Намджун, прокинувшись, ледве розплющує очі, і відразу ж закриває, щойно в них потрапляють надміру яскраві, навіть крізь щільну тканину фіранок, сонячні промені. Шумно видихає. Голова розколюється, як перестиглий кавун, а в пам’яті каламутно мелькає калейдоскоп подій минулого вечора. Вчора в нього був день народження. Зібралися з друзями, відсвяткували, звичайно випили. Дідько, і навіщо так було напиватися? Чоловік мало що пам’ятав. Спочатку ресторан, потім клуб, потім караоке… Ближче до середини ночі почали розходитися (або в деяких випадках розповзатися) додому.
А потім у нього був секс. Божевільний, пристрасний секс, від якого зносило дах.
Він сів на ліжку, протираючи очі і погладжуючи ниючі виски, намагаючись згадати деталі.
Так, він не пам’ятав, з ким кохався. Ні обличчя, ні імені, нічого. Пам’ятав лише відчуття. Охоплююче розум божевілля при злитті вологих від поту тіл; гарячі губи, що жадібно охоплюють його член; ніжна шкіра, яка в результаті була покрита безліччю укусів та засосів; і до божевілля солодкі стогони. Чоловічі стогони.
Намджун ніколи не розрізняв людей, з якими зустрічався (або просто кохався) за статевою ознакою. Ніколи не звертав увагу, був то чоловік чи жінка, перш за все – людина. Тож те, що він переспав із чоловіком, не було проблемою. Проблемою було те, що він не пам’ятав з ким.
У нього не було звички стрибати до ліжка з першим зустрічним, тож ця ситуація трохи напружувала.
Якось вставши з ліжка, він швидко закинувся пігулками від похмілля і набрав Юнгі. Після декількох гудків з трубки пролунав невдоволений голос друга:
– Джун, якщо це не щось серйозне, я приїду й власноруч тебе закопаю.
– І тобі привіт. Я тебе розбудив? Вибач.– Намджун тихо сміється, знаючи, що таким незадоволеним Юнгі може бути тільки в двох випадках – коли його розбудити і коли змусити працювати. Він вгадав.
– Та проїхали вже. – голос товариша трохи пом’якшав. – Розказуй, що таке могло трапитися, щоб ти мене оце так розбудив.
– Ну… Це не телефонна розмова. Можемо зустрітися?
– І в що ти вляпався? Добре, чекай, зараз приїду.– Юнгі, вочевидь, змінив гнів на милість, а отже, за якусь годину він буде вже у друга.
Джун спромігся тільки пройти на кухню, поставити чайник та заварити трав’яного чаю (певно, друг зранку себе почуває так само, як і сам чоловік?) і сів чекати.
Юнгі прилетів швидко. Навіть швидше, чим Намджун очікував. Сидів мовчки, уважно вислуховуючи розповідь друга про минулу ніч, навіть не торкаючись до чаю, лиш мнучи в пальцях масивний, до підборіддя комір не по погоді одягнутого теплого светра. Закінчивши, Джун декількома ковтками спорожнив горнятко і перевів погляд на друга, зустрічаючись з ним поглядами. Хотів почути, що той скаже, адже в своїй розповіді чоловік опустив одну деталь – стать людини, з якою переспав. Навіть з найближчими друзями вони оминали тему орієнтації, хоча ні для кого ця тема не була табуйованою. Просто не чіпали її.
– Ти що, справді не пам’ятаєш з ким спав? – кутики губ Юнгі повільно піднялися в саркастичній посмішці.
– Кажу ж, ні. Пам’ятаю емоції, відчуття, але не обличчя.– Намджун шумно видихає, нервово проводячи рукою по темному їжачку стриженого волосся на своїй голові.
– Господи, ну потрахався з чоловіком, ну з ким не буває. – друг тихо сміється, плескаючи Джуна по плечу, і, вперше взявши в руки кружку, зробив декілька ковтків. Чоловік на мить завмирає і піднімає на Юнгі погляд.
– Я тобі не говорив, що я переспав саме з чоловіком.
Друг ледь не вдавився, закашлявшись, легенько постукав себе по грудям, підводячи погляд на Намджуна, знітившись. Той підвівся зі стільця, підходячи до Юнгі, але той, блискавично піднявшись з-за столу, постійно відходить від нього, і нервово кидає:
– Бля, Джун, що ти хочеш?
– Не тікай, паразит. – чоловік, який вже задовбався бігати за другом навколо столу, робить різкий випад вперед, і, схопивши його за зап’ястя, припирає спиною до стіни, змушуючи Юнгі наполегливо вириватися і озвучувати все нові комбінації з нецензурної лайки. Джун пускає очі під лоба і невдоволено шипить. – заспокойся, придурок, я просто дещо перевірю.
Тягнеться пальцями до комірця светра і відтягує його, поки юнак тільки шумно дихає, нервово сіпаючись, вириваючись з рук. Вигляд шиї друга, яку ховав масивний комір, змусила чоловіка завмерти та зніяковіти. Він до останнього сподівався, що його здогади спростуються. Але розсип яскраво-пурпурових, свіжих засосів на порцеляновій шкірі так не думали. Чоловік, споглядаючи цю картину, навіть відпустив руку юнака, а той, зловивши момент, різко натягнув комір ледь не до носа, і, піднявши на Джуна холодний погляд, спробував обійти його, але був лише міцніше притиснутий до стіни, і нервово процідив :
– Дай вийду, заразо.
– Ти знав, але не сказав. Чому? – Намджун, оговтавшись, нависає над другом, посміхаючись кутиками губ.
– А що мені треба було сказати? «Ми вчора з тобою налигалися як хрін знає хто і кохалися всю ніч, це так тобі, на всякий випадок, щоб ти знав»??
– Дурнятко. – чоловік відхиляє комір светра юнака, обережно ведучи пальцями по залишеними собою слідах і задоволено посміхається, змушуючи друга біситися ще більше. Юнгі забирає його руку, стискаючи пальці, і, опускаючи погляд, шепоче.
– Не чіпай мене, придурку.
– Чому? Боїшся що не втримаєшся і зґвалтуєш мене прямо тут? – і, побачивши загрозливий погляд хлопця лиш розсміявся, плескаючи друга по плечу. – Та заспокойся вже, бро. Заспокойся і забудь все що було як страшний сон. І… І обіцяй що наша дружба не постраждає.
Юнгі тихо сміється, підходячи до друга впритул, і, дивлячись йому в очі, з невинним виглядом промовляє:
– Звісно ж. Наша дружба не постраждає.
– От і чудово. – Джун видихає, тихо сміючись, відводячи погляд вбік, але за мить здригається від несподіванки, відчуваючи доторк чужих вуст на своїх.
Затамовує подих, шокований, робить крок назад, не відповідаючи на поцілунок і дивиться на друга з питанням в очах.
– Що? – Юнгі, наче нічого й не було, по-дитячому кліпає пухнастими віями, а після проговорює, муркочучи. – Та розслабся, я лише перевожу нашу дружбу на новий рівень. – юнак веде власну гру, щойно придуману ним, і, хитро підморгнувши, проводить пальцями по плечу Джуна, немов змахуючи з нього неіснуючий пил, і вже збирається йти, але чоловік притримує його за лікоть, розвертаючи до себе, кладучи руки на талію і дивиться в його здивовані очі. Юнгі, опам’ятавшись, упирається руками в груди друга, пробуючи відштовхнути його, але Намджун тільки ближче притягує його до себе.
– Що ти, в дідька, собі дозволяєш? – юнак гнівно зводить брови, продовжуючи гамселити торс Джуна, але той лише притягує Юнгі за підборіддя, залишаючи між їхніми обличчями менше сантиметра, задоволено усміхається і шепоче:
– Розслабся, кицю, я лише переводжу нашу дружбу на інший рівень. – і, відпустивши юнака, сміється. – 1:1, дурнику.
Той якусь мить стоїть нерухомо, тільки відводить очі, невміло ховаючи хвилю ніяковості, що яскравим рум’янцем грала на щоках, а згодом, опанувавши себе, тихо сміється, підходячи до чоловіка, що весь цей час спостерігав за ним. Юнгі крокує пальцями вгору, від ліктя Намджуна до його плеча, а потім, неочікувано навіть для себе, з незворушним виглядом говорить.
– Знаєш, ти, мабуть, найбільший придурок у світі. – і, закотивши очі, коли чоловік пирснув сміхом, спокійно продовжив. – Але ти кохаєшся настільки круто, що, мабуть, я не буду втрачати свого шансу.
Тепер настала черга Джуна ніяковіти. Здивовано відкривши рота, він дивився на друга, який, з цілком незворушним виглядом, вже опустившись на коліна, неспішно розстібаючи джинси чоловіка, а після обережно погладжуючи член Намджуна через тканину білизни.
– Юнгі, бляха, що ти твориш… – чоловік шумно видихає, дивлячись на друга, відмахуючись від думок, які шепотіли про те, що все складається якнайліпше. В голові з’явились туманні, змішані спогади минулої ночі.
«Ледве тримаючись на ногах, друзі вдвох ледве як завалились в квартиру Джуна, п“ яно сміючись. Довго говорили про казна-що, сидячи на дивані в вітальні.»
…
« – Ти ж знаєш що ти для мене найкращий друг… Люблю тебе більше, ніж будь яку з моїх колишніх дівок. – Юнгі плескає друга по плечу, обіймаючи його.
– Та я теж тебе люблю, ти мені як брат, ти знаєш.»
…
«Юнгі зручніше вмощується зверху, легко колихаючи стегнами, обнімаючи Джуна за шию, заривається пальцями в його волосся, поки друг веде язиком по його шиї, злегка прикусуючи ніжну, шовкову шкіру. »
Юнак, не втрачаючи ні секунди, вивільнивши плоть друга з-під заважаючого наразі одягу, кидає коротке » Ого.. Мені здавалося, він менший», хтиво посміхаючись, проводить язиком вздовж члена, змушуючи друга червоніти, і за мить, волого прицмокуючи, майже повністю ховає його до рота, обводячи язиком кожен міліметр.
Намджун не витримує, кусаючи губи, ледь стримуючи збудження, і шепоче, дивлячись на друга.
– Стій, придурку, це неправильно… Ми друзі, пам’ятаєш?
Юнгі невдоволено випускає набрякший орган з рота, і ледь не муркоче.
– Що ж… Якісний секс не зіпсує дружбу.
– Бісеня… – чоловік зітхає і за мить закидає голову назад, тихо простогнавши, бо друг, знов взявшись до діла, стараючись розслабити шийку, взяв агрегат повністю, на мить закашлявшись, відчуваючи, як сльози навертаються на очі. Швидко звикнувши, за мить він вже ритмічно рухав головою, від чого Джун ледь не втрачав розум.
– Годі, божевільний… Не поспішай.
Юнгі, піднімаючись на ноги, тут же опиняється в міцних обіймах Джуна. Чоловік затягує його в пристрасний, вологий, наполегливий поцілунок, прикусуючи і відтягуючи і без того пурпурові вуста, викликаючи в юнака нестримний шквал емоцій, не порівнюваний ні з якими метеликами в животі. Притримуючи Юнгі за талію, Намджун відтісняє його до столу, де ще якихось двадцять хвилин тому вони пили чай. Різким рухом руки, навпомацки, відсуває горнятка на край, від чого вони ледь не летять на підлогу. Юнак вмощується на столі, обіймаючи чоловіка за шию, відчуваючи, як його язик плавно ковзає вздовж його шиї, залишаючи вологі сліди. Джун стягує з друга светр, комір якого зараз тільки заважав, і ще раз задоволено пробігає очами по залишеним вночі слідам. Яскраві, вишневого кольору засоси були розсипані на торсі та шиї хлопця як зірки на нічному небі. На ключицях і плечах можна було розгледіти ледь помітні сліди від укусів. Вдоволено муркочучи, припадає до шиї юнака, залишаючи на ній вологі поцілунки, обводячи язиком кожну з своїх міток, змушуючи Юнгі дихати важче, гарячіше, нетерпляче соватись на місці, обвиваючи торс чоловіка ногами, притягуючи до себе. Намджун швидким рухом зтягує з друга джинси разом з білизною, змушуючи того на мить завмерти, відводячи погляд, ледь червоніючи. Чоловік лише хтиво посміхається, кусаючи губи, і, ковзнувши поглядом по витонченому, тендітному, але в той же час підкачаному тілу, за мить ховається між його ніг, закидаючи їх собі на плечі. Неспішно залишає декілька яскравих засосів на внутрішній стороні стегна, а після, притримуючи хлопця під колінами, не даючи йому звести ніг, і, повільно опустившись, він на пробу торкнувся сфінкера язиком. Реакцію Юнгі не треба було довго чекати. Юнак вигнувся, прикриваючи рот рукою, тихо простогнавши.Така реакція не могла не потішити Джуна і він знову зробив розмашистий мазок між сідниць. Від його дій дірочка то стискалася, то розтискалася, а сам хлопець протяжно стогнав. Він запустив пальці у волосся друга, спробувавши зупинити такі приємні для себе дії, але чоловік не зреагував. Він продовжував вилизувати потаємне місце Юнгі, входячи в нього язиком, стимулюючи зсередини і ловлячи з кожним разом все приємніші стогони, що спонукали лише продовжувати. Незабаром хлопець, не витримавши, ледь стримуючи стогони, прошепотів.
– Стій.. Почекай, дідько тебе візьми!
Намджун підвів питальний погляд на друга, а той, відвівши погляд, ледь помітно червоніючи, продовжив.
– Увійди в мене вже… Будь ласка.
Чоловіка довго просити не довелося. Він, випроставшись, неспішно стягнув з себе футболку, кидаючи її на стілець, що стояв поруч. Юнгі на мить задивився, а потім різко відвів погляд, ловлячи себе на цьому. Коли він знов поглянув на Джуна, той, залишившись без одягу, навис над юнаком, дивлячись йому в очі, і, залишивши вологий поцілунок на лінії підборіддя, прошепотів, обпалюючи вухо юнака гарячим диханням і викликаючи метеликів в животі.
– Я входжу.
Юнак лише тягнеться до чоловіка, затягуючи в вологий поцілунок, і голосно стогне йому в губи, відчуваючи тверду плоть в собі.
Кімната наповнилася голосними стогонами та вилясками. Двоє гарячих тіл, що, із затуманеним розумом не бачили й не чули нічого крім один одного, неначе оповиті якимсь п’янким серпанком, перебуваючи під гіпнозом власних почуттів. Не помітили навіть, як від ритмічних хитань столу кружки злетіли вниз. Не почули характерного брязкоту, коли одна з кружок розлетілась на друзки.
Вже потім, через якусь годину, Юнгі, задоволено посміхаючись, сидів за столом, на поверхні якого ще нещодавно лежав, навіть не відчуваючи незручності й твердості, і лише тихо сміявся, спостерігаючи, як Намджун в одних спортивках підмітав залишки свого горнятка.
Обережно відправивши уламки кераміки в смітник, чоловік роззирнувся навколо і повернувся до друга.
– А де друга кружка?
Юнак, дивлячись на нього, без видимої для себе причини сміється, чи то через ніяковість, що він відчував між ними, чи то через надлишок емоцій, і, барабанячи пальцями по столу, з невинним виглядом заявляє.
– А я звідки знаю? Це ж твоя кружка.
– От же ж придурок. – Джун пускає очі під лоба, але не стримує посмішки, що миттєво з’явилася на вустах. – Краще б оце встав і допоміг знайти.
– Ну вибачте, – хлопець красномовно розводить руки в сторони, піднімаючи брови вгору, – самі винні, встати не можу, ноги тремтять. – він ледь відводить погляд вбік, посміхаючись кутиками губ.
– Що ж, я старався. – чоловік регоче, а за мить дістає з під шафи горнятко.
– Бляха, та йди ти… – Юнгі дує губи, хоча в очах грають веселі бісики. – Старався він… Перестарався.
– Справді? Та невже? А мені з ваших, пане, слів здалося, що вам було мало.
Юнак кусає губи, відчуваючи, як червоніють і горять щоки, згадуючи, як сам постійно просив чоловіка не зупинятись.
– Та заспокойся, пройде. – Намджун крутить в пальцях горнятко, а потім киває юнаку, сміючись. – може, будеш чаю?
***
Рік потому.
– Одже, ви тепер разом? – Чонгук, наминаючи святковий торт, підводить погляд на друзів, і, отримавши ствердну відповідь, задоволено муркочучи, продовжує. – А як довго вже? Бляха, Юнгі, торт безмежно смачний, я й не знав, що ти так смачно готуєш.
– Не підлизуйся, малий придурок, я й досі злюся що ти злиняв на навчання і на рік забув про всіх нас. – Юнгі, ховаючи посмішку, викликану компліментом за невдоволенням, шумно видихає.
– Ми разом вже… Без кількох днів рік. – Джун непомітно приобіймає сидячого поруч свого коханого за талію.
– Справді? Ого… – хлопець здивовано кліпає віями, наминаючи торт, і, хитро посміхаючись, говорить. – А я завжди вас шипперив, чуваки. Я знав, я підозрював… –під регіт Джуна отримавши потиличника від Юнгі, лише невинно проговорив, навмисно розтягуючи слова. – Юнгі-і, котику-у, ти ж не хочеш щоб цей чудовий десерт став причиною моєї смерті-і, м?
– Що ти несеш? – той лише пирхає, скуйовджуючи волосся друга.
– Кажу, що, звичайно, померти від того що вдавлюся настільки смачним тортом було б для мене честю, але вмирати не хочеться.
– От же ж.. – юнак не витримує і сміється, дивлячись на Чонгука, на мить втрачаючи всю свою серйозність.
– Я так розумію, святкувати ви завтра збираєтеся? – Гук переводить погляд на чоловіка.
– Так-так. Думаю, цьогоріч святкуватимемо вдома, накриємо стіл, посидимо. Прийдуть лише найближчі.
– Техьон теж прийде? – хлопець з незворушним виглядом починає розглядати стелю, чим викликає легку посмішку в Юнгі.
– Так, а що? – Джун хитро посміхається, підморгуючи коханому, який сидів з точно таким же виразом обличчя як і в нього самого.
– Та нічого, просто цікаво. До речі Юнгі, ти вже Джуна вітав, м? – Чонгук, вочевидь, вирішив перевести тему, і тепер, хтиво посміхаючись, дивився на друзів.
– Так, звичайно… А що? – і, побачивши натяк в погляді юнака, невдоволено пирхнув, швидко переводячи погляд з юнака на чоловіка і назад. – Дідько тебе візьми, Чонгук! Джун, я його зараз приб’ю.
– Заспокойтеся вже. – Намджун, спостерігаючи цю картину, вважав її досить кумедною. Тепло посміхнувшись, він кивнув Чонгуку. – Ти жуй торт і не задавай дурних питань. А ти, – повернувся до Юнгі, – йди сюди. – він обережно обійняв хлопця, погладжуючи його по спині.
– Фуу, занадто мило, мені погано. – Гук невдоволено пирхає, дивлячись на пару перед ним, але, помітивши загрозливий погляд Юнгі, лише сміється. – Жартую-жартую. З днем народження, діду, бажаю вам щастя, здоров’я, щоб член стояв і гроші були… Ой, я хотів сказати любові, так-так, і взаєморозуміння.
Кімната наповнюється сміхом, а Юнгі, вловивши момент, нахиляється до вуха чоловіка, ледь торкається його губами, обпалюючи його диханням, і муркоче.
– З днем народження, серденько.
…
« – З днем народження, серденько… – Юнгі, сидячи зверху на ще сонному коханому, довго, лагідно цілує його. Дістає з-за спини невелику коробочку і простягає її чоловікові. Той відкриває її, і тепло посміхається, як тільки бачить два акуратних кільця, товстіше і тонше, з однаковими написами на внутрішній стороні.
– «Іl mio amore per te è infinitо»…– читає вголос. – це італійська, так?
– «Моя любов до тебе безкінечна». – юнак муркоче, погладжуючи його по голові.
– Дякую за привітання, кошенятку… Я так кохаю тебе. – Джун посміхається, взявши руки хлопця в свої, залишає ніжний поцілунок на зап’ястку.
– Це ще не все, дещо ще чекає на тебе ввечері. – Юнгі грайливо сміється, а після злазить з чоловіка, влягаючись.
Він знає, що вони ще з годину лежатимуть, обіймаючись, обговорюючи завдання на день та будуючи плани на майбутнє. »
Buon compleanno, cara.