Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
- Леді Морґано, ви впевнені? - Ґвен не знала, куди подіти очі, так їй було незручно. А молода вихованка короля стояла навпроти і лукаво поглядала на присоромлену служницю. Тоді підійшла ближче і заправила кучері Ґвен за вухо.
- Невже ти не хочеш відчути, як я торкатимуся тебе? - Морґана погладила щоку Ґвеневери. Пальці опустилися нижче, до звабливого вирізу на грудях. - Хіба ти не пестила себе там, уявляючи, як це робить хтось інший?
- Уявляти - це одне, а… - Ґвен марно намагалася придумати, як відмовити Морґану від її задуму. Зазвичай уперта принцеса робила так, як їй заманеться. - Може, давайте я? Вам негоже…
- А я хочу задовольнити тебе, - Морґана водила язиком по шкірі служниці, від чого всі її аргументи проти зникли зі свідомості. Це було так приємно - відчувати м’які губи принцеси. А коли вона опуститься нижче… Ноги підкосилися від таких думок. Ґвен і не помітила, як опустилась на ліжко, а Морґана сіла зверху. Її зелені очі заворожували. Дивитися в них - все одно, що вдивлятись у глибину бездонного озера, усвідомлюючи, що воно поглинає тебе.
Дівочі вуста пристрасно цілували смагляве обличчя. Ґвеневера хотіла обійняти Морґану, але та прудко опустилася до її ніг і погладила щиколотки під подолом сукні.
Служниця скрикнула від несподіванки.
- Тихіше, Ґвен, - змовницьки прошепотіла принцеса, чиї руки повільно підіймалися до стегон. - Бо нас можуть почути.
- Леді Морґано… - служниця змогла вимовити лише це, як її кохана поцілувала ніжну шкіру на стегнах. Ґвеневера тихенько застогнала і глибоко вдихнула. Від нових відчуттів десь нижче живота розросталася приємна пульсація, яка витіснила сором і голос розуму. До ти ким поцілунки Морґани були солодкими, обережними, тягучими. Вона пестила служницю, вуста повільно наближалися до заповітного місця. Стогони Ґвен змінювалися схлипуванням. Вона і не помітила, як упала на ліжко, повністю віддавшись принцесі.
Вологий язик Морґани трокнувся гарячої плоті. Ґвен знову скрикнула. Плутаючись у думках, вимовляла ім’я своєї принцеси, стискала шовкові простирадла і задихалася від бажання. Ґвеневера теж хотіла попестити Морґану. Хотіла роздягти і цілувати. Нехай тільки…
- Морґано? - почувся за дверима голос Артура. Ґвеневера злякано розплющила очі. Вона була майже на межі. Важко дихаючи, дивилась, як Морґана, вилізши з-під її сукні, витерла вологі вуста серветкою. Від думки, що це її волога, служниця зашарілася ще більше. А принцеса, недбало поправивши зачіску, підморгнула їй:
- Стій за мною і мовчи, - прошепотіла Морґана, відчиняючи двері.
Артур в обладунках нетерпляче тупцявся на порозі.
- Король просив передати, щоб ти не забула сьогодні ввечері з’явитися на бенкеті, - мовив він, - а не як минулого разу.
- А що було минулого разу? - Морґана невинно посміхнулася. Ґвен за її спиною опустила очі й робила вигляд, що її нема, бо досі відчувала нестерпне збудження.
- Ти не прийшла. От що було, - сказав Пендраґон. - І герцог, що приїхав на гостину, сприйняв це за образу.
- Але ви вже все владнали? - продовжила дражнитися зведена сестра.
- Це коштувало нам зусиль, - насупився Артур, - тому будь ласкава, не забудь про бенкет.
Молодий принц, брязкаючи обладунками, пішов. Морґана ж, зачинивши двері на ключ, повернулася до Ґвеневери.
- Тепер нашим розвагам ніхто не завадить, - сяйнула очима принцеса, - на чому ми зупинилися?