Образ було майже завершено і Есфір, намагаючись виглядати ідеально, виправляла, не існуючи, недоліки. Надягнувши сережки на руде та сіре вуха, кішка відійшла від дзеркала.
Вона взяла до рук телефон, щоб надіслати повідомлення Ноні. Сьогодні у них побачення, не перше, але Есфір вирішила здивувати свою дівчину, того була трохи знервована. Нона відповіла в ту ж секунду, що майже готова і зараз буде виходити. Есфір на це всміхнулася і вирішила по-тихеньку вийти з дому. На годиннику було чверть на одинадцяту, вони домовилися зустрітися у двадцять хвилин дванадцятої, але кішка навіть не думала поспішати, тому що знала, що слова її дівчини, про те, що та готова – сто відсоткова брехня і Нона прийде як мінімум через пів години. Але Есфір ніяк не ображалася на свою дівчину, а навпаки, вирішила пройтися до дому Нони, для того щоб було довше. На вулиці була весна і зірвався сильний вітер, який теребив легку сукню на Есфір. Так. Сукню. На дівчині що на скейті буває частіше ніж на кухні з ціллю приготування їжі, або та, яка через спосіб життя і те як її похитала доля, навіть не думала про таке явище, як спідниці та сукні, до цього моменту. Але зараз вона йде на побачення у кремовій сукні з легкими, напів прозорими рукавами, та не сильно пишною спідницею майже до колін.
В своїй голові Есфір скидувала все на Нону і на те, як вона постійно ходить у спідницях, виглядаючи при цьому на сто з десяти. Есфір хотіла бути їй під стать.
Ось, кішка вже підходить до будинку коханої і бачить у вікно другого поверху як її помічають, і починають бігати по кімнаті, зупинившись на секунду, зашторюють вікно.
Через секунду телефон Есфір вібрує і тільки Есфір підіймає слухавку, звідти звучить занепокоєнний голос Нони:
— Ми ж домовлялися зустрітися на зупинці?? І чого ти так рано??
— Ми домовлялися зустрітися двадцять хвилин тому. Я звичайно не проти почекати ще, але я б хотіла вже побачити тебе не тільки у вікно. — З того боку слухавки почкулось розгублене зітхання.
— Добре, зараз спущуся. На цей раз точно. Тільки ти не смійся.
— Домовилися. — Слухавку покинули і Есфір задумалася, над чим можна сміятися в її ідеальної дівчини. Вона дійсно була ідеальною. Мила, розумна, розуміюча і виглядала завжди на всі двісті. Іноді Есфір навіть не розуміла, за що вона заслуговує таке щастя.
Від думок її відволікає звук метушних кроків і ось Есфір зустрічається поглядом з порожнім поглядом провалів зіниць гарбузової голови, в яких, здавалося миготять сотні іскр і життя в них більше ніж у тисячі людських очей. Але варто опустити очі нижче, то кішка помічає вже знайому кремову сукню, але у більш доречному використанні, та зніяковілість на завмерлому як здається на перший погляд, в одній емоції обличчі.
— Неочікувано… — Робить висновок звичайним голосом Есфір, а Нона нервово хіхікає.
— Я хотіла тебе здивувати, а вийшло якось не за планом. До речі гарно виглядаєш. — Увесь час дівчата стояли перед дверима закинутого, на перший погляд, будинку, але як тільки відійшли від шоку, то закрокували у сторону закинутого та поросшого травою, але їх самого улюбленого, парку.
— Дякую. Ти теж виглядаєш не перевершено… — Якось зім’ято відповіла Есфір і навіть здалося, що на рудому хутрі проступив рум’янець.
Вони гуляли по парку, тримаючись за руки і дійшли до озера. Розстеливши покривало, взяте спеціально для цього, вони сіли та спостерігали за качками які плавали по озеру. Стояла не заважаюча тиша, але її закінчила Нона:
— Знаєш, а це виглядає навіть мило. — Вона поклала гарбузову голову, Есфір на плече.
— Ти про що? — Здивовано кішка подивилася на неї.
— Я про наше вбрання… Ну… Воно наче парне і підібрано навмисне…
— Хм… Можливо. Я про це не думала… — Есфір знизала плечима, та опустилася на покривало повністю, затягуючи з собою Нону.
— А про що думаєш? — З цікавістю Нона встала, склоняючись над Есфір, неначе скануючи її.
— Про те що кохаю тебе, будь яку і будь у чому. — Кішка піднялася трохи на ліктях стикаючись чолом з Ноною.
— Я тебе також.
І тільки качки були свідками їх кохання.