Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Відірвавшись від губ Енн Ширлі, Гілберт Блайт завмер в очікуванні її реакції. Насторожений, уже не такий рішучий. Несміливий, навіть винуватий, погляд медових очей зіштовхнувся зі здивованим срібним. Тиша. Різка й гнітюча. Мить – і її розірвав веселий дівочий сміх. Енн Ширлі обійняла спантеличеного хлопця за шию, потягнула його до себе (адже він був на добру голову вищий) і радісно прошепотіла йому на вухо:
– Я кохаю тебе, Гілберте Блайт…
Усвідомлення. Принцеса Корделія подорослішала. Принцеса Корделія пробачила. Принцеса Корделія, ні, Енн Ширлі його кохає…
Гілбертові Блайту цікаво, чи може він бути щасливішим, ніж зараз. І він, звичайно, й сам знає, що може. Але це вже зовсім інша історія…