Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Деякий час опісля прибуття Обі-Вана на Альдераан, він зразу зрозумів, політика — точно не його справа. Скільки б він не заставляв себе уважно слухати Бейлові дискусії з його гостями, що разу тягнувся рукою до рота, аби приховати позіхання, проте час від часу було цікаво слухати про якісь невеличкі забастовки чи політичні інтриги. Правда все частіше почали обговорювати можливу конфронтацію чи навіть війну між Республікою та якимись планетами, що не згідні з її політикою. Одні казали, що війни не буде, мовляв, надто дорого, інші навпаки, що війна неминуча тому треба бути готовим до всього. Схилялися до другого, бо де-не-де почали спалахувати протести, ба навіть громадянські війни.
Обі-Вана ніхто ніколи в ці дискусії, чи радше сказати дебати, не залучав, що цілком його влаштовувало. Це не означає, що Обі-Ван аполітичний. В нього була своя позиція, але дискутувати на цю тему з кимось йому не сильно хотілося. Його основне завдання як Лицаря-Джедая — забезечувати мир і злагоду в Галактиці.
Одного разу, на черговому застіллі Бейла з черговими політиками із Республіканського Сенату, відбулося дещо незвичне.
Раптово з Обі-Ваном намагалися зв’язатися через голографічний комлінк, чого не відбувалося кілька стандартних місяців. Обі-Ван жестом показав на комлінк, і пан Орґана відпустив його помахом руки. Востаннє з ним зв’язувалися таким чином, коли він мусив доповісти про своє прибуття на Альдераан, але забув це зробити через… дещо (деталі запитайте в коментарях). Він поставив комілнк на стіл, і підтвердив запит на з’єднання. Зв’язалися з ним Йода, його колишній майстер, та, дуже неочікувано, Шив Палпатін, Канцлер Галактичної Републіки, та глава Республіканського Сенату. Якщо Йоді він не надто сильно здивувався, то канцлеру щей як.
– Майстре Йодо, Канцлере, – відкланявся обом. - Чим я удостоєний такій зустрічі?
– Лицарю Кенобі, радий нарешті з вами зустрітися, хоч і в такому форматі, – з доброю усмішкою промовив канцлер. – Вибачте, що відволікаємо від роботи, але справа нагальна, – промовив він різко змінивши вираз обличчя на серйозний.
– Канцлере, не переживайте, ви ні разу не відволікаєте. Але що за справа? – не стримуючи цікавости, запитав Обі-Ван.
– Допомога, буде потрібна твоя, Обі-Ване. - серйозно промовив Йода. – Стосується вона, людей життя, багатьох. Доведеться тобі, Обі-Ване, покинути Альдераан, на час деякий, на планету іншу полетіти.
– Тобі відомо щось про планету Набу? - м’яко спитав канцлер.
Набу…
Обі-Ван напружував пам’ять, перемотував у голові всі дискусії та дебати Бейла і його гостей за весь час перебування на службі в його домі як голохронні записи. Він нарешті згадав.
– Часом не та планета, де зараз активно йде громадянська війна?
– В яблучко.
– Отож, ви хочете, щоб я полетів і розібрався із громадянською війною?
– Ні, ні в якому разі. Ми хочемо, щоб ви прослідкували за безпекою її величності Падме Амідали, – м’яко, але з серйозністю промовив канцлер.
– А як же Бейл Орґана та його сім’я?
– Відправимо ми, іншого джедая на місце твоє, Обі-Ване. – відповів на запитання Йода.
– Але ж…
– Вирішила Рада так. – відрізав Йода.
– Зрозумів. Негайно вирушаю на Набу, – беземоційно відказав Обі-Ван.
– Нехай буде з тобою Сила.
– Нехай буде з вами Сила. – сказав Обі-Ван одночасно до Йоди й канцлера.
Як тільки сині мерехтливі зображення постатей зникли, він вийшов з кімнати, пішов до пана Орґани, пояснив ситуацію, на що він, неочікувано, відреагував доволі позитивно.
– О, то ти до Падме летиш? – з усмішкою питався пан Орґана.
– Ви знайомі?
– Можна й так сказати. Як-не-як, а обоє керуємо планетами. Правда зараз в неї там серйозні негаразди…
– Саме тому й лечу до її Величності, мушу вберегти її від будь-якої небезпеки.
– Тоді добре, рушай.
– До речі, а що саме спровокувало цю війну?
– Цією інформацією я не володію. пропоную тобі дізнатися все на місці, – серйозно відповів пан Орґана. – В будь-якому випадку, щасти.
– Дякую, нехай буде з тобою Сила, – пан Орґана кивнув у відповідь на побажання його Охоронця.
Обі-Ван біг до свого шатла, паралельно викликаючи на портативному комлінку R4, щоб той підготував його до зльоту.
Залізши в кабіну, дроїд здивовано та енергійно почав пікати.
– Ти чого так розійшовся? Так, летимо ненадовго, на Набу, зразу й маршрут проклади.
– Піу-пу?
– Не верзи дурниць, ми там не назавжди. Давай не байдикуй.
– Піуу…
Як тільки загорілася кнопка гіперпросторового двигуна, Обі-Ван її натиснув, і полетів до планети охопленої громадянською війною. Він має захистити Падме Амідалу від будь-яких загроз її життю, це його перше серйозне завдання, він не мусить його провалити. Просто не може. Він летів, думав, що ж мого спровокувати громадянську війну на такій мирній планеті як Набу? Саме це він мусив дізнатися першим як прилетить…