Так що ж насправді криється за цим униканням?
Саме це було в думках у Гаррі, коли він безсоромно розгорнув карту Мародерів і прослідкував за табличкою Мелфоя, що рухалася у напрямку кімнати на вимогу. Гаррі знав це точно, бо останнім часом слизеринець часто навідувався туди.
Отож, він згорнув папір і поклав собі до карману, а сам направився по слідах Драко.
— Може ти поясниш, що відбувається?
Від неочікуваності, а ще, мабуть, від того, що це був Поттер, Драко аж здригнувся.
— Якого дідька ти тут робиш, Поттере? — Докинув він злим тоном.
— А якого дідька ти уникаєш мене?
Драко фиркнув.
— Поттере, здається ти таки вдарився головою. Ми з тобою не коханці, щоб виясняти стосунки. Саме тому ти не маєш думати, що я тебе уникаю. — Навіть стараючись придати своєму вигляду максимальної серйозності, при слові «коханці» щось у серці Драко ворухнулося.
Гаррі підійшов ближче.
— Мелфою, що відбувається? Ти — Смертежер? Скажи мені!
Драко скривився на це.
— Це тебе не стосується. Не пхай свого носа в чужі справи.
Гаррі знову підійшов, ще ближче.
Це вельми не подобалося Мелфою, бо позаду була стіна, але у цьому і була задумка Гаррі.
— Невже настільки не стосується?
Вони стояли так близько, що йому було чути збите дихання Драко.
— Що ти верзеш? — Драко опирався як міг.
Зрозумілим було одне: він не відштовхував Гаррі, навіть не використав палички.
— Я хочу знати, що за гру ти граєш. — Промовив Гаррі. — Що ти приховуєш, Мелфою?
Гаррі підсунувся так, що їхні тіла торкнулися одне одного і Драко тільки встиг промовити «Що ти..» перед тим як губи Поттера знайшли його.
Тихий стогін вирвався з його вуст і він уже не міг себе контролювати.
Їхні язики переплелися і їм обом здавалося, що вони чекали цієї миті все життя. Хто зна, може, цьому судилося статися.
Гаррі обхопив руками голову Драко, притягуючи хлопця ближче до себе.
“Чорт з ним!” — подумав Мелфой перед тим, як обвити руками талію Гаррі.
Від давнього бажання, що жило в глибинах їхніх душ, дихання не витримало і вони змушені були відсторонитися один від одного, щоб відновити його.
Продовжувати було занадто ніяково, тож ані Гаррі, ані Драко, не сміли поглянути один на одного.
Врешті Поттер запитав:
— І що це було?
— А я звідки, в біса, знаю, Поттере? — Відмовив Драко перед тим, як знову притягнути його до себе.