«Завтра, моя люба, пройде церемонія зв’язування наречених, то ж коли ви одружитесь у неділю, стара магія маєтку та родових гобеленів прийме тебе, як рідну. Незважаючи на статус крові», — Нарциса делікатно відповіла на питання щодо теми її походження.
«Я просто хочу попередити тебе про зміни, які можуть статися в години після ритуалів. Про те, чого не розповіли мені, коли я була на твойому місці. Магія Мелфоїв дуже стара та потужна, і після церемонії ти відчуєш, як вона почне взаємодіяти та зливатися з твоєю власною.
Це буде схоже на гру бешкетливих дітей, на спалахи полум’я, що некеровано тягнуться один до одного. І якщо магія вирішить, що ти прийнятна, то будь готова до раптового вивільнення чар… Хоча в минулому були й сильні чаклунки, яким вдавалося контролювати це», — згадала Нарциса з усмішкою.
І в Герміони навіть не залишилося сумнівів, що відьма казала це, маючи на увазі саму себе.
«І, звісно, дорогенька, твоє волосся зміниться. Дещо дуже сильно вразило мене, коли я прокинулася вранці після ритуалу»
«МОЄ ВОЛОССЯ?!» — зойкнула Герміона. Нарциса відсахнулась від шуму, що видала дівчина, не будучи спроможною стримати тривогу та розчарування цією новиною.
Їй знадобилося більша частина своїх двадцяти п’яти років, щоб полюбити своє волосся та навчитися приборкувати цю дику гриву. А те, що Драко так сильно обожнював її непокірні кучері, додало ще більше паніки – він би засмутився, якщо б її гриви більше не було.
«Були випадки, коли жінки з будь яким кольором волосся отримували платину замість рідного відтинку прямо під час церемонії. Деякі прокидалися платиновими блондинками вранці після ритуалу – але ця доля спіткала усіх. Як ти добре знаєш, моя люба, магія Блеків така ж стара і потужна, як магія Мелфоїв, то ж я завжди вважала, що не стала блондинкою від коренів до кінчиків волосся саме з цієї причини.
Але ти повинна бути готова до будь-чого, щоб це не стало для тебе шоком. Тож, я дозволила собі попрохати Пансі підготувати декілька додаткових весільних зачісок, якщо нам знадобиться щось неочікувано міняти».
Нарциса часто розмовляла з Герміоною так, наче навіть не знала, що таке гумор, але сьогодні в її очах блищав справжній пустотливий блиск. Дівчина кивнула їй на знак схвалення і допивала свій чай мовчки.
Магія Мелфоїв лоскотала всі її почуття, благаючи впустити її та дослідити цю нову сутність, що незабаром стане матір’ю для спадкоємця родини. Вона вважала її прийнятною для цієї ролі, достатньо сильною та відданою, але її потужність як відьми спонукала магію копати все глибше і глибше, щоб побачити, якою ж буде відповідь на злиття чар.
Герміона відчувала, як магія тицяє і штовхає її зсередини, наче глузуючи та дражнячи, лише щоб викликати спалах чар.
Але вона стояла міцно, тримаючи Драко за руку та використовувала оклюменцію, на навчання якій вони витратили стільки годин, щоб розвити її навички. Герміона відчувала, як магія легенько стукає по уявній стіні, яку вона вибудувала в своїй голові, але трималася і закривала доступ.
Потім чари відступили, і на мить пізно дівчина зрозуміла, що ця зустріч не буде ввічливою і делікатною, бо це ж магія Мелфоїв. Герміона здригнулася, коли сутність родових чар, невимовно важка і потужна, проскочила крізь її щільну уявну стіну — і вперше за багато років вона відчула справжній страх.
«Хто ти така і чому вважаєш, що гідна носити ім’я Мелфой?», — голос ковзнув в її голові, спокусливо, але вона відчувала небезпеку.
«З чого це ти вирішила, що маєш право заплямувати наш родовід своєю брудною кров’ю, своїми брудними та примітивними традиціями, своїм брудним вихованням та маґлівським досвідом? Це було б ганьбою для нашого дому. Досі вважаєш, що гідна носити моє ім’я?», — отрутний голос сміявся, не вірячи в її спроможність.
Герміона знайшла в собі найрішучіший та найспокійніший голос, на який вона тільки була здатна (той самий, який Драко любить називати «своїм» голосом).
Вона тримала свою власну магію впевнено, коли відчула як в ній закипає вогонь.
«Я Герміона, довбана, Грейнджер. Героїня війни, просто золота дівчина і найвидатніша відьма свого часу. І мені не всралося ТВОЄ ім’я, я хочу ЙОГО ім’я. І я сила, на яку тобі прийдеться зважати назалежно від мого статусу крові. Ви не знаєте мене поки, але вам доведеться взнати, я обіцяю».
Її щелепа боліла від стискання. Дівчина сподівалася, що слабкість у її ногах не видасть страху, який вона відчула. Їй стало лячно, що непокора змусить магію відмовити їй.
Коло запалених свічок, у якому вони стояли з Драко, задуло поривом вітру.
Вона відчула, як холодна самотність родової магії повільно меншає. Герміоні готова була заприсягтися, що відчула легкий поцілунок на скроні, коли останні частки Мелфоївських чар покинули її свідомість.
Вона нарешті відкрила очі і побачила, як Драко прискіпливо розглядає кожен дюйм її тіла. Герміона відчувала занепокоєння – він ніби перевіряв її на наявність травм.
Її коханий не висловлював занепокоєнь вголос, але вона знала, що він боїться ритуалу, та того, як родова магія відреагує на неї, настільки мало було задокументовано, щоб якась напівкровна відьма проходила церемонію, не кажучи вже про маґлонароджених.
Його очі зупинилися праворуч від її скроні, і вона зітхнула з полегшенням. Драко усміхався тією самою мрійливою посмішкою, від якої її серце калатало, а в животі ставало тепло.
Він притягнув її до себе, а потім магією призвав дзеркало.
«Магія, вочевидь, має ту ж саму проблему, що і я, Місіс Мелфой. Ми просто не можемо сказати вам «ні»», — він голосно видихнув прямо у її волосся.
І коли він відійшов, то Герміона побачила, що так швидко розвіяло його хвилювання – це була срібляста прядка платини, що з’явилася справа від її скроні.
