Багато фанів китайських романів стикнулися з тим, що при переході на українську не можуть зрозуміти як правильно писати імена персонажів та власні назви. Якщо ж хто і дійшов до вікіпедії та знайшов потрібну табличку – треба ще обрати якою ж системою користуватися. З одного боку приваблює академічна – вона максимально схожа на російську та затверджена до використання, але… Є таки одне велике «але». Навіщо існує система Кірносової-Цісар? В чому її сенс, перевага?
Почнемо здалеку, бо усім, хто стикається з перекладом, треба уважно вчитатися у це твердження:
Транскрипцію завжди укладають насамперед для носіїв мови перекладу, а не для вивчення фонетики мови-джерела
Так, саме тому, наприклад, у нас існує «Гоґвортс», в російській – «Хогвартс», а оригінальний «Hogwarts» вимовляється все одно інакше.
Проблема полягає в тому, що у різних мовах багато звуків не ідентичні, хоч і здаються дуже схожими. Для прикладу згадайте як нас вчили вимовляти th в англійській… Але коли транслітерується якась власна назва, вимова оригіналу не має значення і вона перетворюється на просту і зрозумілу т.
Виділимо основні системи транскрибування китайської:
- Піньїнь – спрощений запис ієрогліфів латинкою (не плутайте з англійською, бо багато хто купується на цей гачок і спирається на неї як вказівку до вимови);
- Палладія – основна російська система транскрибування, з якою знайома більшість фанів китаєроманів;
- Українська академічна – у спірних моментах калькує російського Палладія;
- Українська Кірносової-Цісар – опрацьована з урахуванням фонетичних особливостей української вимови.
Продовжуючи тему відмінності фонетики різних мов, яскравий приклад – китайський звук, який в піньїнь позначено як R. Для нас він звучить як щось на межі Р та Ж, я навіть пам’ятаю які запеклі суперечки були один час у фандомі, бо Мо Рань чи все ж таки Мо Жань? Слухали-слухали оригінал, а все одно кому чутно одне, кому інше. Що робити в такій ситуації? Довіритися дослідникам, які укладають системи транскрибації згідно до фонетики мови використання.
Ran – Жань – Жань
Та ж сама історія з О в середні складу, який звучить ніби на межі О та У: Rong пише піньїнь, Палладія ж передає це як Жун. Академічна повторює за ним, а Кірносової-Цісар зауважили, що для української більш характерне Жон.
Rong – Жун – Жон
До речі, улюблена тема – закінчення складів -n та -ng, які багатьох плутають. ng – носовий н, якого не існує в наших мовах і передається як звичайна тверда н. В транскрипціїї з англійської мови аналогічний звук часто калькують просто як нг (пр: дайвінг), що і створює плутанину, і це приклад того, що треба пам’ятати: піньїнь – це не англійська, а лише посередник до китайської.
У випадку ж з n – звук м’якіший, тому в російській та українській його вирішли передати як нь.
Саме тому Feng – Фен, а Fen – Фень
Таких прикладів ще багато і ми їх розберемо згодом.
Тож задача транскрибування – обрати які саме звуки нашої мови будуть ближчими відповідниками до оригіналу.
Система Кірносової-Цісар підкреслює особливості української мови використанням літер ґ та ї, а також заміною чж/цз на притаманні нам диграфи дж та дз.
Та для багатьох найскладніше питання – використання в у таких складах: Liu – Лю – Льов, Luo – Ло – Лво тощо, тобто u – в.
Діло у тому, що в українській мові літера в, в залежності від випадку, вимовляється по-різному. Якщо дуже спростити цілу сторінку фонетичного розбору, подекуди вона позначає нескладовий ў, можливо ви з ним вже знайомі через білоруську мову. В українській йому не виділяють окремої літери, але як звук присутній у багатьох словах, зокрема це було наголошено у відео про наш російський акцент на прикладі вимови слова вовк (воўк) українською. Так, це все ще не звично, але дійсно характерно для нашої мови.
Jiu – Цзю – Дзьов [Дзьоў]
Цей варіант, до речі, наближає нас до оригінальної китайської вимови, в російської ж Палладія вона просто спрощена.
Чому не звичайна у? Голосна «у» в даному випадку буде виділяти додатковий склад, що порушить як вимову, так і взагалі структуру, саме тому використали звук, що є на межі між голосною та приголосною. Ми можемо дозволити собі цю перевагу перед російською. А таких переваг, до речі, в нас немало!
І ще одна з них – літера ї, яка в Палладія переходить у спрощення до і (и рос):
Ning Yingying – Нин Инъин – Нін Їн„їн
До того ж, ми вміємо вимовляти поєднання ці, коли росіянам доводиться казати цы:
Qing – Цин [Цын] – Цін
З ґ історія трохи сумна, бо в нас її довгими роками викорінювали та через того ж Палладія у нашій свідомості була закріплена г українська, але це – помилка.
G – Ґ, треба запам’ятати. Українська г є тільки у двох складах: hm та hng – гм.
Розберемо як взагалі самостійно шукати та транскрибувати.
В китайській мові ієрогліфів – величезна кількість, виглядають і означають вони вкрай різне. Але з точки зору транскрибації один ієрогліф – це лише один склад. Кількість таких складів скінченна, бо підчиняється деяким правилам утворення.
Для прикладу візьмемо слово 耽美, яке на піньїнь передають як: 耽 – dan, 美 – mei.
У вікіпедії ми маємо табличку усіх складів та як кожен з них буде писатися кирилицею різних мов. Нас турбує тільки перший, піньїнь (латинка), та третій стовпчик кирилиці – Кірносової-Цісар. Треба просто натиснути Ctrl+F з ПК або «Знайти на сторінці» з телефону та увести в пошук потрібний склад. Відповідно, українською подане слово – даньмей.
А також знову згадаємо про Нін Їн’їн:
Ning Yingying – прізвище та двоскладове ім’я. Але на кінці першого складу імені маємо тверду н (ng), а на початку іншого йотовану – ї (yi), тому в українській там треба ставити апостроф.
Апостроф ставиться коли:
• на кінці першого складу -н, а на початку другого – йотована: літери я, ю, є, ї (Цін’юань, Сін’ї);
• -ов та йотована (Сьов’я, Хов’ю);
• -н та а- (Чан’ан).
Зверну увагу і на такий момент, як відмінювання імен та власних назв, що закінчуються на -ьов (що в академічній та Палладія -ю). Діло у тому, що на письмі в приголосна та такі слова мають відмінюватись, але як вже було пояснено вище, на вимові вона наближена до голосного у і отримуємо наче збіг трьох голосних: Дзьоўа, Цінцьоўа. Нажаль, у вільному доступі дослідження цього питання авторками системи я не знайшла, так само як і аналогічних випадків. Тому можу тільки видати вам свою аматорську теорію, що це – виключення і слова з -ьов не відмінюються. Ймовірно це пояснено у книзі, але поки в неї немає електронних варіантів, а купити її фізично в мене немає можливості.
Якщо ж ви такий же задрот як я і вам не лінь прослідкувати закономірність, розповім ще й як трохи спросити таблицю в 420 складів до невеличкої картинки.
Уточнимо про структуру:
- Слово може складатися з одного чи декількох ієрогліфів;
- Один ієрогліф – один склад;
- Один склад має дві частини: ініціаль (приголосний початок) та фіналь (голосний кінець).
Наприклад, візьмемо ім’я Shuānglín. Воно двоскладове: shuāng та lín та кожен склад поділяється на ініцаль та фіналь:
shuāng: sh- та -uāng – ш- та -ван – шван
lín: l- та -ín – л- та -інь – лінь
Шванлінь
Кількість поєднуваних пар ініціль+фіналь стала і саме вони зазначені у таблиці в вікіпедії. Це може здатись дуже дивним, адже їх усього 420, але різномаїття мови добиваються тим, що кожен склад додатково може вимовлятися ще чотирьма способами, але це вже інша історія, яка для української не має значення.
Поки що мені здається, що я розповіла усе, що хотіла, але ви повинні мати на увазі, що ця стаття – вкрай спрощений переказ для того, щоб усім було більш-менш зрозуміло, тож скоріш за все десь є неточності формулювань та т.п. Тим паче, так, я не відношусь ні в якому разі до професій, які цим займаються і лише ентузіастка, яка проаналізувала доступні джерела інформації.
Буду тільки рада питанням чи виправленням та пам’ятайте, що транскрибація – це лише адаптація, що ні в якому разі не підходить для вивчення оригіналу!