Критичні дні

- То що? Є щось з приводу нашої справи?

День в Софії не задався з самого ранку. Почалися місячні , машина заглохла і нова дивна справа. Дівчина повісилась у власній квартирі. Труп знайшли стурбовані батьки, бо донька довго не відповідала на дзвінки. Ні передсмертної записки, ні інших вагомих доказів, що це самогубство не знайшли, але зник телефон і велика сума грошей. Непоганий мотив для вбивства. 

- Я от точно думаю, що дівчина повісилась. - не вгамовувався Юра.

- Причин немає, батьки кажуть, що вона була гарною дівчинкою. Тим паче гроші самі по собі зникнути не могли.- сперечався Даня.

- Та всі вони перед батьками гарненькі, а поза спинами ті ще відорви.

- Це ви про себе говорите?

- Досить. - втрутилась Софія. - Нам треба опитати друзів дівчини і знайдіть її хлопця. Батьки жертви сказали, що він барменом в нічному клубі працює. 

- Буде зроблено.

Софія хотіла вийти з кабінету слідчих, проте живіт дав про себе знати. Різкий біль змусив зігнутись над диваном. В цей час до кабінету увійшов Паша.

- З тобою все гаразд? - занепокоївся Андрій.

- Все нормально.

- Точно? Може ти відпочинеш ми і без тебе впораємось.

- Ні ні все правда добре.

- У тебе шкіра забліда для людини з якою » все нормально». - прискіпливо промовив Паша.

- Не хвилюйся, не настільки бліда, щоб опинитись на столі в твоїй лабораторії. Дай пройти.
 

***

- В крові жертви був невеликий вміст алкоголю. - констатувала Стелла.

- Ну от напилася і полізла під петлю. Все - справа закрита.

- Телефон так і не найшли?

- Він поза зоною досяжності.

- Погано. В кого міг бути мотив? Як що до хлопця жертви?

- Ну, коли ми до нього прийшли він відсипався після нічної зміни, він дізнався про смерть дівчини від нас, ну або прикидався. Хоча на роботі його алібі підтвердилось, - сказав Даня.

- А друзі?

- Про дівчину говорять, як про спокійну, врівноважену, добру, щиру. Кажуть, що та літала на 7 небі від щастя останнім часом, бо збиралась вийти заміж за свого хлопця Миколу. І що вона мала гарну суму грошей вдома. Ну вона працює рієлтором і вдало продала будинок.

- Треба опитати її клієнта, може він щось знає. - Софія скривилась від болю, тепер вже тягнуло поперек.

- В тебе щось болить? - стурбованно запитала Стелла.

- Є трохи.

- У мене є знеболювальне. Пішли.

***

- Дань, ну що там?

- Клієнт нічого підозрілого не помітив. Світлана (жертва) зробила свою роботу, вони підписали договір і клієнт віддав гроші. Але єдине, що він помітив незвичайного, це те, що Світлана постійно озиралась на вулиці немов за нею стежили. Я поїхав до неї на роботу і там мені сказали, що Микола виявляється той ще бабій і спав з дівчатами без розбору.

- Але ж вони планували одружитись?

- Такі плітки на пустому місці не зароджуються. Тим паче, що навіть друзі про це нічого не знали, а колеги всю біографію знають. - втрутився Паша.

- Можливо хтось хотів посіяти сумніви у Світлани щодо її коханого. Треба знайти звідки ростуть ноги в цих балачок.

- Думати це не твоє.

- Пашо! Може ти тоді маєш якісь інші версії?

- Треба дізнатись чи був хтось з колег в близькому оточенні з жертвою. А тобі краще відпочити, а то думати й так нічим, так ще й виглядаєш мов живий труп.

- Ти взагалі ду… - двері зачинились прямо перед самим носом Софії. - ну ви це бачили?

- В цьому весь наш Паша.

- Грубіян.

***

- Я знайшов дещо цікаве. Наша жертва близько спілкувалась з так званою Ярославою Маланюк. Вони були подругами, майже з самого початку роботи в компанії. Але все ця ж Ярослава була близькою з Миколою хлопцем жертви, про це мені розповіли його колеги в клубі. Проте в спільному колі друзів про Ярославу ніхто нічого не знає. І схоже ті плітки з роботи Світлани правдиві, бо в клубі сказали, що Микола часто спав з клієнтками бару. А от про справжню дівчину ніхто ні слухом ні духом. - заключив Андрій.

- Вів подвійне життя?

- Можливо.

-Ми не про Миколу зараз говоримо. - перебив діалог Паша.

- Ти знову починаєш?

- Ярослава теж знала про гроші, які отримала жертва. І Микола…

- Хочеш сказати вона вбила її через гроші та ревнощі?

- В тебе є чим думати?

- Ну от ти знову! Ще одне слово і я тебе вижену, - нервувала Софія.

- Нам потрібні докази.

- Спробую щось знайти, - відізвався Даня.

- А після одразу викликайте на допит, з нею ми ще не розмовляли, так що підозр не має бути.

- Знову працювати. От як завжди все на мені. - всі в кімнаті пустили смішок після слів Юри.

***

- Де ви були вчора ввечері приблизно о 17:00?

- Вдома.

- Тобто алібі у вас нема?

- Ну можете спитати сусідів, я не знаю.

- Знаєте ваша подруга подруа мертва, а ви така спокійна.

- Ну вона ж сама на себе руки наклала, значить жити не хотіла, що хвилюватись.

Софія з Андрієм переглянулись.

- А звідки ви знаєте, що це було самогубство? Про це навіть батьки не знають, бо слідство ще триває.

- Я… я просто… при.. припустила…

- Справді? А я так не думаю. Телефон Світлани останній раз був увімкнений в вашій квартирі. І ось погляньте: камери зафіксували, що ви приходили до жертви з пляшкою алкоголю вчора ввечері.

- Була, ми відмітили її вдалий продаж і я пішла додому.

- Дійсно, але по-перше ви були останньою хто був вдома у Світлани  перед смертю, а по-друге ви вийшли з квартири з великою сумкою. Я навіть знаю, що там було. Гроші. Так що будете співпрацювати зі слідством чи будете і далі все запиречувати.

- Ця дурепа відібрала в мене Миколу. Це я їх познайомила і в них роман закрутився. Я закохана в Колю, до нестями закохана, а ця не лише відбила його в мене, а й спілкуватись заборонила. Що мені ще залишалось робити? Після того, як я дізналась, що вони збираються одружитись…

- Вирішили її вбити?

- Ні, я наплела їй, що Коля спав зі мною, коли вони вже зустрічались. Хто ж знав, що ця притрушена повіситься.

- Ви знали, що вона робила?

- Я спостерігала за нею. Ми напідпитку були ну і вона полізла під петлю, а я забрала гроші телефон і пішла.

- І ніяк не завадили і не допомогли своїй подрузі?

- Так навіть краще. Коля тепер повністю мій. - дівчина усміхнулась.

- Навіжена якась. - сказав Андрій, вийшовши з допитної кімнати.

Перед Софією виріс Паша немов статуя. Не даючи їй і кроку пройти.

- Ти знову мене побісити вирішив?

- Пішли, - взявши за кисть руки, промовив Паша.

- Що відбувається?

Чоловік мовчав, заводячи Софію до її кабінету. Та зовсім не розуміла, що відбувається.

- Сідай. - вказав головою на диван.

- Може поясниш?

- Не притаманна роздратованість, агресія, болі в животі, бліда шкіра , повищена слабкість та сонливість. У тебе місячні?

Від такого прямого питання Софія оторопіла, здивовано кліпала очима декілька хвилин і тільки після трохи заторможено кивнула. І як тільки він зміг це зрозуміти? Дівчина зніяковіло розглядала нігті, чомусь боячись підіймати погляд.

- У тебе постійно так живіт болить?

- Ти не мій лікар, - пробубніла та.

- Постійно чи ні?

- Перші декілька днів циклу.

- Ще якісь симптоми є?

- В попереку ниє…

- Це все?

- Так.

- Точно? - дівчина лишень кивнула, - кажи як є, я не відчеплюсь поки не скажеш.

- Ну груди ще болять… - тепер дівчина точно сиділа червона мов помідор.

- Угу.

За власними роздумами слідча навіть не помітила, що Паша кудись пішов, а повернувся з купою речей.

- Лягай.

-А?

-Лягай кажу.

- А, добре.

- Грілку поклади на живіт, вона зменшить спазми. Завжди будь в теплі під час місячних, - сказав судмедексперт кропітливо вкриваючи Софію пледом і продовжив: пий побільше води і на тримай.

- Що це?

- Чай і шоколад.

- Дякую, - Софія тепло посміхнулась, - так спати хочеться.

Через деякий час Софія повністю погрузилась в сон. А Паша так і лишився в кабінеті Софії, хоча й сам не знав навіщо. Немов охоронець, що хоче захистити міцний сон цієї занадто енергійної жінки з причудами та геніальними ідеями, що приходять їй в її маленьку голову ( але він ніколи в цьому не зізнається).

- Софіє, ти не проти… - в кабінет увійшов Андрій.

- Якщо вона прокинеться через тебе, то ти наступний під моїм скалпелем. - беззаботно кинув Паша.