Ніл ніколи не святкував Гелловін, але був чудово обізнаний про його існування. Він знав про цукерки, які діти збирали у сусідів, про безглузді костюми та вечірки з алкоголем у старших хлопців. У його сім’ї, коли все ще було добре, свята в цілому були не прийняті — не те що Вечір усіх святих, а й власні дні народження Джостен проводив по вуха в лайні. Він ніколи не отримував тих подарунків, які одержують звичайні діти. Натомість з кожним роком Лола лише старанніше тренувала його володіти ножами, тримати пістолет і тікати. Ніл ніколи не зможе забути те, як замість торта на восьмиріччя поїхав з Малькольм та її братами у лісову хащу, де йому довелося тікати від своїх недоучителів, ухиляючись від гілок.
Довгий час свята Ніла не цікавили — на втіках не було часу на вечірки, подарунки та походи в кафе, — але тепер йому не потрібно ховатися. Лиси, так чи інакше, потроху втягували його в соціальне життя, а Ендрю завжди знаходився поруч, служачи бар’єром між приємним проведенням часу і перегинанням палиці з боку інших гравців.
Цього року у Ніла буде перший нормальний Гелловін: трохи алкоголю, безглузді костюми, приємні люди поряд. Жодного страху смерті, вічних переживань і нав’язливого бажання втекти. Безмежний спокій.
Джостен дозволив собі коротку посмішку, розтягуючись на ліжку. Він виглядав немовби ситий кіт. М’язи приємно нили після вчорашнього тренування і розминати їх було суцільне задоволення. Ще приємніше було від того, що йому не треба нікуди поспішати. Два заняття, що були за розкладом на сьогодні, скасували через від’їзд викладачів, тож можна було трохи присвятити собі час. З цією думкою Ніл неквапливо підвівся і, човгаючи капцями, рушив у бік ванної кімнати. Кевін і Ендрю були на заняттях, тому тільки Нікі, що завжди раптово дзвонив чи писав йому, міг перервати спокій. Але Джостен намагався про це не думати.
Прийнявши душ і закінчивши звичні ранкові процедури, він підійшов до своєї шафи та неквапливо перевдягнувся в одяг для пробіжки. Ближче до зими на вулиці вже відчутно холодало, але своїм традиціям Ніл не збирався зраджувати, попри погодні умови. Варто було хіба що закупитись утепленим одягом для зимових пробіжок, і тоді він зможе бути повністю задоволений своїми особистими тренуваннями. Поки що могла зійти й та форма, що вже була у Джостена. Надійно зашнурувавши кросівки для бігу, Ніл вирушив з кімнати коридором. В інших спортсменів, напевно, були заняття — тиша на поверсі стояла практично дзвінка. Принаймні він так думав, поки не дістався до найближчої спальної кімнати, де щось гаряче обговорювали Нікі та Елісон.
Вирішивши прислухатися до того, що відбувається, Ніл підійшов ближче і відчинивши двері, зупинився в отворі, заглядаючи до своїх приятелів, які сиділи з ноутбуком на дивані, захоплено щось гортаючи та активно жестикулюючи руками під час обговорення.
— Дияволиця? Елісон, ти серйозно? — Геммік глянув на дівчину так, наче вона глибоко образила його почуття прекрасного. — Класика, безперечно, але банально. Тобі, звичайно ж, підійшло б таке сексуальне вбрання, але хіба ти не хотіла когось здивувати на вечірці? — Він підпер щоку рукою і відірвав погляд від екрана, перевівши його на Рейнольдс, що розташувався спиною до дверей. Якраз у цей момент Нікі й помітив Джостена, що зацікавлено завмер. — О, Ніле, привіт! Чи допоможеш нам вибрати костюм для Елісон?
— Що за костюм? — Ніл ніяково зім’явся в отворі, поглядаючи то на Гемміка, то на Рейнольдс. Внутрішній голос буквально кричав: якщо він хоче провести день так, як планував, потрібно робити ноги під будь-яким приводом прямо зараз. Однак з якоїсь причини він все ж таки зайшов усередину і тихо зітхнув, прикриваючи за собою двері, подумки лаючи самого себе.
Елісон закинула ногу на ногу і подивилася на Ніла, кивнувши у привітанні:
— Думали поїхати сьогодні за костюмами до торгового центру, але Нікі забракував мою ідею з Дияволицею.
— Так, бо це несмак, — тихо пробурмотів Геммік, за що отримав у відповідь чарівну усмішку і болісний тичок у ребра.
— Дияволиця? — Ніл запитливо підняв брову. Він не сильно розбирався в костюмах і попкультурі, щоб порадити щось варте, але все-таки був у голові образ, який здавався слушним. — Може тоді Малефісента? Ми дивилися фільм про неї відносно недавно. Здається, тобі підійшло б.
— Навряд чи такий костюм є в магазині перед самим святом, — Нікі розвів руками.
— Але можете поїхати спробувати щось пошукати. Можливо, знайдете ідеї краще,— Ніл знизав плечима і, махнувши рукою, рушив у бік виходу, але Елісон підірвалася з дивана і спритно підбігла до нього, м’яко хапаючи за лікоть.
— А знаєш, це чудова ідея, — промуркотіла вона. Внутрішнє передчуття Джостена не обіцяло нічого доброго. Він подумки ховав свої плани на день на два метри пі землю. — Саме тому ти поїдеш з нами. Смаку Нікі я не так сильно довіряю, мені потрібен хтось ще. Друга думка зайвою не буде.
— Гей, не забувай, що я підбирав йому одяг! Ти взагалі пам’ятаєш, у чому він раніше ходив? — Ніки, безумовно, ні краплі не лукавив, проте огидний смак в одязі Ніла на момент їхнього знайомства був зумовлений обставинами. Не можна виділятися: ні виглядати яскраво, ні створювати власний стиль. Чим більше змішаєшся з сірою масою, тим більша ймовірність, що виживеш.
— Я збирався на пробіжку… — Ніл знав, що впиратися марно, але він почував би себе неправильно, якби не спробував звалити.
— Нічого, встигнете ще разом із Кевіном побігати, коли він повернеться з занять. Накинь куртку і спускайся вниз. Ми чекатимемо тебе в моїй машині, — Рейнольдс, повністю ігноруючи обурення Гемміка, поплескала Джостена по плечу і відпустила переодягатися. Вона чудово знала, що якби Ніл насправді хотів втекти, він би зробив це набагато раніше.
Але, можливо, йому таки було цікаво долучитися до студентської культури вечірок та святкування Гелловіна. Та й костюми він ніколи не вибирав. Може, варто доглянути щось і собі — раптом вдасться вмовити Ендрю сходити на вечірку разом?
***
У торговому центрі було багатолюдно, що зовсім не дивно. Здається, перед святом все місто вирішило влаштувати тотальний шопінг і скупити всі полиці у магазинах. Люди часто штовхалися, проходячи повз, мчали по своїх справах. Ніл відчував себе трохи розгубленим перші кілька хвилин, але швидко підлаштувався під ритм натовпу, щоб ефективніше пересуватися між місцями. Він з деякою цікавістю розглядав декорації в торговому центрі: штучні гарбузи разом з неохайним павутинням і неакуратними кажанами на волосінні явно призначалися для того, щоб створити якомога святковіший настрій, але Джостену це все здавалося безглуздим. Перше місце у його власному топі безглуздих прикрас зайняли скелети, що висіли у різних куточках магазину, викручені під неправдоподібними кутами. Кілька разів Ніл зупинявся біля таких іграшок та вивчав їх поглядом. Можливо, йому варто більше цінувати старання інших людей занурити місто в таємничу, похмуру атмосферу, але не виходило. Він був надто далекий від усього цього, як би не намагався перейнятися. Чи Джостен зможе отримати ті ж емоції від вечірок і покупок, що отримували Елісон і Нікі?
— Ну як я вам, хлопчики? — Рейнольдс вислизнула з примірювальної та покрутилася навколо, показуючи вбрання. Вони знайшли щось більш-менш схоже на костюм Малефісенти через чотири болючі спроби та дві з половиною години. Нарешті було щось варте, що непогано сиділо на фігурі Елісон і при цьому не втрачало впізнаваності персонажа. Принаймні вона сама була задоволена.
— Нарешті щось схоже на Малефісенту, — Нікі потягнувся й досить усміхнувся. - Тобі личить. Залишилося зробити смокі айс і знайти серед твоєї колекції червону помаду з холодним відтінком і буде гаряче. Впевнений, зірвеш справжній куш. Від тебе погляду точно не відведуть,— Геммік підморгнув дівчині та обернувся до Ніла, чекаючи, що той підтвердить його слова.
— Що? — Ніл запитливо дивився на нього. — Навіщо озвучувати очевидне? Елісон гарна, їй личе цей костюм,— він лише знизав плечима, змусивши Нікі розчаровано зітхнути й потерти обличчя долонею.
— Буду вважати, що Ніл з тобою погодився, — Рейнольдс тихо цокнула, імітуючи невдоволення, і повернулася в примірочну, щоб переодягнутися у свій одяг. Джостен проводив її поглядом та побачив, що її губи насправді розтягла легка посмішка.
— Боже, я здається починаю розуміти, чому ви з Ендрю зійшлися, — Нікі впав у крісло біля примірочної та витяг ноги.
— І чому ж? — глузливо піднявши брови, спитав Ніл, дивлячись на Гемміка. Той на мить знітився — все було очевидно і без слів, але чомусь йому доводилося озвучувати:
— Ви обидва не вмієте робити компліменти навіть своїм друзям. Це ж така дрібниця, — Нікі тихо пирхнув, а Ніл задумливо глянув на вішалки поруч із собою і постукав пальцями по підборідді.
Можливо, ніхто й не помічав, але Ендрю умів робити компліменти, нехай вони й не звучали, як щось звичне. Загалом це не завжди слова. Більшу частину часу - пильні погляди, які змушували Джостена червоніти вухами; задоволені кивки при вигляді нового укладання або речей, що добре сидять; тихе хмикання, чутне тільки їм двом. Цього Нілу було цілком достатньо. Подумавши про це, він смикнув куточком губ. На серці приємно потеплішало. Варто було написати Міньярду і спитати про вечірку.
— Ти просто не вмієш дивитися та уважно слухати, — Ніл вивудив телефон із кишені бомбера, почавши шукати потрібний діалог. — Я ж сказав, що Елісон гарна. Для мене це факт, що навряд чи хтось подумає оскаржити.
— Ти ж казав, що не звертаєш уваги на чужу привабливість і тебе ніхто не цікавить, — Геммік тихо пирхнув, повертаючись до Ніла всім корпусом. Той, не відриваючись від телефону, підняв вказівний палець угору, промовляючи:
— Мене не цікавить ніхто, крім Ендрю. Але поки в мене є очі, я можу помічати очевидні речі, — одразу ж він повернувся до написання повідомлення. Кнопкові телефони були не найзручнішими для листування, але Ніл занадто звик до них.
— Так, і тому ти не помічаєш, коли з тобою хтось фліртує, — Ніл насупився на це і підвів голову.
— Хто зі мною фліртує? — він запитливо вигнув брову, дивлячись на Ніки. Той лише відмахнувся й відвернувся, чекаючи на Елісон. Джостен тихо цикнув та нарешті відправив Ендрю повідомлення.
Ніл
Коли закінчуєш?
Джостен покрутив телефон між пальцями в очікуванні. Елісон закінчила у примірювальній та пішла разом із консультантом до каси, попутно щось обговорюючи та розглядаючи. Нікі рушив до неї, щоб щось запропонувати, а Ніл залишився сидіти на пуфі. Тимчасово можна було видихнути. Телефон тихо завібрував, змушуючи куточки губ Джостена трохи підвестися.
Ендрю
О п’ятій. Ти у гуртожитку?
Ніл
Ні. Елісон і Нікі потягли мене магазинами.
Ендрю
Костюми до Гелловіну?
Ніл
Так.
Ти підеш на вечірку?
Ендрю
Мені таке не до смаку.
Ніл
Хіба Аарон не кликав тебе?
Ендрю
Кликав.
Ніл
Ну?
Ендрю
Я в роздумах.
Ніл хотів написати щось ще, але не встиг. Перед ним з’явилася задоволена Елісон із пакетом у руках. Вона виглядала страшно натхненною й щось усередині Джостена занепокоїлося від її раптово загостреної ініціативності та палкості.
— Ти підеш з нами на вечірку. Ми з Нікі обговорили костюм для тебе. Залишилося знайти той, що буде тобі личити,— вона із запрошенням простягла йому долоню, але Ніл лише скептично глянув на неї.
— Ви мене не забули спитати? — щось усередині Джостена повільно закипало. Він сховав телефон назад у кишеню бомбера і неквапливо підвівся. Враховуючи його принциповість, він міг залишити приятелів у торговому центрі та повернутися до гуртожитку пішки. Напевно, це розумів не тільки Ніл. Можливо тому дії Елісон стали акуратнішими. Вона тихо сіла поруч, взяла його за руку. Ніл не втік від дотику, але все також залишався напруженим.
— Ніл. Це твій перший нормальний Гелловін у Пальметто,— Джостен насупився та не став уточнювати, що це загалом його перший нормальний Гелловін й він не знає, як поводитися на таких заходах. Що робити? Пити та розмовляти? Веселитися? Здається, він цього ніколи не вмів і навряд навчиться. Він вважав, що такий вид відпочинку не для нього. Однак… Можливо варто спробувати? — Цього разу немає жодної ексі-гонки, проблем з адаптацією та… — у повітрі на мить повисла незручна пауза. Ніхто з них не хотів озвучувати те, що малося на увазі. - Ти розумієш. Просто спробуй повеселитися, поки ми маємо трохи свободи. Якщо тобі не сподобається, ти можеш піти — ніхто не триматиме тебе і не змушуватиме. Просто ми з Нікі подумали, що це буде непоганий спосіб трохи розслабитись. Я розумію, це незвично, але пробувати нове іноді корисно, чи не так?
— Добре, — після короткого мовчання важко видихнув Ніл. Він м’яко стиснув долоню Елісон у відповідь, досить швидко прибираючи руку. Рейнольдс лише трохи підняла куточки губ у посмішці і встала.
— Що ж, тоді, якщо ти підеш раніше, постараюся забрати тобі гарбузовий пиріг та пунш. Вечірку для нас все одно організовує моя хороша знайома,— Елісон попрямувала до виходу з магазину, хлопці поспішали за нею.
— А збирати солодощі будемо? — за інтонацією Нікі було зрозуміло, що він жартує, але подібне припущення здалося Нілу дивним. Він не думав, що хтось насправді захоче ходити по кімнатах студентів та випрошувати цукерки, як це робили маленькі діти із сусідами.
— Так, — Елісон із задумливим виглядом переглянула повідомлення у своєму телефоні, за мить продовжуючи: — Буде конкурс зі збору цукерок. Хто збере найбільше — отримає ящик Jack Daniel’s.
— Банально, — пирхнув Джостен. Рейнольдс лише знизала плечима:
— Що вдієш, випивка завжди буде найактуальнішим призом для студентів, не закоханих в ексі, — з її губ злетів тихий смішок. Ніл лише похитав головою. Разом вони продовжили шлях у бік потрібних магазинів.
***
Через годину Ніл згадав, що він страшенно ненавидить магазини одягу з однієї простої причини: він не виносить багатогодинну примірку та підбір правильних кольорів. Його мало цікавили всі ці фасони та вдала посадка, але ні Елісон, ні Нікі не дозволяли йому відвернутися від цього, нагадуючи, що він сам погодився, а отже повинен був витерпіти до кінця, поки вони не переконаються, що одяг справді гарний. Від того, що відбувається, Джостен відчував себе пом’ятим і вичавленим. Він сподівався, що примірочна, в якій він зараз застряг, буде останньою на найближчі кілька місяців, інакше при наступному відвідуванні торгового центру доведеться щось робити з блювотними позивами.
А зараз варіантів чинити опір не було. Ніл глянув на власне відображення, наче на особистого ворога, важко зітхнув. Коли Елісон сказала йому, що вони знаходяться в пошуках гарбузового костюма, він явно очікував побачити щось більш дитяче і безглузде. Знаючи Рейнольдс і Гемміка, вони не втратили б можливості пожартувати, проте не цього разу. Помаранчевий костюм-трійка з фіолетовим жилетом на Джостені доводив серйозність їхніх намірів. Ніл виглядав… Непогано, наскільки міг оцінити збоку. Не те щоб він розумівся на моді, але треба бути сліпим, щоб не помітити, що костюм чудово сидить на ньому.
— Ніл, ну як там? — голос Елісон почувся зовсім близько. Замість відповіді Джостен розвернувся на п’ятах та відсмикнувши шторку, з’явився перед товаришами. Зацікавлені погляди оббігли його з голови до ніг, після Рейнольдс та Геммік переглянулись із задоволеними посмішками. — Чудово, — Елісон задоволено ляснула в долоні. — Це саме те, що ми шукали.
— Думаю, так, — погодився Нікі, потираючи підборіддя. — Ендрю піде з тобою?
— Не знаю, — Ніл знизав плечима. — Він збирався приглядати за Аароном, але поки думає, — усі присутні чудово розуміли, що «поки думає» у цьому випадку означає впевнене «так». Елісон тихо хмикнула.
— Що ж, якщо він побачить тебе в цьому костюмі, у нього не буде варіанта не піти, якщо він хоче добре провести вечір, — Рейнольдс посміхнулася куточком губ і, підійшовши ближче до Джостена, акуратно поправила його краватку. — Ти думав над тим, щоб підібрати йому костюм?
— Я не впевнений, що розумію, що йому б підійшло, — Ніл трохи розгублено подивився на Елісон.
— Ми можемо допомогти, — Нікі був незворушний, але в його очах плескались явні веселощі. — Я все ж таки не вперше підбираю йому одяг. Можу приблизно зрозуміти, що добре на нього сяде.
— Добре, — неохоче погодився Джостен, відчуваючи, що укладає угоду з дияволом.
Тим не менш, назад до Лисової вежі вони поверталися з трьома костюмами. Навіть для Ендрю.
— Я не захищатиму вас, коли Ендрю спитає, хто це купив, — Ніл втомлено потер перенісся. — Навіть не мрійте.