-Відтепер, ти будеш під її опікою. -Зам президента комісії підштовхнула 10-річного хлопця до рудої. Янтарні очі трішки злякано почали роздивлятися її. На вид їй було десь 12-13, яскраво руде волосся та незвичайні очі, вони були бірюзовими, але всередині було три темно-синіх кільця, які закінчувались навколо зіниці. Вдіта вона була в чорний спортивний костюм. Її погляд змушував зімкнутися, але вона дивилася лише на двох людей позаду нього, коли руда опустила очі на хлопчика, її погляд став м‘якіше. Вона підійшла до нього, та опустилася на одне коліно, вона була вище його на голову через вік, але зараз на пару сантиметрів нижче від його очей.
-Мене звуть Йоко, а тебе?
-Кейго… Такамі Кейґо. -Неочікувано, Йоко посміхнулась та простягла йому руку.
-Сподіваюсь ми подружимося. -Вона дійсно хотіла стати для нього другом, але Йоко стримувала в собі ту тварину, яка намагалася вирватися та знищити таку просту річ, як іграшка у вигляді Ендевора в руках Кейґо.
***
6 років після
Дратує… Як же тут все дратує… Хочеться зірвати ці білі шпалери, тюлі, перекинути стіл з ліками та відірвати крапельницю. Сука випустіть вже!
-Йоко? Ти слухаєш? -Поруч з персиковокосою сидів Кейґо. В п‘ятнадцять Йоко пофарбувала його в темно-персиковий.
-Пробач… Сиджу в своїх думках. -Бірюзово-сині очі дивилися у вікно. Крилатий замовк, та почав щось обдумувати, після обережно почав.
-Як ти думаєш, що буде з Цуцумі-сан?
-Я… Я не знаю… -Вона стисла білу тканину на колінах. -суспільству сказали що вона підозрюється в вбивстві свого колеги героя, та її відправлять в Тартар, але ти прекрасно знаєш, кого вона вбила. За вбивство президента комісії її можуть стратити… -Її голос був дуже втомленим, бо вона ще не оговталася від вчорашнього завдання. Йоко повинна була прикінчити шайку злодіїв, але один з них міг сковувати квирки, чого дівчина неочікувала, та пропустила удар, за що тепер від правого вуха до носу красується шрам, бо через квирк злодія вона не змогла вчасно підтримати своє тіло. Пощастило, що не заділо око. А вже в лікарні, до її палати залітає Рінка та каже, що її наставника можуть стратити, бо та зламалася й вбила президента комісії.
-Ти… Все ще хочеш стати героєм? -Після цього запитання, вона задумалася, але впевненно кивнула.
***
Рік
-Якщо судити по звітам наших, злодії намагаються зробити в цій лабораторії щось по типу зомбі з посиленим квирком, й може навіть кількома. -Дівчина відвела погляд з виду за вікном, на сидячого спереду водія та хлопця з її агенства.
Помітивши зацікавлений погляд боса, він продовжив.
-Вони розробляли якусь сиворотку, завдяки якій можна було б посилити свій квирк, після чого вводили її полоненим та вбивали, а потім оживляли їх тіла, беручи контроль. Зараз там знаходиться Бест Джинс, тому напевно ми приїдемо під кінець бою.
Дійсно, коли вони приїхали, тут вже була поліція та арештувала злодіїв. Як тільки вони вийшли, до них підійшов чоловік з агенства Джинса.
-Ви довго.
-Ми були ближче всіх, і навіть не одягали костюми, бо сказали що терміново. -Кинула героїня, та подивилася на уламки лабораторії. Вони дійсно були без костюмів, лише офісний одяг.
-Де Джинс?
-Він ще там з іншими, я тут займаюсь дітлахами які тримали злодії та їми самими, бо недай бог хоч один вирветься. -Він цокнув.
-Мара, допомога потрібна? -Спитав молодий герой «Хокорі», коли Мара почала заходити в залишки приміщення. Йоко взяла його до себе ще на відкритті агенства.
-Не треба. Краще дивися за заарештованими, або за дітьми, там вже самі з Казе вирішите.
Йоко пройшла трішки далі, та побачила чоловіка, якого утримували нитки, а на маленькій гірці стояв сам Бест Джинс. Мара роздивилася чоловіка, якого він утримував: поранене ребро в наслідок опіру, вирвані нігті як можливе катування, очі нічого не виявляють, як і міміка. Через секунду, капіляри у нього в носі лопнули, а сам він почав втрачати свідомість. Хакамата спочатку нічого не зрозумів, та подумав, що в нього просто скінчились сили, але потім побачив дівчину.
-Мара… Довго ж.
-Пробач, ви дійсно далеко були. -Йоко підійшла до чоловіка без свідомості, та опустилася на коліна.
-Це штучна людина.
-Та ну? Ц… Потім розберемось, мене одразу з нічного покликали, тому я з ніг валюсь. -Цунагу закинув одну його руку собі на плече, та пішов в бік виходу, Мара підвелася та пішла за ним, поки погляд бірюзово-синіх очей не зачепився за щось.
-Ти чого?
-Я наздожену. Треба дещо провірити. -Хакатама кивнув, та пішов.
Йоко перестрибнула через зламану колону, та завернула за поворот, та на неї одразу накинувся вовк.
-Воу. -Вона відстрибнула.
Вона завела руку за пазуху піджака, де був пістолет на всяк випадок та спеціальна зброя у вигляді двох металевих палиць, які можуть з‘єднуватися в одну. Ще в них додані леза та електрошокер.
Було не складно. Вона вдарила його ногою і він врізався в стіну, Йоко активувала лезо на правій палиці та встромила його в районі серця тварині. Вовк заскулив та розлізся в тінь, яка потім повернулася до хлопчика позаду дівчини.
-Тобі не треба боятися мене. Я… -Хлопчик перебив її.
-Я знаю. Ви герой номер 8, Мара. Я просто злякався.Вибачте… -Весь цей час вона стояла спиною до нього, тому Йоко повернулася. Це був хлопчик років 10, з чорним волоссям та хришталево-сірими очима. Він був одягнут в легеньку блакитну майку та сині шорти з червоними кросівками. Дівчина зняла чорний піджак та накинула на дитину.
-Я тебе звати? -Спитала вона, присівши перед ним на одне коліно. Від її голосу та тону ставало спокійно.
-Хіро Ішикава… Ми врятовані? -З надією спитав він.
-Так, ви врятовані.