Гоук відкрила затуманені очі. Вона була.. у своїй кімнаті? Ні, цього не може бути. Вона повернула голову вбік, аби оглянути місце і зорієнтуватися, але її зупинив разючий біль. У неї запаморочилося в голові, а шлунок почала крутити нудота і вона заскиглила.
Ох, як же це жалюгідно, подумала вона. Вона не скиглить.
Вона заплющила очі й спробувала перевернутися на інший бік, але її швидко зупинила чиясь рука на її плечі.
— Гоук! Спокійно, люба.
Гоук знала цей голос, впізнала дотик мозолистих від посоха долонь. Відкинувши спробу перевернутися, вона відкрила очі.
— Ох, коханий, ти виглядаєш жахливо, — прохрипіла вона. Світле волосся Андерса безладно спадало на його змарніле обличчя. Він виглядав блідим і змученим, але очі світилися щастям, коли вона заговорила до нього. Він видав щось середнє між смішком і схлипом і ніжно провів рукою по її щоці.
— Люба, подивись на себе, — відповів він. Гоук посміхнулася та одразу пожалкувала, бо ребра болісно занили, а голова тріщала від болю.
— Як грубо, — нарешті пробурмотіла вона з усмішкою. Вона протягнула руку – ту, якою було не так боляче рухати – і Андерс одразу ж взяв її за руку і міцно стиснув, — Можливо, поясниш, як я тут опинилася?
Вона пам’ятала лише замок намісника, Аришока, Мередіт, але не могла згадати, як повернулася у свій маєток.
— Після того, як я тебе підлатав, ми дісталися сюди з максимальною обережністю. Як ти ще могла триматися, і з високо піднятою головою говорити з Мередіт… — Перед очима винирнули спогади того дня, але він похитав головою і посміхнувся. — Ти прямо підкорювачка стихій, люба.
— Мені подобається! Повтори це наступного разу, коли ми лишимося без одягу, — Гоук зупинилася, і замість сміху змогла видавити з себе лише криву посмішку. Зламані ребра дають про себе знати. Однак, це пояснює біль у грудях, але чому болить голова і рука?
«Наскільки все погано?»
Як тільки ці слова пролунали з вуст Гоук, обличчя Андерса потемніло.
— Струс мозку. Зламана права рука. — Андерс перевів погляд на її руку. — Чотири твоїх ребра були розтрощені. Не просто зламані, Гоук, я збирав їх по частинах. Одне з твоїх легень розірвалося. Якби я не був цілителем, якби Варрік не приніс мені достатньо ліріуму…
Гоук зрозуміла, що справи були гіршими, ніж вона уявляла, набагато гіршими, ніж усі її попередні травми. Але все добре, любий, я жива, я тут. Він впорався і вона була тут. Вона міцно стиснула його руку своєю.
— Гей, — протягнула Гоук.
Андерс повільно підняв голову, аби подивитися їй у вічі і вона посміхнулася.
— У такому випадку мені пощастило, що на моєму боці найкращий цілитель Кірквола, — вона почекала, поки Андерс трохи розслабиться і продовжила, — І, схоже, мені ще довгий час доведеться оплачувати випивку Варріка у Шибенику.
Гоук піднесла його руку до своїх губ і ледь помітно поцілувала у кісточки пальців.
— Так ось, любий. До хворої людини не можна приходити з таким кислим обличчям, це шкідливо впливає на моє здоров’я. — Гоук побачила, що Андерс посміхнувся у відповідь на її слова, і відчула, як напруга в атмосфері навколо них зникла. Морґан заплющила очі, і зрозуміла, що провалюється у сон. Вона відчула дотик губ до її лоба і м’який дотик пальців Андерса, через які пронизливим прохолодним потоком проходила цілюща магія.
— Андерсе, — пробурмотіла вона. На межі дрімоти було важко промовляти слова, — Скажи всім, що я в порядку.
— Добре.
— І попроси Варріка прийти до мене. — слова Гоук ставали все тихішими.
— Він провів біля твого ліжка майже стільки часу, скільки і я, — посміхнувся Андерс, — Коли він повернеться, я передам йому твої слова.
Гоук сонно мугикнула у відповідь.
— Андерсе?
— Так, люба?
— Піди відпочинь, — промовила вона і поринула у цілющу темряву.