Розділ 6: "Дівчина з психушки..."

Розділ 6: «Дівчина з психушки…»
{…} - думки персонажів
    Джо-Дарина похороним маршом прогулювалася по вуличкам святого Лятасишля, але незабаром зустріла якусь дівчину блондинку. Та дівчина закричала їй вже здалека сміючись: «Ооо))), я тебе знаю. Ти ж одна із тієї секти? Вірно?»
— «Як мені казала одна людина: відчепись, а то голову випадково втратиш!» - закричала їй у відповідь Джо-Дарина навіть не слухаючи її.
— «Здається ми не правильно одна одну зрозуміли… Ти мені не потрібна!))) Де він?» - промовила незнайома, наближаючись похітливою ходьбою до Дарини.
— «Я думаю, що правильно зрозуміла.» - закричала Джо-Дарина та миттєво кинулася з кулаками на неформалку. Дарина вивчила всі типи боїв та могла протистояти навіть танку, навіть якщо вона не буде використовувати свою здібність вогню. Вона замахнулася правою ногою по голові нового противника, але та встигла заблокувати удар своїм локтем. Дарина відскочила назад, так як вже зрозуміла, що ця дівчина не проста.
— {В неї можуть бути свої прийомчики, але вона мені навіть царапинки не залишить.}, - подумала Дарина.
— «Що тобі потрібно?», - запитала її Джо-Дарина.
— «Я ж тобі сказала, мені потрібен він! Віддай мені його і я залишу тебе в живих.. інакше доведеться тебе знищити.»
- {Це вона напевно про мого минулого пупса Кирила…} - вирішила Джо-Дарина. - «Я не віддам Кирила!» - голосно закричала Дарина. - {Мені ще ж в нього потрібно все майно відібрати якось..}
— «Так тепер його звати Кирило? Цікаве ім’я… звісно не справжнє.»
Дівчина швидко наближилася до неформалки, а потім перемістилася в бік, так щоб на цей раз вона не змогла заблокувати удар. Але тепер перед кулаком Дарини миттєво з’явилася якась тверда матерія, яка в той час мерехтіла, як вода, та була фіолетового відтінку, як Данилко Грішник в туалеті. 
— «Так ти також в нас не простушка?» - засміялася Джо-Дарина. - «Тоді я думаю, що без цього мені не обійтись.» -  після цих слів, Дарину окутала ледве видима аура вогню. — «Як тобі таке, невідома психопатка!?». 
—”Ти мені не потрібна, але я думаю в мене знайдеться час погратися з тобою. Валяй!” - заінтриговано промовила блондинка.
Дарина побачила, що невідома готується прийняти удар, а не надати його, тому найвигіднішим рішенням стало вдарити по ній сильним потоком вогню. Вона випрямила дві руки перед собою, запалила в них два вогняні шари, схрестила їх в руках та запустила великий згусток палаючого вогню з величезною руйнівною енергією прямо в сторону психопатки. Невідома лиш спостерігала за цим усим з посмішкою. Досягнувши її тіла, вогонь вибухнув та палав ще деякий час навколо цілі. Дарина була щасливою, бо позбулася дикої дівчини за рекордний час, але раптом все її полум’я перетворилося на велику бульбашку цієї противної, фіолетової матерії, а потім вибухнула, бризнувши на Джо-Дарину. 
— «Ще тоді, коли я перший раз заблокувала твій удар своїм ядом, тобі була призначена дата смерті. Ця отрута ідеальна. До неї немає ліків та ніякі протиотрути не подіють на цю рідину. Отрута моментально роз’їдає нутрощі людини через 23 - 24 секунди після контакту з ним. А тобі залишилося жити приблизно одинадцять секунд!» - з посмішкою промовляла незнайома з психушки.
Дарина й справді почала дивно себе почувати.
—{Я повинна щось зробити. Ця гадюка зараз може втекти до того, як я розтворюся. Мені потрібно з нею покінчити одним ударом!} - через біль думала Джо-Дарина. Вона зібрала всі сили докупи і побігла на психічно-хвору, після чого одразу випустила своїм подихом на неї весь свій вогонь. На цей раз через неочікуваність, невідомій не вдалося повністю заблокувати вогонь своєю отрутою і декілька опіків все ж таки вдалося залишити.
— «І це все, що ти можеш?)» - запитала блондинка. — «3… 2… 1…», - нетерпляче рахувала психована, стоячи над тілом дівчини. Вмить, Дарина поступово перетворилася в попел.
 —»З однією покінчено!)» - радісно промовила дівчина.
Вона потопталася по попелу Дарини та зникла в стіні, з якої просочувалася отрута, а потім і сама рідина зплющилася, як портал в інший світ. За мить із-за іншої стіни вийшов Іван-о-Будда та промовив до Кирила: - «Вперше бачу, щоб вона згорала в попел від свого ворогу, а не від суїциду.»