Повернутись до головної сторінки фанфіку: Хроніки Іван-о-Буддизму

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

Розділ 7: «Катерина Велика»
{…} - думки персонажів

   Через пару хвилин Дарина прокинулася в мішку з під картоплі. Навкруги було брудно та смерділо картоплею.
— «Фуу!!! Гидка картопля! Я що, в таємному підвалі лукашенка?», - заверещала Джо-Дарина.
— «Ні, Дарина. Заспокойся. Все добре. Просто потерпи трохи. Ми скоро прийдемо до тебе додому.», - відповіла їй невідома людина. Її голос був дуже знайомий і Дарина-Буддізм не могла переплутати його ні з яким іншим голосом.
— «Іван, це ти?! Витягни мене звідси!!!», - скаржилася Дарина.
— «Не раджу цього робити. Спочатку тобі треба було б одягнутися у себе вдома.», - порадив їй, напевно, з усмішкою, Іван-о-Будда.
— «Я що, ГОЛА??!», - закричала дуже голосно Джо-Дарина.
— «Та не верещи ти так! Ми зараз на площі міста. Тут багато людей та деякі з них думають, що я когось викрав.», - намагався заспокоїти її Великий проповідник.
— «Почекай! Не додому. Я як раз по шляху хотіла собі придбати одяг від Шанель… Стоп! А як ти мене поклав у цей мішок? Це ти мене роздягнув?!», - Дарина була вже готова вилізти з мішку, щоб побити Івана-Будду не зважаючи на відсутність одягу.
— «Ти вже забула? Ти боролася з якоюсь дівчиною та в решті решт…», - зупинився говорити Іван.
— «В решті решт що?!», - грізно запитала Джо-Дарина.
— «В решті решт ти про… програ… так! В решті решт ти просто згоріла через перегрівання.», - боязливо відповів їй Іван.😣
— «Ти ж знаєш, що мене може вбити хіба-що метеорит. Як я могла згоріти від перегрівання?» - Дарина вже почала кипіти. - «Кажи правду!»
— «Добре. Тільки не спалюй цей мішок. Ми з Кирилом й так його ледве знайшли.», - попросив Джо-Дарину Іван.
— «Так як так вийшло?» - не могла дочекатися відповіді Дарина, але по її голосу було чути, що моментальна смерть для Івана неминуча.
— «Тебе побила одна дівчина.» - сказав Джо-Дарині Іван-о-Будда.
— «Ти що, бачив це позорисько? Окей. Тоді чому ми програли? І чому ти не постраждав?» - здивовано запитала Дарина-Буддізм.
— «А ми з Кирилом спостерігали.» - весело відповів Іван.
— «Ти що?!» - не витримала Дарина та почала палати. Через мить, дівчина спалила мішок й показалася в своєму вбранні з вогню.
— {Все. Що тепер про мене люди подумають? Мов, викрав якусь дівчину, а в решті решт виходить, що я помру від її руки. Ганебна смерть.}
Але Івану пощастило, бо його радниця та одна з головних у його групі - Катерина Велика вчасно з’явилася поруч, та своєю силою послабшення зупинила Джо-Дарину.
— «Дякую. Якщо б не ти, то я б закінчив своє життя на цьому місці.», - казав Іван, тягнучи Дарину за куток найближчого будинку.
— «Я просто нещодавно дізналася, що за тобою почалося полювання.» - спокійно сказала Катерина.
— «Так не за Кирилом, а за мною? Щось не сходиться. Дарина за мене б не воювала. І то від Кирила їй потрібен був тільки маєток, якщо я не помиляюся.»
— «Ну, просто тепер бережися незнайомих тобі людей, які будуть намагатися тебе четвертувати.» - попередила його Катерина.
— «Добре. Якщо буде людина - буду тікати, якщо буде …» - не встигши договорити його перебила Катерина: — «А якщо буде монстр, чи ще якийсь там демон, можеш залишитися з ними, щоб вони тебе захистили від злих людей.»
— «Я сподіваюсь, хоч ти мене захистиш від нечисті?» - з надією на згоду запитав Іван.
— «Ні. В цей раз я не знаю, що ти накоїв, але спробуй сам себе захистити. Тим паче, достатньо вже настільки сильно притворюватися слабаком.»
— «Але тоді не буде цікаво жити. Коли тебе хтось хоче вбити і ти знаєш, що не зможеш протистояти своїм ворогам, ще більше хочеться жити.»
— «Ну тоді як хочеш. Головне, щоб сьогодні з головою повернувся до себе додому.» - відповіла йому Катерина Велика та почала відходити потихеньку.
— «А… Мене сьогодні не буде вдома. Я буду ховатися під Дариненою постіллю.»
— «Ти що, маньяк? Чим тобі здалася Дарина?» - призупинившись, поцікавилася Катерина.
— «Вона ще недавно в нашій групі. Більше всього, Дарина ще не зрозуміла, що неможна вбивати головного проповідника, тому я буду ховатися у нею під ліжком. Там вона мене ще ніколи не знаходила.» - відповів їй Іван та поніс сплячу Дарину в великій бочці над головою.

    Ставлення автора до критики: Обережне
    Надіслав: I.S. , дата: вт, 07/16/2024 - 01:46