Меланхолія закурила на балконі

Розкидані речі, охололий чай 

Це все що я маю

Та я не жаліюсь

Мені досить усього 

Окрім одного 

Мені не досить тебе 

І я страждаю,

в дикій самотності

Та я благаю тебе, 

На вулиці тихо немов на цвинтарі 

Птахи єдині співрозмовники

Від безнадії кидаєшься під потяг 

Це останній вихід 

Труп сховають у траві, нарешті спокій

За тобою певно будуть сумувати 

Червоне світло навколо, ми тонемо в ньому

На сході можливостей мы помремо на заході сонця 

І всім стане краще без нас 

Усе поглине червоний

І нікто не згадає, якими ми були

Як ми кохали, як ми гуляли

Птахи у небі

Я дивлюсь на них вивертаючи шию

Бо також жажду свободи

Але усе є марним

І я лише ламаю кістки 

Ця вся свобода лише мариво 

Що розіб’ється об осуд в секунду 

Маленька дитина по калюжам біжить

Від чужих поглядів очі хова

Знову у неї нічого не вийшло 

Знову тавро невдахи її убива 

У її очах вибухає сверхнова, думає

Дитина що все може вона

Убий мене

Убий мене хучіш

Ні до чого ці страждання 

Усім лиш буде легше

Убий 

Бо я не хочу жити

Я не хочу існувати

Мислити, радіти 

Зчезнути є моїм улюбленим бажанням

Третє вересня на дворі

Я дивлюся в календар,

Не перевертаючи його, 

Я просто гляну у вікно з чашкою в руці 

І з тобою у думках 

Я так хотіла провести ці похмурі дні з тобою

Я не знаю що тобі сказати 

Просто тебе хочу обійняти

Тут не треба зайвих слів

Зайвих рухів зайвих звуків 

Просто пара тіл

Що переплелись навіки 

І втекли від усього гамону 

Від світу 

Давай зіграємо у гру

Один постріл і фінал 

Напрузі не вистачає місця 

Ну давай, ти перша

Зроби свій крок вперед,

Щоб я відступила крок назад 

Залізо холодить так приємно скроню