

 

Повільно піднявшись на ноги і потираючи місце, де скоро мав з’явитися синець, Йонджун підійшов до тумби, де лежав його телефон. На екрані висвітився контакт «Довгоноге чудо». Джун насупився, знову вилаявшись і нарешті взяв слухавку, всівшись на ліжку. 

 

- Чхве Субін! Павич ти обскубаний! Якщо ти ще раз подзвониш мені так рано, я тобі мізки пилососом висмокчу!!! - заволав Йонджун просто в мікрофон. 

 

- І тобі доброго ранку, любий. Я бачу ти в гарному гуморі. - хихикнув Субін по той бік екрану. 

 

- Ой, стулися! - фиркнув Джун, натягуючи капці. - Молися, щоб я не запхав тобі твій телефон в одне місце, щоб не дзвонив більше. Буде тобі замість вібратора. Ти навіщо перервав мій сон?

 

- А я бачу у тебе вже зовсім… Старість не радість? - розсміявся Бін, нервуючи роздратованого Йонджуна ще більше. 

 

- Субін… Не доводь до гріха… 

 

- Ну добре-добре. Ти що забув, що ми сьогодні йдемо на вечірку до Техьона? 

 

- А хіба він не послав Бомгю куди подалі з його ідеями? - насупив брови Йон. - влаштовувати вечірку в честь того, що тебе викинули з університету - це тупо. 

 

- Спочатку послав. Але ж ти знаєш Бомгю. Він як до чогось вчепиться, то навіть Техьона дістане. Та й потім. Ти прекрасно знаєш, що Техьон перед Бомгю ніколи не встоїть.

 

Йонджун хмикнув і відчинив шафу у пошуках одягу. 

 

- Ну так. Вони як кола і ментос. Головне не змішувати ментос-Бомгю і колу Техьона, бо буде вибух. - сказав він. - Але ж вечірка ввечері, то якого біса, я так рано встав? 

 

- Все таки старість діє на твій мозок. - по голосу Біна було чути, що він посміхається. - Ти сам просив, щоб я пішов з тобою на шопінг. А знаючи тебе, то вийти потрібно якомога раніше, бо хрін ми встигнемо на вечірку. 

 

- Тобі краще не потрапляти мені на очі, Субін. Бо, клянуся, я тебе придушу.

 

- Боюсь. І з нетерпінням чекаю біля твого під’їзду. - відповів Су. - Якщо не вийдеш через десять хвилин, я викладу в мережу ті самі фото, де ти бухаєш з вуличним псом. 

 

- Тільки спробуй, засранець. 

 

І збивши дзвінок, Йонджун почав збиратися. Уже через кілька хвилин хлопець зупинився перед дзеркалом у коридорі, щоб впевнитись у своєму зовнішньому вигляді. На ньому були чорна водолазка з написом на грудях «Bad guys don’t drink milkshakes» («Погані хлопці не п’ють мілкшейки») та джинси. Його відросле, пофарбоване у рожевий волосся було заплетене у невеличкий хвостик. 

 

Юнак посміхнувся своєму відображенню, взяв з полиці ключі від авто та пачку цигарок і покинув квартиру, наспівуючи під носа якусь малознайому мелодію. Разом з ключами в руці теліпався брелок у вигляді лиса, його Йонджуну подарував наймолодший у їхній компанії друзів - Хюнін Кай. 

 

Закуривши по дорозі до виходу, Джун покинув під’їзд і скривився від яскравого сонячного світла. Він видихнув трохи їдкого диму, затиснувши сигарету між пальцями. Палити Йонджун почав ще в кінці старшої школи. Просто тому що це на той момент здавалося крутим. З часом хлопець почав ховати за цигарками власні травми, а вже потім це переросло у шкідливу звичку. 

 

- Ти обіцяв кинути палити. 

 

У нього нахабно забрали недопалену сигарету і викинули у смітник, що стояв неподалік. Йон обернувся на голос. Над ним височів хлопець з волоссям неприродно блакитного кольору. У нього були темні очі, маленькі губи і високий зріст. Хлопець засунув руки в кишені джинс, попрапивши перед цим окуляри на носі. Йонджун цикнув і закотив очі. 

 

- А ти обіцяв не душнити з цього приводу, Субін. 

 

На ці слова синьоволосий не відповів, лиш протягнув Джуну паперовий стаканчик з кавою. 

 

- Твій улюблений американо з льодом. Вважай це компенсацією за ранній підйом. 

 

На обличчі Йона з’явилася широка посмішка. Він за звичкою легенько смикнув Субіна за мочку не проколотого вуха і рушив повз нього у бік старенької білої Volvo. 

 

- Дякую. Компенсація виплачена у повній мірі, Субіні. - сказав Джун, коли сигналізація авто подала сигнал, що можна сідати. 

 

Субін хмикнув. За більше, ніж десять років дружби, він міг однією дією заспокоїти цього трохи божевільного і хуліганистого юнака. Сам по собі Субін був доволі спокійним і багато хто дивувався тому, що ці двоє змогли стати найкращими друзями. Проте, як то кажуть, протилежності притягуються. І це саме їхній випадок. 

 

- З чого почнемо? - запитав Йонджун, пристібнувши пасок і зробивши кілька ковтків гіркого, але неймовірно смачного, напою. 

 

- Заїдемо до Кая. Я поки чекав на тебе, розмовляв з ним і він сказав, що сам збирався сьогодні в центр за новим томом манги. Я запропонував йому їхати з нами. Ти ж не проти? - уточнив Субін. 

 

- Авжеж ні. - посміхнувся Йонджун, одягаючи антиблікові окуляри і завдяки двигун. - Погнали. Заберемо ту милу скалку в дупі. 

 

Щойно вони виїхали з парковки Йонджун ввімкнув свій плейлист, підспівуючи улюбленим пісням. Іноді приєднувався і Субін, коли звучали знайомі йому пісні. Джун опустив скло з боку водія і вітер красиво розвіяв його рожеве волосся, що викликало у Субіна чергову посмішку. 

 

Хюнін Кай жив не так далеко від Йонджуна, тому вони дісталися до його будинку за десять хвилин. Коли вони під’їжджали Йонджун зателефонував йому, тому не встиг він припаркуватися як до його машини підбігла усміхнена фурія у яскравому жовто-синьому прикиді і з білявим хаосом на голові.

 

- Доброго ранку! - вигукнув Кай, застрибнувши в машину. - Сьогодні такий гарний день! Чудовий день, щоб прочитати новий том улюбленої манги. 

 

- Пристібнися. - хмикнув Джун. - Я думав, що ти їх в Інтернеті замовляєш. 

 

- Я замовляв, поки в центрі не відкрили з ними магазин. - відповів Хюка. - Погодьтеся, що купувати книги з магазину набагато краще. Ти одразу тримаєш її в руках і не потрібно чекати доставки. 

 

- Повністю згоден. Я один раз так цигарки замовляв. Поки дочекався, на нові перейшов. - сказав Йонджун, уважно слідкуючи за дорогою. 

 

- А краще б просто кинув би палити за цей час. - вставив свої «п’ять копійок» Субін. 

 

- Ой, не починай. Ти наче матуся. Не переживай, матусю, я поїв. 

 

Хюнін Кай розсміявся, а Бін похитав головою, посміхнувшись. Йонджун любив цю невимушеність у своїх друзях. Завдяки їм він дійсно відчував себе щасливим. Поруч з ним були люди, які турбувалися про нього. Навіть якщо він всерйоз не сприймав їхні зауваження, він прекрасно розумів, що вони кажуть це не зі зла. Ці люди завжди підтримають його, навіть якщо називають його засранцем. Це було безцінно.

 

Нарешті Йонджун заїхав на парковку неподалік від величезного торгового центру. Кай щось розповідав Субіну про персонажа якогось аніме, яке старший планував подивитися, а Джун тим часом шукав ідеальне місце для паркування. 

 

- Куди йдемо спочатку? - запитав Йон, після того як заглушив мотор машини. 

 

- Куди ти планував йти? - у відповідь поцікавився Субін. 

 

- Просто хотів оновити гардероб і перекусити у місцевому фаст-фуді. - сказав Йонджун. 

 

- Тоді давайте краще почнемо з твого одягу. - запропонував Хюка. - Мій магазин з мангами аж на п’ятому поверсі. Тому краще почати з тебе. 

 

- Окей. Ну то ходімо? 

 

У всій їхній компанії Йонджун був найбільшим модником. Він дуже часто купував новий одяг і, компонуючи його зі старим, створював неймовірні образи. Не дарма йому вдалося вступити на факультет технологій та дизайну. Субін та Кай, що разом навчалися на факультеті біотехнологій, зовсім не розуміли шопоголізму друга, проте всеодно підтримували його. 

 

Хлопці пройшлися по магазинам, в які найчастіше заходив Йонджун. Той прискіпливо оглядав одяг, скрививши невдоволену гримасу. Це означало, що все це «повний несмак, який можна використовувати як ганчірку для миття п’ят».

 

Повністю розчарований Джун вийшов з останнього відомого йому магазину з доступними цінами. За ним плелися Субін та Кай, які весь цей час слугували оцінювачами одягу, який він приміряв. 

 

- Я не можу піти з пустими руками. Я що дарма час витратив? - обурювався Йонджун. 

 

Та несподівано йому на очі потрапив один із нових магазинів брендового одягу, який відкрився зовсім нещодавно. Очі Йонджуна загорілися і він рушив у бік яскравої вивіски, але його зупинили. 

 

- Хьоне, там же дуже дорого. - сказав Кай. 

 

- Я не буду багато купувати. Можливо, Я тут теж нічого не знайду. Варто спробувати. 

 

Йонджун знову почав метатися між різними елементами одягу і подумки складав ідеальні образи з ними. Кілька разів він приміряв різні прикиди і нарешті знайшов те, що зачепило його. Світлі джинси та рожевий короткий кроп-топ сиділи на ньому ідеально і підходили під колір його волосся. Підкреслювалася струнка талія і довгі ноги. 

 

- Хьоне, ти, як завжди, сексі. - озвався Хюнін Кай, показавши великий палець. 

 

- Я знаю. - посміхнувся Джун і розсміявся, викликавши у друзів посмішки. - Я візьму це і одягну на сьогоднішню вечірку. Дівчино, упакуйте, будь ласка. 

 

Далі на черзі був книжний магазин, у якому був цілий відділ з японськими коміксами. Кай одразу ж понісся туди, а Субін з Йонджуном залишилися біля відділу з романами. Аж раптом на телефон Джуна прийшло повідомлення. 

 

- Це від Бомгю. - повідомив він і Субін одразу ж заглянув в екран телефону через його плече. 

 

Ведмежа дупа: Хьоне, тільки не бий. Я не знаю як так сталося, але на вечірці буде Ханиль. Ми з Техьоні кликали всіх знайомих і одна наша спільна подруга сказала, що покликала і його, бо вони близькі друзі. Я не міг заборонити їм прийти. Вибаааач… 

 

Йонджун стиснув губи в одну лінію. Ще цього не вистачало… Субін обережно поклав долоню на його плече. 

 

- Агов. Ти не засмучуйся через це. Можливо ви навіть не зустрінетеся. У Техьона великий будинок. - сказав Бін. 

 

- Ти думаєш, що він, знаючи, що я на вечірці, не скористається можливістю зустрітися зі мною? - скептично підняв брову Йон. - До того ж він прекрасно знає, що господар будинку - мій друг. Це марні надії. 

 

- Ну гаразд… Якщо хочеш, я постійно буду поруч. - сказав Су і Йонджун гірко посміхнувся. 

 

- Дякую… - Джун накрив своєю долонею руку Субіна у себе на плечі і саме в цей момент з’явився Кай, посмішка якого змушувала забути про все погане. 

 

- Я закінчив! Ну то що, ходімо? - сказав він. 

 

- Так. Ходімо перекусимо. - кивнув Йонджун, а на його обличчя повернувся невимушений вираз. - А потім збиратимемося на вечірку. Сьогодні я планую відірватися по повній.