Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Рейчел лежала у ліжку, згорнувшись клубочком, і пропалювала поглядом фотокартку в своїх руках. Постіль гніздом обвивала струнке тіло дівчини, а покривало сумно лежало на підлозі. Подушка була затиснута поміж тонких та витончених колін. На знімку був зображений старенький будинок і декілька дерев поруч. Але увагу Рейчел привертало дещо інше. Відображення фотографки у віконному склі.
Рей сама не знала, навіщо роздрукувала цю фотографію. Вона намагалася пояснити собі те, що зовсім не розуміла. Фотографку вона чудово знала, знала навіть її точне місцезнаходження, запам’ятала час, коли почала дуріти, але вперто не хотіла називати собі причину.
Тим часом продовжувала лежати в своєму гнізді, іноді особливо ніжно, трепетно проводила пальцем по нечіткому зображенню фотографки. Це була єдина збережена фотографія Кари.
Дівчат познайомив Чарлі, спільний знайомий, як виявилося. Вони тоді всі разом ходили на виставку робіт якогось маловідомого художника. Майже всі картини були виконані у більш сучасному трактуванню старого стилю Ванітас. Кара в той день буквально світилася від захвату, вона дуже жваво розповідала про символічність, історію та сенс цього жанру. Так багато знала, що змушувала захоплюватися, притягувала всю увагу до себе, затуляючи своїм сяянням лик художника. Була найкращим витвором мистецтва – Рей точно знала, бо вчилася на мистецтвознавицю.
Тоді ж і почалися ці дивні односторонні відносини, дуже схожі на безумство. Рейчел споглядала, вивчала, намагалася непомітно проводити як можна більше часу поруч. Тільки би бачитися та дивитися в ці неможливі карі очі. Очі кольору коньяка п’янили, гарячий погляд дівчини пускав табуни мурашок по шкірі, а м’який і тихий, злегка хрипкий голос змушував щоки палати. Кара – це чиста естетика без бридких домішок. Кара – це межа всіх мрій, недосяжна вершина, яку краще не намагатися підкорювати.
Рей повернулася на спину, випустивши фотокартку з рук. У кімнату вже спустилися сутінки. Вона подивилася на електронний годинник з календарем в кутку. Скоро рік, як померла Наталі… Кара тоді збісилася, знищила всі свої фотографії, бо вони були створені для Наталі, для її маленької Наталі, чиї губи були зі смаком смородинового варення. Рей не знала точно, чи дійсно так, але їй було боляче дивитися на старання Кари в процесі варки цього варення. Але поруч був та є Чарлі, який завжди підтримає та зрозуміє… О так, розусів він її чудово, сам ж також вляпався.