Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
У ледь затуманеному алкоголем мозку спливає страшна думка. Вона як гелева куля витискає повітря та надії. Хіната — практично ідеальний, то навіщо йому така як Ячі.
Спогади про власну нікчемність, про те, ким вона була до того як вступила в Карасуно, душать. саме Хіната дав їй крила, а решта допомогли піднятися, але хіба вона варта цього? Хіба вона так і не лишається позаду них, якби не намагалась наздогнати? Хітока лише грає роль, так вона і досі безтолкова нікчема, яка не може навіть власну думку висловити.
Дівчина не помічає, як Хіната уважно спостерігає за її обличчям. Він ловить кожен її подих, тому сльози вибивають з колії.
— Ей, подивися на мене! Що сталося? — Хіната різко підривається, але Ячі не дає до себе торкнутися. Їй здається, що вона погана, що її план брудний та підступний. Відчуття провини та власної мерзенності заповнює до країв. Ірраціональний страх, що Хіната не повинен торкатися її, бо може замаститися від неї, душить.
Як вона посміла думати, що сонячний та завжди впевнений Хіната подивиться на таку як вона? У нього ж стільки шоколаду на лютого від фанаток!
— Йди… — Ячі втискається у диван та закривається руками. Вона повинна зберегти своє персональне сонце від бруду. — Залиш…
Хінаті байдуже, і він хоче обійняти її та заспокоїти. Руки нервово трясуться: що він зробив не так?
— Залиш мене! Я сказала: залиш!!! — Хітока зривається на крик. Вона закривається та ховається під ковдрою.
Хіната вражено робить крок назад. У дверях з’являється жіноча постать.
— Що у вас сталося? — голос матері стривожений, вона відразу поспішає до дочки.
— Я … я не знаю, — Хіната вражено стоїть посеред кімнати та дивиться на картину перед собою. Він не розуміє, що сталося, а сльози дівчини, яка йому подобається, ранять. Невже це він винен?
— Хінато, йди додому. Я тобі зателефоную, коли Хітока заспокоїться, — голоси матері Ячі спокійний, але суворий. Заперечити не вийде, та він і не знає, що робити, тому вибігає з квартири. Він гуляє пустими вулицями, намагаючись усвідомити, що сталося. Кожне припущення ранить гірше іншого, проте дещо залишається незмінним — надія. Ячі усе пояснить, широко посміхнеться та знову стане надійною опорою для всієї команди. І таємним коханням для Хінати. Його силою та натхненням.
Хітока приходить в школу через тиждень як нічого не бувало. На усі запитання відповідає, що був важкий день та підготовка до екзаменів витягує сили. Її погляд блукає десь далеко та ніби проходить повз кожного. У сумці пластинка гідазепаму, а в голові настанова від матері: почуття пройдуть, а успішне майбутнє важливіше.
Під дією ліків її Сонце виглядає тьмяно, але страху вже немає.