Повернутись до головної сторінки фанфіку: Через все це

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

 

     Нудні уроки відчувались як вічність. Для хлопака Казухи, так і взагалі плин часу розмився. Складно спостерігати за відчуттям реальності, поки мрієш про лімітований випуск ⟪Shonen Jump⟫*. 

 

     Але в реальність прийшло повернутись, коли Казуха покрокувал додому. В рідних стінах його очікували крики мама та батька — вони вчергове сварились. 

⟪Чому?..Мама?Тату? Чому ви знову сваритесь? Може я недостатньо хороший…⟫ — думає Казуха та складає на вході портфель. 

— Мам, тат, — радісно вбігає Казуха. Він вірив. що щирість щось виправить. 

— Що?! — разом агресивно відгукнулися батьки.

     Казуха відхитнувся назад. На обличчя відобразився переляк. 

— Не бачиш ми зайняті?! — крикнув батько.

— Давай пізніше! — в додаток крикнула мати.

— Я..Я піду до друга… —  тихо каже Казуха і ледь не спиною просувається до дверей і в панці вибігає з дому. 

     Він не міг побачити в тих злих обличчях своїх батьків. Здалось. ніби їх підмінили.

 

    Казуха збрехав. Ні про якого друга в той момент не думав. Єдине. чого він хотів ― втекти від криків. 

Хлопчик озирнувся. 

— Це ліс…Я..Не пам’ятаю щоб тут десь поряд був ліс… — тихо сказав Казуха. 

     З-за дерев почувся жіночий сміх. Щось відчувалось недобре. Хлопчик знову озирнувся. 

     Дерев стало все більше та більше. Казуха не думав. що в міському парку…Ні, все нагадувало густий, дрімучий ліс. 

⟪Ні..ні…я так заблукаю і мене з’їдять дикі вовки… або я стану…стану…⟫

     Казуха завмер. Повз проходила ефектна жінка, молода та одночасно зріла. Її губи були чорними від помади, довга сукня проходила по траві, яка сохла прямо на очах. 

— Загубився, маленький мандрівник? — загадково мовила жінка. Вона звучала такою доброю, хоч і все в її вигляді було трохи небезпечним. 

— А..А ви хто? — обережно питає Казуха. 

     Жінка розсміялась. Цей голос здавався знайомим, наче щойно з-за дерев його і чув. 

— Хлопче, мене звати Крул, — загадково відповіла вона та пішла вперед. 

***

    Казуха йшов за нею. Жінка зникла прямо на очах. Він озирнувся. Сідало сонце, в маленькому містечку з невеликими хатинами, які наче створені для одного віконця та двері. 

— Де… я…

    Але відповіді він так і не почув. Проте знав одне — він не вдома.

 

Примітки до даного розділу

*Shonen Jump- реально існуюче видання журналів в Японії. 

    Ставлення автора до критики: Обережне
    Надіслав: Nefuri_Yo , дата: нд, 04/14/2024 - 10:03