Повернутись до головної сторінки фанфіку: Кава з карамеллю

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

М’яке вранішнє світло оксамитом долинало з вікон та зупинялося на його обличчі. Хлопець зажмурився від яскравих променів та міцно стиснув повіки потираючи очі. Солодко позіхнувши викладач не охоче потягнувся до телефону. [7.00 ] 

- Мх…блін

Хлопчина підвівся з ліжка потягуючись. Сонна атмосфера навколо так і просила повернутися назад до теплої подушки та ковдри. Його погляд натрапляв на звичні обриси власної квартири. Стіни пофарбовані у світлі тони, ламінатна підлога кольору сірого дерева, на якій лежить теплий білий килим. Вікна завішані легкою, прозорою тюлю крізь яку з багатоповерхівки видно квартали рідної Одеси. Посеред кімнати стоїть двоспальне ліжко на якому декілька хвилин тому невинно спав Вадим. Шухляда із лампою, де зазвичай розташований телефон, біля неї світла шафа для одягу, а навпроти дзеркало у повний зріст. Під вікном розташований білий робочий стіл де лежать роботи учнів та папери. Трохи далі стоїть пару гантель, а на стіні висить постер з героями Марвелу, який йому подарував один з учнів. Вадим витяг із шафи білий рушник та закинувши його на плече попрямував до ванної кімнати. 

  Шум води заповнив тишу навколо. Теплі, майже гарячі потоки котилися по тілу хлопця. Вологі локони довгого волосся спадали на плечі і підкорялися краплям води. Напівзакриті карі очі розслабленим поглядом загубилися десь у думках. Вчитель вилив на долоню декілька крапель гелю для душу і почав вкривати ним контури тіла. Долоні хлопця плавно торкалися шкіри та погладжували його. Трояндовий запах поширився кабінкою душу і вдихаючи його, він зливався з гарячою кров’ю русявого. Знову вода огорнула тіло Вадима, але цього разу змила всю піну з його світлої шкіри. Хлопець закрив кран і вийшов з ванної кімнати витираючись рушником. Підійшовши до шафи русявий витяг сорочку та темно-синю краватку. Темні штани з ремінцем стояли на полиці. Він їх теж взяв. Красуючись перед дзеркалом Вадим зав’язував краватку. Передні пасма волосся, яке вже майже висохло він зібрав у хвіст на потилиці. Образ доповнили округлі окуляри з тонким обрамленням, що спиралися на кінчик носа. Карі очі плавно огорнули віддзеркалення навпроти себе і кінчики губів легенько піднялися в посмішці. 

  Через двадцять хвилин по дорозі на роботу викладач зупинився біля кафе, вийшов з своєї автівки і зайшов до середини. Гарний день потрібно починати з кави. Сьогодні перший робочий день з новою групою. Нові першокурсники, нові пари, новий розклад й знову багато роботи. Переступивши поріг в ніс вдарив різкий аромат кави. Багато людей у пошуках смачного сніданку також зібралися тут. Хтось з друзями, хтось з парою, а хтось, як Вадим, сам. Вчитель оглянув кав’ярню і підійшов, щоб замовити свій звичний напій. Найулюбленіша його кава - кава з карамеллю, горіхами та на смак нагадує батончик «Снікерс». Поряд з ним стояв хлопчина та теж чекав на своє замовлення. З вигляду на роки чотири чи п’ять молодший за Вадима. На зріст той теж програвав русявому. Темно каштанове, хвилясте волосся, що закривало чоло, з-під нього виразним поглядом світилися очі. Хлопець взяв до рук склянку холодного мохіто, яку йому передала офіціантка. Колір м’яти в ньому був такий же, як і колір очей. М’які губи торкнулися чорної соломинки. Зеленоокий зробив декілька ковтків через трубочку, після чого залишилась краплинка, що блищала на ніжно-рожевих вустах. Ліве вухо проколене й вставлена темна кругла сережка. Одяг на ньому підібраний зі смаком. Чорна футболка на декілька розмірів більша з білою емблемою бренду на грудях. Темні, широкі шорти з безліччю кишеньок по боках сягали колін. Білі акуратно зашнуровані кросівки одягнені на шкарпетки, які закривали ноги вище щиколотки. Також Вадим помітив, що на одне плече закинутий сірий однотонний рюкзак. Певно, незнайомець вчиться десь у вищому закладі, бо, як для школяра він надто дорослий. 

- Ваше замовлення. - повідомила дівчина за стійкою і перервала пильне вивчення поглядом Вадима. Той з несподіванки здригнувся та взяв до рук каву оплативши потрібну суму. Хлопець, що стояв поряд швидко покинув кав’ярню та зник за вхідними дверима. Згодом викладач теж подався назад до свого авто. Двигун чорної машини загарчав й та рушила з місця. Ранішній ускладнений рух на дорогах помітно дратував водія, але той мовчки невдоволено слідкував за світлофорами та перехожими. Засяяло зелене світло, Вадим злегка натис на педаль газу. Проїжджаючи повз вітрини магазинів, житлові будинки, площі й дитячі майданчики викладач дістався свого місця роботи. Припаркувавши авто, хлопець знову торкнувся бруківки. Сигнал сповістив русявого, що той зачинив свою чорну лялечку. Глибоко вдихнувши прохолодне повітря хлопчина підійшов під величезну будівлю, яку прикрашають балкони, великі вікна та інші красиві архітектурні штучки, що милують око. Вадим не глибоко розуміється на мистецтві, бо опановував математичні науки, та, як результат викладає тут фізику, але з упевненістю може сказати, що радий працювати у такому величному творінні рук архітекторів. Мандруючи вишуканими, але вже звичними для нього коридорами, молодий викладач пірнув у двері де чекала його нова група з першокурсниками. Багато нових очей з цікавістю почали пронизувати його враженими, допитливими, байдужими та здивованими поглядами. Вадим скинув з плеча невелику сумку та поправивши окуляри розгорнув список нових учнів. Швидко окинувши кількість присутніх той підвів голову та привітно усміхнувся.

- Що ж, вітаю. Я ваш викладач фізики. Вадим Володимирович. Зараз швиденько пробіжимось по ваших іменах і почнемо. - почав русявий й народ жваво заметушився. Всі швидко по черзі представлялися, аж поки черга не дійшла до хлопця у чорній футболці. 

- Давид. - мовив той дивлячись на Вадима. Русявий примружив очі, а в голові одразу майнула фраза: « Це ж хлопець з кав„ярні ». 

  

    Ставлення автора до критики: Позитивне
    Надіслав: Темрява , дата: нд, 12/17/2023 - 16:23