Повернутись до головної сторінки фанфіку: Мішана кров

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

Одразу почалося спільне життя, батько мав величезний замок на пагорбі в оточенні лісу та великої ріки, як і дитинстві мріяла мама. Валентин намагався всіма силами завоювати довіру та любов Аннет, тим часом як і вона, хотіла аби його серце було тільки її. Проводячи багато часу вдвох, непомітно пролетів рік спільного життя, та ще через 9 місяців в них з’явилася дівчинка напівкровка. Маючи сили матері могла перетворитися на білу вовчицю та керувати ілюзією місячного світла, від батька взяла «Силу крові» якої могла підкорити будь-яку істоту.

Назвали її Арія, рік коли мав закінчитися мирний договір доходив кінця, представши перед радою Валентин та Аннет показали втілення свого кохання, тим самим це був крок до дружби двох рас і все успішно вийшло. 

Я росла досить швидко, батьки навчали мене з дитинства як володіти силами, поводити себе в суспільстві, та найтяжче для мене було те, що батько вчив жити без них з рання. Так склалося що війна між расами вампірів та перевертнів скінчилася, але не з людьми і більше всього боялися так званих мисливців за головами. Для них це був заробіток грошей, платили саме за вбивства, найбільша ціна була за голови тих хто мав силу або дар.

Мої рідні ніколи не давали мені виходити з замку, через те, що я була набагато сильніше за інших і тому моє життя завжди під прицілом. Одного разу коли мені виповнилося 10 років, сидячи ввечері після свята в своїй кімнаті через вікно я побачила багато вогників, піднявшись побігла до батьків і почала радіти що день народження не закінчилось, але дуже сильно помилилася в цьому. Мати з батьком відправили мене з моїм вчителем з бойових мистецтв через чорний хід, який вів до підніжжя склону і виходив до річки. Не розуміла чому свято перетворилося в хаос, навіщо мені тікати з мого дому та від рідних. Добігши до води побачила що замок та частина лісу горить, чула крики болю, впавши на коліна з моїх очей текли сльози я не могла нічого зробити, безсила, слабка і тепер сама, в мене не залишилося нічого. 

Так і почався мій шлях помсти людям! 

    Ставлення автора до критики: Позитивне
    Надіслав: MrsG , дата: нд, 11/19/2023 - 19:01