Тренування вже скінчилося. Артем і Роман вилізли з басейну. Артем не міг втриматися, щоб не подивитися, на підкачане тіло Роми, по якому стікали крапельки води. Хлопцю з самого дитсадка дуже подобався Роман. Він завжди полюбляв дивитися на його чарівні оченята і шовковисте чорне волосся. А з віком він став жартома кричати про шикарну задницю друга.
Трохи пізніше, ставши підлітком, він почав уявляти свого Рому в різних позах, чіпаючи себе. І ось тепер, коли той йшов спереду в обтягуючих плавках, в його голові спливала прекрасна картина голого Роми, що дивився на нього своїми чудовими очицями й вигинався в поясниці, просячи про більше, про щось безрозсудне й неймовірно пошле.
Артем прекрасно знав, що Рома завжди збирався найостаннішим, і сьогоднішній день не став виключенням. В голову хлопця прийшла геніальна думка…
Коли всі розійшлися, Артем підійшов до свого друга і ніжно приобійняв зі спини, вже через мить починаючи водити руками по його торсу.
- Перестань… Це не смішно… Я не гей, Тьом.
-Хочеш, я тобі доведу, що це не так?
Рома замовк.
- Тьома, я не гей - упевнено відрубав він.
- Та невже? Зараз поглянемо…
Артем повернув друга до себе, цілуючи в губи. Рома ошелешено привідкрив рот, чим успішно скористався Тьома. Його язик владно пройшовся по чужому, досліджуючи. Коли повітря почало закінчуватися, хлопцям довелося відірватися.
- Не гей? А це що? - Артем опустив руку вниз, огладжуючт помітний горбочок через тканину плавок.
Рома з шумом видихнув. Собі він не набрехав би - йому безперечно сподобалося.
Хоч він і не міг сказати цього Тьомі, але його вперто видавало тіло яке жадало, щоб друг продовжував свої ласки.
Артем чудово розумів бажання друга, адже незважаючи на слова про те, що не хоче, хлопець також і не намагається його відштовхнути. Тому Мельник продовжував пестити Романа: лизати шию, але обережно, не залишаючи засосів, покусувати ключиці, гладити сідниці… Але хлопцю хотілося, щоб Нікулін визначився, чи хоче продовження, тому він зупинив свою діяльність.
Рома подивився на нього великими очима і спитав:
-Чому ти зупинився?
-Ти ж сам сказав, що не гей
- Ну так. Не гей, але…
-Але?
-Ти мене збуджуєш.
Для Артема цього було достатньо, щоб продовжити приносити задоволення хлопцеві. Мельник розцінював останні слова Роми, як згоду на більше, тому він перейшов до більш наполегливих дій. Він вирішив втілити в життя одне з найзаповітніших бажань - стояти навколішки перед Нікуліним і дивитися, як гарно зверху стоне хлопець. Тому Артем зразу почав цілувати і лизати шию, опускаючись нижче, поки він міцно не стояв на колінах перед вже помітним стояком. Хлопець почав опускати плавки і цілувати нові ділянки шкіри, що йому відкривалися.
Стягнувши плавки до колін, Артем випустив член на волю із гучним ляскаючим звуком по животі. Головка члена вже сочилась змазкою, і це була остання крапля. Мельник жадібно почав сосати головку легенько штовхаючи язик в уретру, Рома від таких дій друга не зміг стримати солодкого, довгого стону. Він запрокинув голову від задоволення і запустив пальці в каштанове волосся Артема, таким чином натякаючи, щоб той брав глибше. Звісно, хлопець не міг відмовити Нікуліну і через силу почав насаджуватися, допомагаючи собі рукою.
Мельник не міг взяти до кінця з першого разу, хоча він так цього хотів. Жадав подарувати Ромі незабутні відчуття, щоб він плавився під ним і отримував від кожного руху неймовірне задоволення, таке саме, як отримував сам Артем, просто слухаючи, як стоне його друг.
Нікуліну так подобалося, як Артем намагається взяти глибше, як він зтискає його сідниці…
Коли він побачив, як стікає слюна з кутиків губ, як гаряче дивляться на нього блакитні очі, як Діма швидко дрочить собі… Він кінчив з довгим стоном.
Рука Мельника рухалася в шаленому ритмі, щоб встигнути за Нікуліним і почувши, як Рома стогне, хлопець прийшов до фіналу сам.Розфокусований зір ще не міг бачити нормально, але, коли його мозок почав працювати краще, він побачив Рому вже поспішно покидав роздягальню.
-Ей ти куди? - гукнув Тьома, намацюючи лавку, щоб піднятися з підлоги. Тільки друг не відповів і навіть не озирнувся, а просто швидко вибіг в коридор.
Коли Артем, нашвидкоруч прикрившись рушником, вибіг за ним, від друга вже й слід простиг.
В голові крутилося тільки одне: «Що я наробив?!»