Моя матінка — звичайна жінка. Вона любить подорожувати, хоча ніколи не мала ніякого розуміння історії чи значення різних місць, а лише з відкритим ротом розглядала нові пейзажі. Вони ніколи не були новими, насправді всі були майже однакові, але вона б уожного ранку прокидалася в кімнаті без вікон і дивувалася б тому, які гарні стіни і як їй пощастило. Можливо, вона бачила щось в своїй уяві, що було настільки правдивим, що її реальність змінювалася під впливом її ілюзій та ставала чимось надзвичайним. Вона сама якось казала, пригадую, що бачить лише те, що хоче бачити і створює світ, який їй був би зручним. Я не поважаю тих, хто тікає від правди, ховаючись за призмами, що спотворюють картину всесвіта, але втім, як я можу її судити? Як я можу когось судити, коли є гіршою за них? Можливо, це я дурна. Можливо, це я неправильні очі маю.
Я заварила собі міцної кави, та пішла дивитися за тим, як сідає зимнє сонце. Я ненавиджу зиму та міцну каву. Одна обпікає сухим морозом тонку шкіру, змушуючи все тіло дриготіти від холоду, а інша обпікає нутрощі своїм гидким гірким смаком та шалено гарячою температурою. Тоді я ще більше трушуся і врешті закриваю усі щілини, аби в кімнату більше не потрапляло свіже повітря. Це, я вирішила, моє покарання — терпіти дисонанс в організмі між температурами, обпікати собі рота, аби не відчувати смачної їжі та сидіти в задушній кімнаті на самоті. Я не люблю бути на одинці, але всі мої тварини померли і люди теж. Зустрічати нових я боюсь — вони посміхатимуться до мене і доведеться змушувати себе дивитися на них та вдавати, що мені не хочеться їх задушити, аби вони перестали говорити про все, що їм спаде на голову. Дивно зізнатися, що люди так часто до мене линуть, ніби метелики на світло, б’ючися крилами по розпеклій лампі, бажаючи, аби я була їм найкращим другом. І що я зовсім не проти, мені навпаки, насправді, дуже подобається слухати їхній лепіт, їхні дзвінкі емоційні голоси, чути їхні сльози та бачити їх сміх. Позбутися їх теж хочеться. Не знаю, що сильніше насправді, але поки я себе стримую — мої секрети в безпеці. І світ цей, я сподіваюсь, теж.