Мікаса знала, що зустрічі з ФБР не уникнути. Знала і водночас боялася цього. Жінка не мала бажання вплутуватись у розслідування. Не для цього кілька років тому вона полишила роботу в бюро. Мікаса прагнула спокою. Її свідомість прагнула бути подалі від злочинів, серійних убивць і жорстокості.
Та керівник поведінкового відділу ФБР Ервін Сміт таки знайшов її.
Мікаса Аккерман, в минулому профайлерка ФБР, а зараз викладачка криміналістики в університеті, завершила лекцію. Вона була невисока, спортивна, з відчуженим виразом обличчя і неспокійним поглядом. Вона збиралася покинути авдиторію і ховала речі у портфель. Краєм ока Мікаса зауважила постать, що зайшла до авдиторії. Аккерман ще не розгледіла небажаного гостя, та підсвідомо розуміла, що цей візит не віщує нічого доброго.
Ервіна Сміта вона впізнала одразу. Високий, кремезний, світловолосий чоловік у темному костюмі впевнено крокував до жінки.
- Професорко Аккерман, - привітався Ервін, потиснувши жінці руку. Потиск міцний і енергійний. Мікаса понуро дивилася на чоловіка. - Я б не став вас турбувати, та потрібна ваша допомога.
- Пане Сміт, я відійшла від справ, - Мікаса взяла свій портфель. - Крім того, у вас цілий штат працівників.
- Це незвичайний випадок, - дочекавшись, коли всі студенти вийдуть, Ервін по черзі показував Мікасі фото дівчат. - Вісім зниклих студенток. Жодних доказів чи зачіпок, де їх шукати. Як ви помітили, дівчата схожі між собою. Це єдине, що їх пов’язує. Ви розумієте, що вони можуть бути живі?
Ервін Сміт точно знав, куди поцілити, щоб Мікаса погодилася.
- З цим ви можете звернутися до психіатрині Ханджі Зої. Впевнена, вона щось підкаже.
- При всій моїй повазі до пані Ханджі, у неї дечого немає, - рішуче відказав Ервін. - Вашої уяви. І я не прошу брати безпосередню участь у розслідуванні. Лише допомогти одному із залучених психіатрів з портретом убивці.
Мікаса вдала, що замислилася, хоча і так знала, що згодна.
Вона надто переймалася долею інших. І Ервін це теж знав.
- Добре, - профайлера поспішила до виходу. - З ким я буду працювати?
- Вашого колегу звати Леві Аккерман.
*****
Це була перша точка зіткнення.
Вона прийшла в кабінет Сміта, щоб вивчити матеріали справи і допомогти психіатру, не більше. Жінка скрупульозно вивчала документи, не звертаючи уваги на самого керівника поведінкового відділу, а також на незнайомця, котрий стояв спиною й вивчав фото жертв.
Саме тоді Ервін ніби ненароком згадав журналістку Фредді Лаундс. Мікасу пересмикнуло від роздратування.
- Несмак, - коротко і емоційно кинула жінка. Певно, надто емоційно, бо краєм ока вловила, як доктор Аккерман, котрий до цього часу роздивлявся фото жертв, повернув голову в її бік. Якось хижо зблиснули блакитні очі на спокійному обличчі. Чи це була гра світла? Леві відвернувся від фото. Тепер його увага була прикована до Мікаси.
- У вас проблеми зі смаком, пані Аккерман? - байдуже спитав він.
- Ні, - жінка не дивилася на нього, - та в когось проблеми з відчуттям такту.
- За тактовністю зазвичай ховають правду, - відказав Леві, сівши на стілець поруч. - Чи брехню. Кому як зручніше.
Приємний заспокійливий голос, хоч і байдужий. Цей психіатр ніби мав допомогти скласти портрет убивці. Леві ледь помітно всміхається, бере чашку з чаєм і п’є. Чашку він тримає доволі дивно. Мікаса все це помічає, хоч і прямо не дивиться на співрозмовника.
- Правда у кожного своя, - профайлерка відповідає автоматично, бо не бажає встрявати в словесний поєдинок.
- І кожен вірить у свою правду, споруджуючи довкола себе бар’єр, - підхоплює Леві, відверто насолоджуючись діалогом. Про Ервіна вони наче й забули. - Ви знаєте, що ефективних бар’єрів не існує? Від світу не сховатися.
- Я збудувала фортецю, - каже Мікаса в надії завершити розмову. Варто ознайомитися з документами і йти. Нездорова цікавість доктора Аккермана їй не подобалася.
- У вас швидко з’являються асоціації.
- Як і фортеці, - кидає Мікаса. Зосереджується на паперах. Та доктор не збирається мовчати.
- Не любите дивитися в очі, пані Аккерман?
Жінка кидає суворий погляд на Леві, втім, не дивиться прямо в очі. Проте зауважує чіткий овал обличчя, охайно зачесане чорне волосся, вишуканий дорогий костюм.
- Ні, - коротке і лаконічне. Та згодом жінка додає: - Очі відволікають. Ніколи не знаєш, що в них побачиш.
- А я знаю, що ви бачите, - промовляє Леві з якоюсь зверхністю у м’якому голосі. - Ви бачите асоціації, які шокують вашу свідомість. Все довкола зачіпає ваш розум і врешті виливається у нічні жахіття. Навряд чи ваші фортеці врятують від такого.
Мікаса шокована. Вона дивиться на Леві, наче вперше його бачить. Усвідомлення, що її свідомість наче поклали під рентген, лякало. Ніхто й ніколи не бачив жінку так чітко, так виразно, з усіма думками, переживаннями, потаємними страхами. Доктор Аккерман перекинувся з нею кількома фразами — і от зумів зазирнути крізь ті всі мури, якими Мікаса відгороджувалася від таких, як він. Профайлерка ледь стрималась, аби не обійняти себе, захиститися від пильного погляду блакитних очей.
- Ервіне, - в голосі Мікаси невдоволення, - над чиїм профілем працює доктор Аккерман?
Питання було риторичне, жінка і так зрозуміла. Та й мовчання Сміта красномовніше за будь-які слова.
- Я не проситиму вибачення, - Леві досі вивчає Мікасу - пильно, з нездоровою цікавістю. - Спостерігати — це наша робота. Я не можу припинити це так само, як і ви.
Мікаса вперше відчула щось схоже на лють.
- Я попрошу не використовувати на мені ваш психоаналіз, - роздратовано сказала вона, підводячись. Сил знаходитися з Леві не лишилося. Як і вибудовувати новий захист (“Бо доктор запросто його обійде”, - промайнула тривожна думка). - Не аналізуйте мене, бо результати вам не сподобаються.
Мікаса пішла геть. Лиш зоставшись наодинці, розслабилася. Вона не очікувала такого від Ервіна. Що робити далі, не знала. Краще облишити це, забути про розслідування. Не втручатися - головне правило Мікаси Аккерман. І що вона забула у поведінковому відділі ФБР? Навіщо дозволила доктору Аккерману розговорити себе?
А втім, Мікаса розуміла - їхнє зіткнення було неминуче.
*****
Леві Аккерман нахабно вторгся на територію Мікаси.
Вона відчинила двері, коли почула стукіт. Замість Ервіна побачила доктора Аккермана, котрий з тією ж цікавістю розглядав треновані руки й ноги профайлерки.
Обличчя до обличчя. Погляд Мікаси ворожий і водночас розгублений. Присутність Леві її бентежить, хоч жінка не розуміє причини. Доктор натомість спокійний і холоднокровний.
- Де Ервін? - сторожко питає Мікаса, не кваплячись впускати Леві до будинку. Жінка чекала, що той принесе якісь новини, бо напередодні профайлерка разом зі Смітом знайшли восьму жертву мертвою у власному домі. Скидалося на те, що вбивця позбавив її життя, а потім повернув на місце, звідки викрав.
На сукні вбитої слідча Беверлі Кац знайшла металеву стружку. Мікаса була присутня на огляді й розтині тіла, яскраво уявляючи, що саме сталося зі студенткою.
Надовго у криміналістичній лабораторії вона не затрималась. Аккерман воліла бути подалі від людей.
Мікаса живе відлюдницею у Вовчій стежці. Тут вона сама, подалі від людської метушні. Тут її фортеця. А Леві Аккерман вирішив вдертися й сюди.
- Сьогодні ми працюємо вдвох, пані Аккерман, - охоче відповідає Леві. - Можна увійти?
Мікаса вагається. Куди іще вона впустить доктора? Та все ж дозволяє Леві зайти на кухню, де панує затишна напівтемрява. Трійця кішок сидить на спинці дивану і спостерігає за гостем трьома парами блискучих очей.
- Можу запропонувати лише каву, - Мікаса доволі швидко збирається. На Леві, котрий розглядає її помешкання, майже не звертає уваги.
- А я можу запропонувати сніданок, - доктор Аккреман неквапом дістає зі свого портфеля їжу, розкладену в пластикових контейнерах. - Я надаю перевагу харчуватися домашніми стравами. Не відмовитеся поснідати зі мною?
Та він знущається.
Але Мікаса погоджується. Сама не знає, чому. Можливо, хоче проаналізувати Леві, як це він зробив з нею?
Та все, що вона бачить - невисокого чоловіка навпроти, котрий пригощає її сніданком.
- Ви не перепросили за вчорашнє, - озвалася Мікаса, спостерігаючи за Леві. Скласти про доктора чітке уявлення чомусь важко, хоч він не ховається.
- І не збираюся, - відказав чоловік, - швидше за все, у нас буде багато таких моментів. Я стомлюся перепрошувати за кожен з них.
Іншими словами, словесних сутичок з ним не уникнути.
- Ервін попросив вас подивитися, наскільки я спроможна контактувати з людьми, - констатує Мікаса, - і наскільки стабільна.
- Так, - Леві цього не приховує.
- І що ви побачили?
Доктор Аккерман замовкає. Усмішка його обережна. Напівтемрява м’яко розмиває його обличчя.
- Пану Сміту нема про що хвилюватися. Сподіваюся, ви закінчили? У нас є робота.
*****
Мікаса не знала, як так вийшло, що хтось попередив Гаррета-Джейкоба Гоббса про їхній з Леві візит. Як сталося, що профайлерка ввірвалась у дім і вбила підозрюваного? Чи могла вона запобігти цьому? Дружину Гоббса жінка не врятувала, лише доньку Ебіґейл.
Вона й сама не розуміла, як сталося, що Гаррет-Джейкоб Гоббс став підозрюваним. Це була чиста випадковість. Металева стружка вивела ФБР на працівників металообробного підприємства, а Мікаса, переглядаючи анкети, зауважила, що Гаррет-Джейкоб Гоббс не вказав у анкеті адресу. Профайлерка навіть не знала, чи дійсно це Гоббс. Але той своїм вчинком довів, що був убивцею.
Десять куль Мікаса без роздумів випустила у Гоббса. Холоднокровно і жорстоко. Тепер відчуття провини пожирало її зсередини.
Чергового зіткнення з доктором Аккерманом не уникнути. Він був з Мікасою і може її зрозуміти, хоч профайлерка все ще не вирішила, чи може йому довіряти.
- Ви не відвідали Ебіґейл у лікарні, - зауважив Леві, коли Мікаса сиділа навпроти у зручному кріслі вже на його території. У кабінеті доктора Аккермана приглушене світло, м’які крісла, кушетка, стіл з паперами і безліч книг. Тут людина мала б відчути спокій, та жінці тривожно. Можливо, це похмурі думки не дають розслабитися?
- Вона жива і, як мені повідомив Ервін Сміт, майже неушкоджена, - відказала Мікаса. Леві якийсь час обмірковує її слова.
- Живі люди вам нецікаві? - прямо спитав він.
- Живі можуть подбати самі за себе. Або хтось інший подбає за них.
- Так, як це ви зробили з Ебіґейл у будинку Гоббсів?
Профайлерка роздратована. Вона підводиться. Аби Леві не бачив її обличчя, повертається спиною, вдаючи, що зацікавилася мідною статуеткою велета, котрий пожирав людину. Певно, доктор Аккерман цікавиться грецькою міфологією, в особливості, міфами про Хроноса, котрий поїдав власних дітей.
- Я не зобов’язана все життя опікуватися Ебіґейл Гоббс, - сказала Мікаса, зітхнувши. - Про неї подбають. Крім того, я вбила її батька.
- Якби ви цього не зробили, він би вбив Ебіґейл, - жінка почула тихі кроки. Леві теж підвівся. - Не звинувачуйте себе у всьому, що сталося, Мікасо. Деякі події нам непідконтрольні.
Мікаса відчуває, що доктор спинився позаду неї, нахабно порушуючи її особистий простір. Жінці лячно, та вона все ще вдає, що розглядає статуетку. Можливо, в глибині душі їй цікаво, що буде далі.
- У вас доволі різкі парфуми, - зауважив Леві, - запах озону і моря перед грозою. Дивний вибір для такої стриманої особи.
- Навіщо ви мене понюхали, докторе? - не витримала Мікаса, повернувшись. Вона витримала погляд примружених очей. Леві знизав плечима.
- Мені подобається вивчати вас, Мікасо, - зізнався він, - ви цікава особистість як у психологічному, так і в фізичному проявах.
- Я не ваша піддослідна, - роздратовано зронила жінка, сподіваючись зачепити Леві.
- Аякже, - погодився він, - я сподіваюся, що в майбутньому ми станемо друзями.
*****
Розслідування хоч і набирало обертів, проте слідів спільника Гоббса не знайшли. Цей інший убивця з’явився ще до того, як Мікаса з Леві виявили підозрюваного у зникненні дівчат. Він, на відміну від Гоббса, не ховав жертв, а зухвало виставляв напоказ. Спільник, схоже, розійшовся, бо трупи почали знаходити все частіше. Якщо Гоббс убивав із милосердя, то цей убивця просто насолоджувався владою над людським життям. Мікаса одразу це помітила. А ще слідчі зауважили, що вбивця забирає у жертв певні органи, вирізаючи їх з хірургічною майстерністю. Тому маніяка охрестили Чесапікським різником.
Іще однією спільною рисою у вбитих виявилося те, що вони були росіянами чи мали російське походження.
Мікасі не подобалося те, що вона не могла побачити мотиву різника. Той ніби грався з ФБР, знаючи кожен їхній крок.
А ще Аккерман усвідомила, що віднедавна нічні кошмари стали невід’ємною частиною її сну. Жінка стомилася прокидатися по кілька разів на ніч, намагаючись зрозуміти, де знаходиться. Попри це, вона продовжувала допомагати Ервіну зі справою різника та з іншими злочинами, котрими займалося бюро.
Леві це хвилювало. Профайлерка не знала, чи насправді доктор переживає за неї, а чи вміло вдає. Мікаса досі не розуміла Леві, хоч і зауважила, що їхні зіткнення тепер більше нагадують зближення.
Наскільки близькими вони можуть стати?
- Ти забагато на себе взяла, Мікасо, - мовив доктор Аккерман, коли насуплена жінка прийшла до нього. Розмови з Леві стали частиною її життя. Мікаса не знала, як раніше обходилася без доктора.
- Тіло хлопця, який погрожував Ебіґейл, Ніколаса Бойла, знайшли, - профайлерка приступила до суті розмови. - І я знаю, що саме Ебіґейл його вбила.
Леві мовчав. Отже, теж знав. Кілька тижнів тому Ебіґейл разом з Леві й Ханджі пішли оглянути будинок Гоббсів. За словами Аккермана, хтось проник у дім, оглушив його з колегою і налякав Ебіґейл. Підозри впали на Ніколаса Бойла, бо саме він перед тим погрожував Ебіґейл. Та хлопець зник. А зараз він мертвий.
- Що ви ще приховали від мене, докторе? - невдоволено спитала Мікаса. - Ви постійно кажете про довіру, проте самі щось приховуєте.
- Я чекав, що Ебіґейл набереться сміливості й сама все розповість, - мовив Леві.
- Вона холоднокровно вбила людину!
- Мікасо, - доктор Аккерман підійшов до неї. Жінка почала звикати до того, що Леві взяв за звичку порушувати її особистий простір. - Я знаю, про що ти думаєш. Але давай не квапитися з візитом до Ервіна Сміта. Ебіґейл і так багато пережила. Як би ти не заперечувала, та ми відповідальні за дівчину.
Леві заспокійливо поклав руку на плече Мікаси. Зухвало з його боку. Та вона не відсахнулася, відчуваючи приємний щем у грудях.
- То що ти вирішила, Мікасо? - поцікавився доктор Аккерман, хоча і так було зрозуміло. Буденний жест витіснив думки жінки про правильність свого вчинку. - Мені телефонувати адвокату?
Відверто кажучи, Мікаса сумнівалася, що впевнена у тому, чи знає, що правильно, а що ні.
*****
- Ти не спала, Мікасо, - зауважив Леві, коли жінка сиділа у нього на кухні й пила каву. Тут було світліше, ніж у кабінеті. Тут доктор Аккерман готував страви, гідні найвищої похвали.
- Я ходжу у сні, - зізналася профайлерка, - кілька разів прокидалася за межами дому. Як ви гадаєте, я можу нашкодити комусь в такому стані?
- Гадаю, тобі варто пройти обстеження, - зауважив доктор, сівши у крісло. В домашньому халаті він доволі милий і не такий суворий. Світло з вікна падає так, що профіль Леві затінений, проте дуже чіткий. Правильні лінії обличчя, погляд спрямований кудись убік, розслаблена поза. - У мене є знайомий, котрий допоможе, якщо ти не проти. Ти ж?..
- Я постійно думаю про різника, - Мікаса потерла перенісся, тому й не помітила, як кутики губ Леві смикнулися вгору в подобі вдоволеної посмішки. - Досі не розумію його і його мотивів. Все, що я знаю — він убиває лише росіян і забирає їхні органи, скоріш за все, щоб з’їсти. А ще — різник, можливо, був знайомий з Гарретом-Джейкобом Гоббсом. Звідки він знає, кого убивати? Росіяни зараз не надто хваляться своїм походженням.
- Ти не казала, що різник їсть органи.
- Це лише припущення, - зітхнула Мікаса, - та якщо це так, ми маємо справу ще й з канібалом.
- Канібалізм відомий людству вже давно, - Леві сприйняв ідею профайлерки на диво спокійно. - Люди пожирали собі подібних через нестачу іншої їжі, під час певних ритуалів або задля того, щоб отримати силу ворогів.
- Ні, різнику нічого з цього не потрібно, - заперечила Мікаса, - він не прагне сили так само, як і не перетворив поїдання жертв у ритуал. Він ніби насміхається над людьми, показуючи, що може розпоряджатися їхнім життям. Так само він глузує і з нас, коли залишає трупи у гротескних позах. Такий його стиль.
Мікаса заглиблена у власні роздуми. Тому й не бачить, як на неї дивиться Леві, вслухаючись у кожне слово. Психіатр так само замислений, та погляд його проникливий і хижий.
- Ервін Сміт думає, що Ебіґейл допомагала батькові вбивати жертв, - профайлерка різко змінює тему розмови, усвідомивши, що говорила про Чесапікського різника з нездоровим захопленням. Дідько, не вистачало тільки захоплюватися серійним убивцею.
- А що думаєш ти?
Мікаса якийсь час не відповідає. Схиливши голову, вдивляється у чашку з кавою, ніби там заховані відповіді на всі її питання. Їй мариться, ніби на поверхні рідини проступає силует велета. Таким Аккерман уявляє різника - хтонічною істотою, титаном, що пожирає людей. Головний біль затуманює свідомість.
- Гадаю, мені таки варто пройти обстеження.
*****
Доктор Марко Ботт, приятель Леві, повідомив Мікасі, що ніяких аномалій на її знімках МРТ не виявлено. Жінка не знала, як на це реагувати, та розуміла: якщо нема очевидних причин її галюцинаціям, порушенню сну і провалах у часі, висновок один - вона божеволіє.
З цим не хотілося миритися. Аккерман відмовлялася вірити у власне божевілля. Попросила Леві не казати Ервіну Сміту хоча б до того, як вони спіймають Чесапікського різника.
Втім, на черговому розслідуванні Мікаса зіпсувала місце вбивства. Вона ніби випала з реальності, а як отямилась - усвідомила, що руками без рукавичок обмацує обличчя вбитої дівчини. Нічого не сказавши, Аккерман пішла до єдиної людини, яка могла її вислухати.
- Здається, нічого не казати Ервіну було поганою ідеєю, - зронив Леві, котрий ніби чекав на Мікасу. Він був спокійним, жінка - знервована, хоч і намагалася приховати емоції.
- Я не знаю, що сталось, я ніби… - профайлерка ходила кабінетом. - Я не усвідомила, коли приїхала на місце злочину. Тільки коли відчула запах крові, отямилась. Нічого не пам’ятаю до миті, коли мені здалося, що я вбиваю.
- Твої спогади вислизають із свідомості, - Леві похитав головою, - і ти вже не можеш відрізнити, де правда, а де витівки твоєї уяви.
- Я можу відрізнити правду! - з запалом заперечила Мікаса. - Я не вбивала ту дівчину. Не змогла б, хоча пам’ятаю, як її різала, як вона помирала. Звідки в мене ці спогади? - жінка схопилася за голову, притулившись до колони, що підтримувала гвинтові сходи на другий поверх кабінету психіатра, де він зберігав чималу бібліотеку.
Леві повільно підійшов до неї. Жінка якось байдуже відреагувала на його близькість. Лиш глибоко й напружено вдихнула, спостерігаючи, як доктор простягнув руку і заправив пасмо короткого волосся їй за вухо. Жест був виключно делікатний і обережний, ніби Леві не хотів її налякати. Мікаса відчула хвилю вдячності до доктора.
- В одному я впевнений точно, - доктор Аккерман повернувся до столу, за яким сидів. - Ти знаєш, хто ти є, Мікасо. І якщо ти стверджуєш, що не вбивала, то я вірю тобі.
Мікасі теж хочеться у це вірити.
*****
Марко Ботта, доктора, котрий робив МРТ Мікаси, знайшли мертвим. І якраз у той час, коли профайлерка проходила повторне обстеження, бо сама на цьому наполягла. Вона хотіла знайти у своїй голові хоч щось, що б пояснило її стан.
Зараз стало гірше. Профайлерка лиш усвідомлювала, що її підставляють.
Ервін Сміт підозріло поглядав на Мікасу. Вона не знала, що сказати, бо заснула під час обстеження. Варто було відмовитися від розслідування з самого початку. Не вплутуватися, не занурюватись у вихор божевілля і крові, не дозволяти керівнику поведінкового відділу ФБР умовити себе взятися за справу. Пошук зниклих дівчат перетворився на погоню за серійним убивцею-канібалом. Аккерман до такого не була готова.
- Я маю дещо зробити, - сказала Мікаса Леві. Вона була схвильована, проте рішуча. Про свою затію не збиралася нікому казати, крім доктора Аккермана. - Я повинна спіймати різника і, здається, знаю, як це зробити.
- Мікасо, ти впевнена? - психіатр схвильований. - Я не хочу, щоб ти…
- Ми з Ебіґейл повернемося туди, де все почалося, - мовила профайлерка, - не знаю, що з цього вийде. Можливо, нічого. А можливо, я таки зрозумію його.
- Ти надто одержима вбивцею, - Леві постарався заспокоїти її.
- Так, бо він убив доктора Ботта, щоб підставити мене. Схоже, доктор знав Чесапікського різника. Іншої причини його вбивства я не бачу. Не кажіть Ервіну, докторе. Я сама розповім, коли повернуся.
Жінка не дозволила Леві її зупинити. Забрала Ебіґейл. Весь шлях до Міннесоти Мікаса не спала. Потім був мисливський будиночок Гаррета-Джейкоба Гоббса. А тоді…
Що було після цього? Невже знову провал? Бо Мікаса отямилася на підлозі будиночку. Всюди кров. Поруч з профайлеркою лежить ніж. А в руці жінка стискала людське вухо.
Вона не рухалася. Завмерла, вдихаючи задушливе повітря з металевим запахом. Досі не вірила, проте усвідомлення скоєного заполонило свідомість, витіснивши всі адекватні думки.
Мікаса Аккерман вбила Ебіґейл Гоббс.
Жінка не знала, скільки часу минуло, як зненацька почула знайомий голос:
- Мікасо.
Доктор Аккерман схилився над нею з незворушним виразом обличчя. Та очі світились якимось захватом, наче він розглядав витвір мистецтва, що сам його створив.
І чим більше профайлерка дивилася на Леві, тим більший страх розуміння її охоплював.
Вона нарешті побачила Чесапікського різника. Титана, для якого життя людини нічого не значило, для якого люди були лише м’ясом. Хронос полишив пожирати дітей і став пожирати людство.
- Я мала побачити раніше, - Мікаса підводиться, хоча в голові гуде, а картина перед очима злегка хитається. Леві поблажливо всміхається. Хоч він і невисокий, та зараз здається гігантом. - Тебе неможливо було вирахувати, бо не простежувався мотив.
- Мікасо, ти розумієш, що сталося? - Леві не рухається. Мікаса дістає пістолет. Руки тремтять, коли жінка знімає запобіжник. Рішення ще остаточно не сформоване, тіло працює інстинктивно. - Ти вбила Ебіґейл, Мікасо. І доктора Ботта. І всіх тих людей. Ти і є серійною вбивцею.
- Не смій мені брехати, - жінка цілиться у Леві, та вистрілити не наважується. Не розуміє, чому не може натиснути на гачок. Позбавити світ від монстра. В одну мить все буде скінчено. Треба лише… - Я бачу тебе так чітко, як ніколи раніше. Це все було зроблене для того, щоб ми опинилися тут?
Можливо, це їхнє останнє зіткнення. Мікаса вб’є Леві. Хай що буде далі, вона це зробить.
Та знову чомусь вагається.
Доктор Аккерман мовчить. Хижа усмішка на тонких губах красномовніша за всі слова.
- Я не можу відпустити тебе після всіх убивств, які ти скоїв, - профайлерка наче виправдовується перед собою. - Ти і є Чесапікський різник, Леві Аккермане.
Вона видихає і міцніше стискає зброю. Аж тут чує голос Ервіна Сміта:
- Мікасо, опусти пістолет.
Жінка не звертає увагу на його слова. Треба вистрілити. Треба вбити монстра прямо зараз.
Вона не встигає. Ервін стріляє першим. Куля потрапляє Мікасі в плече. Жінка падає на закривавлену підлогу. Наче в тумані, чує голос Леві, та не розуміє, що він говорить.
Мікаса не вбила різника. Та чомусь не шкодує про це.