Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
— Міг би й помити! — те, як Влад цокнув язиком звучало навіть гучніше, ніж сама фраза.
— Взагалі, краще мити посуд саме тоді, коли назбирається його побільше.
— А потім дивуватись, чому це смердить..
— Чи появі нового сусіда! — на Олежку, можливо, звернули б більше уваги, якби, перебиваючи, він говорив трохи повільніше.
— Вашої компанії мені вже достатньо, тож робіть, як хочете, — двері, хоч і були широко розкриті, та за собою Влад не закривав їх різко, бо вираженя емоцій на публіку не мало сенсу. Власне, один із потенційних глядачів вже згадав по що йшов. Олежка помив бокал так, ніби то просто чашка з-під чаю, після чого вже з, умовно, чистої посудини, випив води, знову сполоснув її та, поставивши на місце, пішов теж займатись своїми справами. Однак, це нагадало винолюбу, що електрику можуть скоро вимкнути в будь-який момент і треба таки набрати чистої води, доки є можливість.
Пройшло не так багато часу, як Олежка повернувся і знову попрямував до крану.
— Хто тебе вже встиг споїти вчора? — винолюб і не намагався приховати посмішку.
— Мені зараз не до жартів. Для розумової діяльності потрібно більше вологи!
— То шоколад, то вода для мізків. А для геморою — всього одна ложка на день. Читати далі три крапки, — далі Олежка не показував бажання продовжувати розмову і пішов по своїх справах, залишаючи жартівника на самоті.
Потім винолюбові таки стало цікаво, чим таким серйозним зайнятий Олежка. Проходячи повз столик, за яким він працював, то побачив, що Олежка активно прописує любовну лінію.
— Хах. Таки ти теж вважаєш справжнє кохання елементом фантастики? — цей коментар змусив аж підхопитись Олежку.
— Вгах! Т-та до чого це тут? Я просто пробую себе в різних напрямах.
— Та я ж нічого не кажу. Мені просто цікаво, чого це раптом.
— Коротше, не заважай!
— Добре-добре, але від води ідеї не прийдуть, а от проблеми з нирками…
— Аби ти так про свою печінку турбувався, як про мої нирки! - почувши це, винолюб нарешті покинув кімнату і вирішив просто не пересікатись з Олежкою, який увечері не встиг завершити водні процедури до відключення і змивати мило доводилось йому, поливаючи себе з пляшки.
На наступний ранок мешканці квартири поводилися спокійніше і вже обговорювали щось буденне та незначне. Однак, декому, схоже, було неспокійно. Якби Олежка захотів би привернути до себе увагу, то він би це давно вже зробив би, тож інші не вважають необхідним реагувати самостійно.
Після обіду винолюба зупиняє сам Олежка і просить відійти. Він не розумів, для чого, але, схоже, що від нього не відчепляться.
— Пам’ятаєш, як ти розмовляв з Владом. Ну, — Олежка стиснув губи, доки його щоки та вуха почали рожевіти. І, продовження звучало дуже тихо, — про секс?
— Он як. То ти вважаєш мене більш авторитетним в цьому? — буквально стрибати від щастя винолюб не збирався, однак, широку усмішку і більш виразний погляд на співрозмовника важко не помітити.
— Ну. Я з ним теж говорив і він озвучив цкілька цікавинок. Однак, я визначився, що хочу, аби описувався не лише процес, а й відчуття, аби аудиторія повірила, бо ця сцена повинна показувати багато деталей і…
— Добре-добре, а де там твій записничок? Зараз я тобі диктуватиму.
— Я, не зовсім про це кажу, — знову ледь чутно промовив Олежка, зминаючи в цей час рукав на своїй кофті.
— А про що? посмішки вже не було помітно на обличчі, але погляд досі був напрямлений на Олежку.
— Я маю на увазі, що я хочу описати, як відчувається сам процес. До того ж, кажуть, що відчуття, коли сам і коли з кимось — відрізняються, — з кожним словом голос ставав все менш впевненим, а також тихішим. Сам Олежка не міг нормально стояти, шурхотів і клацав пальцями.
— Ну, з цим я тобі не допоможу. Для цього тобі варто знайти дівчину, дізнатись, чи вона самотня, запропонувати їй свою компанію…
— В мене немає часу на це! — замахав руками Олежка і, хоч не хотів, аби це звучало дуже гучно, однак, крик було помітно через шепіт. — До того ж, як відчувається, коли пхаєш кудись свій кхем. Орган. Я знаю. А от щодо того, як відчувається, коли пхають в тебе.. І ти відчуваєш, як дя людина дихає, рухається…
— Стривай! Що, бляха? — сахнувся винолюб, витріщившись на Олежку. — Мені не почулось? Ти справді хочеш аби я з тобою…
— Та тихіше! Гаразд. Вибач. Я не буду витрачати більше твій час, — геть рожевий Олежка після цих слів повернувся до свого нотатника.
Досліджуючи, протягом кількох наступних днів сайти, Олежка натикався, як і на описи відчуттів, так і на не типові ситуації. В принципі, було зрозуміло, що є частим, тож тези він запам’ятав і якось спробує грамотно вписати. «Ну, автори фантастики, зазвичай, не мали досвіду польотів в космосі і не користувались тими технологіями, які вони описують. А у фентезі взагалі є магія,» - думав Олежка, доки писав і намагався підвести до самої еротичної сцени.
— Я розумію, що ти хочеш, мати більше досвіду, але й тобі має бути цікаво, — не дивлячись на те, що голос був знайомим і звучав тихо, він змусив підскочити Олежку.
— Га! А, це ти, вибач за ту розмову, я сам повинен був про це потурбуватись. Давай зробимо вигляд, що її не було, — коли Олежка сідав назад, то й не глянув у бік винолюба.
— Чому? Ти ж вважаєш мої знання і досвід авторитетними. І, думаю, що тобі варто розуміти, що не все, що ти прочитав в інтернеті може бути правдою. Як от з водою.
— Спасибі, але того, що казав Влад мені, можливо, достатньо. Я ж вчуся писати без помилок. Тож, якщо виходить за рамки, то я додавати це не буду.
— Ну, по-перше, тобі всеодно потрібна оцінка збоку, а по-друге, без помилок ніхто не може написати. Просто популярність…
— Будь ласка, давай без цих роздумів. Я ще надто молодий для цього.
— Гаразд. Я просто дивитимусь, а ти пиши, — після цього винолюб став біля Олежки і дивився на текст. Однак, писати в компанії під пильним наглядом, м’яко кажучи, не дуже зручно.
— Слухай, — той відклав записник та ручку, після чого став розминати кисті, дивлячись на винолюба, — я думав, що тобі неприємно було почути таке від когось, кого ти часто бачиш. Тож, чому ти зараз тут?
— Ну, вічно можна дивитись на вогонь, воду, та як хтось працює. Доречі, в тебе прелюдії довгі, ти ж знаєш, що слова повинні щось значити для сюжету?
— Так, я пам’ятаю, що Влад казав таке. Але мені не зручно писати, коли хтось дивиться. Тим паче, коли в мене щось дуже відверте. А ще, бета має оцінювати текст, коли той написаний!
— Гаразд, тоді можеш сприймати мене, як співавтора.
— Я тебе в кжижці не зазначу!
— Чому це? Ну, як хочеш. Взагалі. Я думав повернутись до тієї розмови, - винолюб усміхнувся побачивши вуха, що порожевіли.
— А ч-чого це раптом?
— Ну, наприклад, тому, що пропозиція мене зацікавила, - спокійним тоном мовив винолюб, підпираючи підборіддя рукою. Олежка ще більше розчервонівся, а наступні кілька секунд той чув лише, як швидко бахкає його сердце. Трохи оговтавшись він перервав тишу:
— Я розумію, що м-моє питання було тоді недоречним а-але, д-давай ти не будеш глузувати з мене?
— Я серйозно. Звичайно, раніше я не думав про таке, однак, якщо ти зацікавлений, то я не проти допомогти.
— О-он як. То. Я справді думав. Але я не знав. Вибач, я просто в шоці, — обличчя Олежки було червоним, ніби на нього йде сильний пар. Спокійно стояти було важко, тож він м’яв рукава та не знав куди подіти погляд.
— Ну, думаю, що до завтрашнього вечора ти заспокоїшся та будеш повністю готовий, — усміхнувся винолюб та пішов до себе.
— Т-так, — прошепотів Олежка, освідомлюючи, що він запропонував і що на це таки погодились. Тоді він згадав, що варто купити презервативи і подивитись, чи вистачає лубриканту.
Тим часом, винолюб вирішив що має розшукати пристойні труси, бо не кожен же день у нього секс. А, доки той пербирав спіднє, то помітив, що нігті відросли і вирішив, що це про теж треба подбати.
— А потім дивуватись, чому це смердить..
— Чи появі нового сусіда! — на Олежку, можливо, звернули б більше уваги, якби, перебиваючи, він говорив трохи повільніше.
— Вашої компанії мені вже достатньо, тож робіть, як хочете, — двері, хоч і були широко розкриті, та за собою Влад не закривав їх різко, бо вираженя емоцій на публіку не мало сенсу. Власне, один із потенційних глядачів вже згадав по що йшов. Олежка помив бокал так, ніби то просто чашка з-під чаю, після чого вже з, умовно, чистої посудини, випив води, знову сполоснув її та, поставивши на місце, пішов теж займатись своїми справами. Однак, це нагадало винолюбу, що електрику можуть скоро вимкнути в будь-який момент і треба таки набрати чистої води, доки є можливість.
Пройшло не так багато часу, як Олежка повернувся і знову попрямував до крану.
— Хто тебе вже встиг споїти вчора? — винолюб і не намагався приховати посмішку.
— Мені зараз не до жартів. Для розумової діяльності потрібно більше вологи!
— То шоколад, то вода для мізків. А для геморою — всього одна ложка на день. Читати далі три крапки, — далі Олежка не показував бажання продовжувати розмову і пішов по своїх справах, залишаючи жартівника на самоті.
Потім винолюбові таки стало цікаво, чим таким серйозним зайнятий Олежка. Проходячи повз столик, за яким він працював, то побачив, що Олежка активно прописує любовну лінію.
— Хах. Таки ти теж вважаєш справжнє кохання елементом фантастики? - цей коментар змусив аж підхопитись Олежку.
— Вгах! Т-та до чого це тут? Я просто пробую себе в різних напрямах.
— Та я ж нічого не кажу. Мені просто цікаво, чого це раптом.
— Коротше, не заважай!
— Добре-добре, але від води ідеї не прийдуть, а от проблеми з нирками…
— Аби ти так про свою печінку турбувався, як про мої нирки! — почувши це, винолюб нарешті покинув кімнату і вирішив просто не пересікатись з Олежкою, який увечері не встиг завершити водні процедури до відключення і змивати мило доводилось йому, поливаючи себе з пляшки.
На наступний ранок мешканці квартири поводилися спокійніше і вже обговорювали щось буденне та незначне. Однак, декому, схоже, було неспокійно. Якби Олежка захотів би привернути до себе увагу, то він би це давно вже зробив би, тож інші не вважають необхідним реагувати самостійно.
Після обіду винолюба зупиняє сам Олежка і просить відійти. Він не розумів, для чого, але, схоже, що від нього не відчепляться.
— Пам’ятаєш, як ти розмовляв з Владом. Ну, — Олежка стиснув губи, доки його щоки та вуха почали рожевіти. І, продовження звучало дуже тихо, — про секс?
— Он як. То ти вважаєш мене більш авторитетним в цьому? — буквально стрибати від щастя винолюб не збирався, однак, широку усмішку і більш виразний погляд на співрозмовника важко не помітити.
— Ну. Я з ним теж говорив і він озвучив цкілька цікавинок. Однак, я визначився, що хочу, аби описувався не лише процес, а й відчуття, аби аудиторія повірила, бо ця сцена повинна показувати багато деталей і…
— Добре-добре, а де там твій записничок? Зараз я тобі диктуватиму.
— Я, не зовсім про це кажу, - знову ледь чутно промовив Олежка, зминаючи в цей час рукав на своїй кофті.
— А про що? — посмішки вже не було помітно на обличчі, але погляд досі був напрямлений на Олежку.
— Я маю на увазі, що я хочу описати, як відчувається сам процес. До того ж, кажуть, що відчуття, коли сам і коли з кимось — відрізняються, — з кожним словом голос ставав все менш впевненим, а також тихішим. Сам Олежка не міг нормально стояти, шурхотів і клацав пальцями.
— Ну, з цим я тобі не допоможу. Для цього тобі варто знайти дівчину, дізнатись, чи вона самотня, запропонувати їй свою компанію…
— В мене немає часу на це! — замахав руками Олежка і, хоч не хотів, аби це звучало дуже гучно, однак, крик було помітно через шепіт. — До того ж, як відчувається, коли пхаєш кудись свій кхем. Орган. Я знаю. А от щодо того, як відчувається, коли пхають в тебе.. І ти відчуваєш, як дя людина дихає, рухається…
— Стривай! Що, бляха? — сахнувся винолюб, витріщившись на Олежку. - Мені не почулось? Ти справді хочеш аби я з тобою…
— Та тихіше! Гаразд. Вибач. Я не буду витрачати більше твій час, — геть рожевий Олежка після цих слів повернувся до свого нотатника.
Досліджуючи, протягом кількох наступних днів сайти, Олежка натикався, як і на описи відчуттів, так і на не типові ситуації. В принципі, було зрозуміло, що є частим, тож тези він запам’ятав і якось спробує грамотно вписати. “Ну, автори фантастики, зазвичай, не мали досвіду польотів в космосі і не користувались тими технологіями, які вони описують. А у фентезі взагалі є магія,” — думав Олежка, доки писав і намагався підвести до самої еротичної сцени.
— Я розумію, що ти хочеш, мати більше досвіду, але й тобі має бути цікаво, - не дивлячись на те, що голос був знайомим і звучав тихо, він змусив підскочити Олежку.
— Га! А, це ти, вибач за ту розмову, я сам повинен був про це потурбуватись. Давай зробимо вигляд, що її не було, — коли Олежка сідав назад, то й не глянув у бік винолюба.
— Чому? Ти ж вважаєш мої знання і досвід авторитетними. І, думаю, що тобі варто розуміти, що не все, що ти прочитав в інтернеті може бути правдою. Як от з водою.
— Спасибі, але того, що казав Влад мені, можливо, достатньо. Я ж вчуся писати без помилок. Тож, якщо виходить за рамки, то я додавати це не буду.
— Ну, по-перше, тобі всеодно потрібна оцінка збоку, а по-друге, без помилок ніхто не може написати. Просто популярність…
— Будь ласка, давай без цих роздумів. Я ще надто молодий для цього.
— Гаразд. Я просто дивитимусь, а ти пиши, — після цього винолюб став біля Олежки і дивився на текст. Однак, писати в компанії під пильним наглядом, м’яко кажучи, не дуже зручно.
— Слухай, — той відклав записник та ручку, після чого став розминати кисті, дивлячись на винолюба, — я думав, що тобі неприємно було почути таке від когось, кого ти часто бачиш. Тож, чому ти зараз тут?
— Ну, вічно можна дивитись на вогонь, воду, та як хтось працює. Доречі, в тебе прелюдії довгі, ти ж знаєш, що слова повинні щось значити для сюжету?
— Так, я пам’ятаю, що Влад казав таке. Але мені не зручно писати, коли хтось дивиться. Тим паче, коли в мене щось дуже відверте. А ще, бета має оцінювати текст, коли той написаний!
— Гаразд, тоді можеш сприймати мене, як співавтора.
— Я тебе в книжці не зазначу!
— Чому це? Ну, як хочеш. Взагалі. Я думав повернутись до тієї розмови, — винолюб усміхнувся побачивши вуха, що порожевіли.
— А ч-чого це раптом?
— Ну, наприклад, тому, що пропозиція мене зацікавила, — спокійним тоном мовив винолюб, підпираючи підборіддя рукою. Олежка ще більше розчервонівся, а наступні кілька секунд той чув лише, як швидко бахкає його сердце. Трохи оговтавшись він перервав тишу:
— Я розумію, що м-моє питання було тоді недоречним а-але, д-давай ти не будеш глузувати з мене?
— Я серйозно. Звичайно, раніше я не думав про таке, однак, якщо ти зацікавлений, то я не проти допомогти.
— О-он як. То. Я справді думав. Але я не знав. Вибач, я просто в шоці, — обличчя Олежки було червоним, ніби на нього йде сильний пар. Спокійно стояти було важко, тож він м’яв рукава та не знав куди подіти погляд.
— Ну, думаю, що до завтрашнього вечора ти заспокоїшся та будеш повністю готовий, — усміхнувся винолюб та пішов до себе.
— Т-так, — прошепотів Олежка, освідомлюючи, що він запропонував і що на це таки погодились. Тоді він згадав, що варто купити презервативи і подивитись, чи вистачає лубриканту.
Тим часом, винолюб вирішив що має розшукати пристойні труси, бо не кожен же день у нього секс. А, доки той пербирав спіднє, то помітив, що нігті відросли і вирішив, що це про теж треба подбати.