Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Замальовку написано за відео з тік току від @broweasley.
Гаррі прийшов на місце завчасно, блукав плутаними коридорами, щоби не потрапити на очі старостам, що чергували після відбою. Іронічно, але поспішав він саме на приватне заняття, а можливо й побачення, зі старостою Слизерину.
Поттер стояв посеред порожньої кімнати на вимогу, нервово заламуючи кисті рук. Окрім фальшивого вікна на всю стіну, що транслювало відповідну добу та погоду, що й за межами замку, тут нічого не було. Очевидно, кімната вирішила, що цього разу їм більше нічого не знадобиться. Місячне світло заливало пустий простір. Щось він запізнюється. Це була не перше їхня подібна зустріч, та від чогось Гаррі завжди нервував, що одного разу його запрошення неодмінно буде відхилено.
Після декількох хвилин очікування нарешті почувся стукіт. Десь внизу живота розв’язався тугий вузол і розлилося приємне тепло. Прийшов. Гаррі озирнувся та зустрівся поглядом із сірими очима, які відразу ж потеплішали. Обидвоє зробили по кроку назустріч. Двері глухо зачинилися за Драко. Підійшовши зовсім близько, Драко першим втягнув Гаррі в обійми. Той щасливо посміхався у світлі прядки, міцно обіймаючи у відповідь.
— Привіт, — прошепотів Драко, зариваючись у хитрі переплетіння каштанових прядок.
Було помітно, що він теж спішив на зустріч, тому зараз стояв усе ще важко дихаючи та з червоним обличчям, Гаррі вдихнув аромат хлопця, піт змішався з парфумом та ароматом випраної мантії, створюючи цим специфічний, але рідний запах Драко. З минулої приватної зустрічі минуло більш як два тижні, Амбридж не давала і продиху поміж своїх покарань, а ситуація з контролем позашкільної активності значно загострилася.
— Привіт, — Гаррі відсторонився від обіймів, щоби поглянути Драко в очі.
— Змусив тебе чекати?
— Скоріше нервувати.
— Вибач, затримався через чергування на коридорах, — Гаррі торкнувся значка старости на мантії Драко, — добре, що встиг втекти непоміченим, у сусідів по кімнаті останнім часом посилилися підозри щодо моїх пізніх повернень.
— Все добре, давай тоді швиденько зі всім розберемося.
Драко відійшов до підвіконня, знімаючи на ходу мантію та обережним стосом лишив її під вікном. Повернувшись знов обличчям до Гаррі, від одним різким рухом ослабив краватку та почав підвертати рукава. Гаррі тяжко ковтнув та втупився у свої кросівки.
— Що ж, давай.
Гаррі став Драко за спину.
— Знаєш, я ж міг би переконати всіх із Дамблдорової армії, що тобі можна довіряти й ми просто могли б проводити уроки всі гуртом.
— А може я хочу приватних уроків? — Драко лукаво дивився на Поттера через плече, Гаррі у відповідь зашарівся.
— Драко, я серйозно.
— Вибач, Гаррі, я розумію, — Драко розвернувся до нього обличчям і потягнувся до чужої руки, легко до неї торкаючись, Гаррі переплів їхні руки разом, — але я досі не готовий, це буде привселюдний плювок в обличчя батькові. І я не вірю, що ти зміг би переконати всіх у безпосередній прихильності до мене…
— Тобі рано чи пізно треба буде визначитися зі стороною, — Гаррі звів плечі та відвернувся.
Драко притулив переплетені пальці до серця Гаррі з легеньким натиском.
— Повір, я вже, і давно.
Гаррі безглуздо розсміявся.
— Мерліне, Драко, сьогодні День святого Валентина чи ми завтра всі помремо, чому ти сьогодні такий?
— Я довго практикувався, гадаю, що сьогодні закляття патронуса має вдатися.
— Що ж, здивуй мене.
Драко став у стійку й напружив плечі. Маленький сріблясто-блакитний вогник жеврів на кінчику палички, роблячи його ледь яскравішим від звичного Лумосу. Гаррі підійшов зі спини, обняв лівою рукою за стан, а правою керував напрямом правої руки Драко. Спина розслабилася.
— Давай, впевненіше. Зосередься на хорошому моменті, найліпше подіє, якщо ти уяви ситуацію так добре, ніби знову її переживеш.
— Гаррі, я намагаюся…
Гаррі зробив широкий жест кистю, струшуючи руку Драко у своїй, а потім відпустив його, прошепотівши: «І, зараз!»
— Експекто Патронум!
— Давай, Драко, ще.
— Експекто Патронум!!
З палички лилося потужне срібне світло, зливаючись із місяцем за вікном. Гаррі був цілковито задоволеним прогресом Драко. У нього досі ще не виходило тримати закляття так довго.
— Ти молодець!
Вуха Драко миттєво почервоніли, а рука здригнулася, збиваючи з зосередження. Світла хмаринка відділилася від палички й покружляла над головами чарівників, ніби махаючи крильми.
Драко застогнав вголос.
— Ну майже вже, майже! Гаррі!
Гаррі поклав руку на плече Драко, а той втупився обличчям йому в шию. Поттер лишив примарний поцілунок на білявій маківці. Раптом з-під коміру почувся здавлений голос:
— Гаррі, а покажи свого ще раз, будь ласка.
Ґрифіндорець легенько виплутався з обіймів та ставши напоготові, прикрив очі й почав уявляти. Примарна усмішка не сходила з його вуст.
Ось він уперше вчитується в зелені чорнила на конверті.
Перший політ на мітлі, вітер, відчуття безмежної свободи…
Геґрід сидить спиною до каміну та розливає окріп у глибокі чашки.
Рон та Герміона обговорюють щось своє, не помічаючи його, а потім сміються.
Драко приходить провідати його в лікарняному крилі, несміливий потиск рук.
Люпин радо обіймає Гаррі на Ґримо, Сіріус пропонує переїхати до нього.
Уроки з армією, у Невіла, нарешті, виходить закляття, усі радісно плескають та поспішають його вітати…
Останні хвилини матчу, вони з Драко гоняться за сничем та зустрічаються поглядами.
Драко нахиляється, щоби його вперше поцілувати.
Драко…
Величний олень із розмахом пробігся кімнатою, залишаючи по собі примарний срібний шлейф. Зупинившись перед слизеринцем, він буцнув його легенько рогами.
— Ай! — Драко розсміявся й відскочив. — Навички флірту у вас однакові, Поттере.
Олень голосно фиркнув та залишився стояти збоку від чарівника. Гаррі зачаровано споглядав за цим дійством, у пам’яті карбувався новий спогад для ще могутніших патронусів. Хто зна, що чекає на нього завтра, але зараз відчайдушно хотілося залишитися в цій кімнаті наодинці і впиватися рідкісним щирим сміхом. Гаррі активно замахав руками, обидва, Драко та олень повернулися в бік чарівника.
— Все, Драко, давай, твоя черга.
Усмішка спала з губ хлопця. Гаррі покачав головою, розуміючи, що навряд у них сьогодні вийде тілесний патронус. Та Драко прикрив зосереджено очі, його вії легенько тріпотіли, поза була більш розслаблено, а помах руки чіткий та зважений. Його грудна клітка піднялася від глибокого вдиху.
— Експекто… ПАТРОНУМ!
З чарівної палички зірвалася срібна з блакитним відливом кіптява, а з неї почав виокремлюватися чіткий обрис павича. Гаррі затамував подих, це був один із найбільш чарівливих образів, які лиш бачили стіни цього імпровізованого класу. Драко невідривно слідкував за птахом, а потім з абсолютною дитячою щирістю глянув на Гаррі яскраво палаючими очима. Безмежно відкритий у своєму захваті.
Поттер міг заприсягнутися на всьому своєму спадку, що не лише Драко сьогодні став свідком чогось таємничого й ніколи до цього не баченого. Ще один особливий скарб в особисту скриньку спогадів. Мелфой підійшов до Поттера та взяв того під руку, обмінявшись ще одним поглядом, вони продовжили спостерігати за магічним дійством.
Павич зробив коло кімнатою, втрачаючи свої обриси, та приземлився на спину оленю. Олень поглянув на дивну птаху й вони обидва розчинилися в повітрі, залишивши навколо себе срібний пил, що опадав на підлогу, відразу зникаючи. Драко щасливо обперся на Гаррі із широкою усмішкою, не до кінця усвідомлюючи, що ж це щойно відбулося. Гаррі міцно обійняв хлопця та залишив легкий поцілунок десь у районі плеча Драко. Та той повернувся до нього обличчям, затягуючи в справжній поцілунок. Не встиг Гаррі навіть відповісти, як той відсторонився та притулився лобом до лоба, дурманно усміхаючись.
— Ти такий молодець сьогодні, — Гаррі заправив прядку волосся, що вибилася, Драко за вухо. — Що ж ти там такого згадав? Це було дуже дієво.
— Та так… Квідич…
— Ну звісно, Драко, квідич… — Гаррі легенько ткнув того в плече, Драко розсміявся та підвів очі до стелі. — До речі, влаштуєш сценку подібну, до крайнього матчу Ґрифіндору проти Слизерину і я не втримаюся, щоби не накинутися на твого прекрасного носа з кулаками.
Драко вдавано жахнувся.
— Ти не посмієш.
Вони обидва розсміялися.
— Не посмію.