Генератор:
>чорні нігті, апельсиновий фреш, запах свіжоскошеної трави, барабанний ритм, накинутий на плечі одяг
Дзвоник з пари залунав на території університету. У студраді знову змінили мелодію, і тепер там звучав опенінг із Ковбоя Бібопа. Бадьорий джазовий мотив та жвавий ритм барабанів вже тиждень спонукав студентів прокинутись після нудної пари.
Чонде повільним, лінивим кроком вийшов на ґанок універу і озирнув територію поглядом, зупиняючись їм на галявині, де зазвичай відпочивали студенти. Він перевальцем спустився сходами й пішов в сторону яскравого салатового газону. Той був ідеально рівно підстрижений, і у повітрі чітко відчувався запах свіжоскошеної трави.
- Привіт, один тут відпочиваєш? - розтягуючи губи в усмішці, спитав Чонде.
Хлопець перед ним відірвався від роздивляння якогось модного журналу і, піднявши голову, широко усміхувся.
- Привіт, Чонде, - замружившись від сонця, сказав він.
- Привіт, Чонін, - нахилив голову вбік Чонде і замружився так само, як і хлопець, кривляючи його.
- Ти затулив сонце, я навіть не бачу твого обличчя.
- Колись ти казав, що я твоє сонце, - повів бровами Чонде.
- Так і є, - усміхнувся Чонін, протягуючи до нього руку.
Взявши його за руку, Чонде плюхнувся на підстилку поряд, а потім нахилився, коротко цілуючи в губи.
- У тебе що, пар нема?
- Я мав вікно.
- І вирішив бути ближчим до природи? - констатував Чонде.
- Саме так.
- Не спекотно?
- Терпимо, - гмукнув Чонін. - Ти згориш, ось, накинь.
Він дістав свою сорочку, яку до цього зняв через спеку, залишившись у футболці, й накинув на плечі Чонде.
- Впевнений, що це мій стиль? - усміхнувся Чонде.
Червона сорочка з тропічним принтом дикувато поєднувалась із чорною майкою з написом «Мegadeth» та похмурою ілюстрацією черепа під нею.
- Якщо застібнешся, то з твоїми чорними нігтями буде цілком стильно.
- Це журнал так каже?
- Це я тобі як студент факультету моди кажу.
- Як же спекотно… - видихнув Чонде, крадучи у Чоніна склянку з апельсиновим фрешем і роблячи кілька ковтків.
- Що збираєшся робити на канікулах?
- Роботу б знайти. Ну так, підробіток. І витягувати тебе на побачення.
- Поїхали на Чеджу? - пожвавішав Чонін.
- Можна… - протягнув Чонде, лягаючи на спину і підкладаючи одну руку під голову.
Чонін не поспішаючи роздивлявся, як Чонде лежав із заплющеними очима, з легкою усмішкою на губах, і ловив теплі сонячні промені.
- Витріщаєшся?
- Звідки ти знаєш?
- Я відчуваю твій погляд, - він розплющив одне око і глянув на Чоніна. - Йди сюди.
- Куди?
- Сюди… - Чонде піднявся на ліктях і притягнув Чоніна до себе, змушуючи лягти поруч.
- Перерва скоро закінчиться.
- Лови момент.