Ver(з лат. «Весна»)
Їх знайомство почалося так, як починалися стосунки сотень інших пар. Через спільного знайомого. Вони вперше зустрілись напередодні весілля Техьона, найкращого друга обох. Важко напевно сказати, як Юнґі й Чімін опинилися у коморі великого будинку. Та разом із тим, зрозуміло було лиш одне. Вони не зможуть залишитися просто товаришами.
Æstas( з лат. «Літо»)
Юнґі отримав направлення по роботі на Схід далекої середземноморської країни на три жарких місяці. Неочікувано для себе, він зустрів Чіміна на зупинці біля його тимчасового дому. Виявилося, що Пак за збігом обставин також затримувався у сонячній Вероні на все літо.
Їм добре. Здавалося, юнаки віддали душу Богу та опинилися разом в Едемі. Не суджено же їм бути настільки щасливими в реальності.
Старший брат Чіміна, курячи котру цигарку тієї холодної ночі, колись сказав йому: «Ніщо не вічне, головне, щоб тобі було добре з тією людиною саме в цю мить і ти щиро бажаєш, аби вона наблизилась бодай трішки до вічності».
З подорожі у Чіміна залишилося безліч свілин й утричі більше спогадів.
Autumnus(з лат. «Осінь»)
Чімін навчився готувати надзвичайні гарбузово-сирні мафіни. Проте Юнґі більше смакують крихти цієї випічки у кутиках вуст молодшого.
Вони живуть в невеликих апартаментах Пака. У своєму попередньому житлі Юнґі влаштував фотостудію.
Hiems( з лат. «Зима»)
Перший сніг.
Сніжинки танули від доторків гарячих губ до почервонілого носика.
Різдво. Чімін подарував Міну довгий шарф, що він потайки плів поки Юнґі спав. Для останнього нарешті стала ясною причина постійної виснаженості його хлопця. Попрохав більше так не робити.
Юнґі подарував Паку срібну підвіску у формі серця із своїм портретом усередині й ініціалами на тильній кришечці. Чімін заплакав від щастя. Він намагався осягнути, наскільки кохає закутаного у барвистий шарфик юнака навпроти.
Мін перевіз більшість своїх речей із старої квартири.
Тепло́.
Пак фізично відчуває наскільки гріє не лише його вічно крижані ноги, а й серце сплячий поряд Юнґі. Чімін востаннє засинає в затишних, рідних і настільки незамінних обіймах коханого.
Холод.
П’ять сантиметрів- товщина шару снігу навколо прямокутної ями глибиною близько двох метрів. У вухах дзвенить від ударів молотків по невеликих цвяхах. У Чіміна більше немає ні душі, ні серця. Їх забили в соснову домовину. На противагу всім традиціям його культури, Пак дозволяє собі ридати настільки голосно і сильно, що пані Мін доводиться заспокоювати друга свого покійного сина. За проханням матері та сестри (батька Міна забрала Корейська війна) юнак стає санджу1 для Юнґі.
Весна так і не наступає знову. Більше не буде весни для Чіміна. Лишень вічний морозяний лютий. І шматок кришталево чистого льоду, де колись билося гаряче серце.