Їх перша зустріч? Гірше й не придумаєш.
Зазвичай таке буває тільки в книгах – коли невдаху б’ють за школою, а перший красень влітає і… Так. Добре. Можливо, не тільки в книгах.
Кая тоді дивився на нього зачаровано, на те як рижі кучері розсипалися по плечах, і в очах загорілися останні промені західного сонця. Дійсно чарівно. Тут без шансів було, неможливо не покохати.
Особливо, коли він на тебе ще й піджак свій накинув – “на, прикрийся, а то ніс розбитий то таке собі видовище”.
Те, що піджак від крові вже нічого не врятує, його не дуже турбувало.
Те, що в медпункті не виявилося медсестри – теж.
Серденько йойкнуло одразу ж і вже почало посилати сигнали мозку, що йому тут не дуже раді.
Ділюк тим часом Каю сам підлатав, сам посварив і навіть між цим ухитрився щось пробуркотіти – і про волосся, і про очі, і взагалі… Кая так і не зрозумів до кінця нічого, окрім очей.
Очі дійсно були незвичайні. Бурштин в одному і зоряне небо в іншому, як казала покійна матінка; Кая любив їх, насправді, і сміявся завжди щиро, коли чув захоплені подихи і сміх дівчат за спиною.
А ще у Каї була бронзова шкіра.
І ті ж дівчатка його не приваблювали зовсім.
Із всіх понять “нормальності” Кая під жодне не підходив, і не те щоб це було проблемою до цього моменту. До моменту, поки Ділюк ваткою з чимось противним не торкнувся носа.
Кая закричав. Ділюк теж.
Вони подивилися один на одного, два ідіоти, і засміялися; серцю Каї стало так тепло і солодко, так дивно-дивно, що співати захотілося, і кричати, і все одразу. Для Ділюка раптом захотілося постаратися. Все зробити, щоб потім впасти йому до ніг і заспівати найтупішу пісню про любов.
– …наче ніколи очей таких не бачили, придурки, – продовжував Ділюк буркотіти захоплено, а Кая спостерігав за тим, як тремтять довгі війки, як червоніють щічки від злості, як під сорочкою видніється парочка гострих ключиць…
Каю понесло вкінець і без гальм.
– А тобі яке більше подобається?
– Шо? – Ділюк подивився на нього, як на останнього йолопа. Тицьнув ваткою в кутик розбитої губи.
Кая зашипів.
– Око тобі яке подобається?
…
І самому ж засміятися захотілося від оцього лиця з абсолютно непередаваною емоцією.
– Якщо ти вирішив мені його віддати, то переставай дивитися мультики.
Так Кая дізнався, що принаймні дивляться вони одне й те ж.
– І все-таки?
– Синє, – Ділюк очевидно сказав навмання, намагаючись відкрити зеленку, і навіть уявити собі не міг, що наступного дня Кая прийде з пов’язкою на оці – бурштинове сховається надовго, і причину він взнає…
…років через п’ять, але то вже зовсім інша історія.