3 глава

      Юкіто сидів за паперовою роботою. Знову підготовка звітів. від яких голова обертом. 

     Руки досі тремтіли, він ніяк не міг забути розгніваного погляду смарагдових очей. 

⟪Чому вона навіть не дає мені шансу?⟫ — подумав Юкіто та опустив голову.

***

— Нобу-кун, тебе направили на інші соціальні роботи, тому давай попрацюємо старанно, — знервовано, але з оптимізмом мовив Юкіто.

     Нобу лише цокнув язиком та потягнувся одягнути гарнітуру, але зараз її не було. 

— Нобу-кун, можеш, будь ласка, не створювати проблем, — просить Юкіто та дивиться на хлопця.

— Ага, це мені каже лай новий спостерігач, — буркнув Нобу. 

Юкіто завмер помітивши вже знайоме тріо дівчат. Хікарі яка завжди сяяла, з червоним волоссям а з ними та сама з розгніваним поглядом. Вони дурачились під якусь бадьору музику *.

— Ей? Сакурай? — Нобу клацнув пальцями прямо перед обличчям наглядача. 

— А… Нобу-кун, вибач, я відволікся, — мовив Юкіто. 

— Дідько, треба було втікати, — Нобуз нову цокнув язиком. 

    Нобу закотив очі, він нех отів одягати рожеву форму працівників караоке.

— Ну, це не найгірше, що тобі випадало… — відповів Юкіто та задумався. — Правда дивно, може взагалі нікого на зміну не було, просто це не ставлять в роботи…Може сталась помилка…

    Нобу хмикнув. 

— Такі штуки більше для Самуру, а не для мене, — Нобу відвів розчарований погляд.

— Саме тому Самуру-куна від цього взагалі тримати треба, — зауважив схвильовано Юкіто. 

***

    Юкіто не міг повірити що ця трійця дівчат зараз в тому ж самому караоке. 

     Він набрався сміливості затамував подих та постукав до кімнати, де вони знаходились. Відкрила двері та ж з розгніваним поглядом. 

— Знову ви? При всій моїй повазі. ідіть нахуй, — гаркнула вона та захлопнула двері.

— Е…

     Нобу нахмурив брови, коли побачив Юкіто. 

— Нобу-кун, як думаєш, якщо їм щось замовити смачне, вони будуть більш привітні? — питає Юкіто, коли повернувся. — Я просто…

— Що? Я про це думати не хочу, — Нобу нахмурив брови. 

— Напевно краще замовити пива, світлого, або фруктовий сидр, — вслух задумався Юкіто.

— Нафіга?… — Нобу підняв брови. 

    Юкіто ще раз спробував постукати, але вже стояв поряд з Нобу. 

⟪Ніколи б не подумав, але я буду радий, якщо вони нас пошлють нахуй⟫, — зітхнув Нобу. тримаючи підніс з трьома філіжанками сидру. 

— Ми не замовляли додатково,до того ж, я вже казала куди вам треба чимчикувати, — суворо мовила дівчина.

— Йодзіко-чан, там що? — питає подруга. Підходить молода особа з червоним волоссям. — О, добавка, ще і на халяву, скажеш що від полісмена я не повірю

— Хе-хе, — схвильовано розсміявся Юкіто.

— Треба замовляти ще! — весело крикнула Хікарі.

— О, значить приймаємо, дякуємо, — весело каже дівчина.

     Йодзіко цокає язиком.

⟪Я її навіть розумію…⟫— подумав Нобу. 

***

    Юкіто зніяковіло сидів серед трьох дівчат. Нобу взагалі нахмурив брови й не розумів, чому він теж тут, а не нагається збігти з цього жаху. 

— Шкода що тут немає малинового пива, — Хікарі надула щоки. 

— Я тобі його замовлю, — Йодзіко підморгнула до подруги. 

⟪Хошіі-чан любить малинове⟫, — подумав Юкіто та не міг приховати зніяковіння. 

    Йодзіко сильно стискала склянку з пивом й пильно дивилась на Юкіто. 

    Чоловік ковтнув, від почуття нестерпного дискомфорту. 

⟪Знову цей погляд…⟫, — нижня губа затремтіла. 

— Давайте краще співати, — вередливо зазначила Хікарі та надула щоки.

— О, якраз можна увімкнути опенінг Євангеліона

— Класна ідея, Фумі-чан! — Хікарі підтримала її.

— Е…

    Юкіто далеко на таких пісень очікував від милих дівчат. Потім взагалі реп про жінок *. Він уважно дивився на них. Погляд з Хікарі-чан часто переходив на ту саму Йодзіко. 

     За весь час він бачив її з посмішкою, а не лише гнівом та погрозами. 

⟪У кожного своє сяйво, так…⟫, — подумав Юкіто, вдивляючись в смарагдові очі.