the_kii1jy

Будинки тихо гаснуть під покровом ночі. Останній час вони обіймають темряву через проблеми з електрикою. Часто в такі дні при свічках Мінхо думає про всяке. Про роботу, яка витрушує його як мішок, про несправедливість у світі за

вікном … І про Джісона.

Колінки кровоточать, незмінно харкають кров’ю, виїдають його негайно, іноді — нагадують, що непомітно можуть вбити. 

Поруч із Мінхо навіть кришталеві коліна напрочуд тихі. Поруч із Мінхо Джісон навіть почувається якимось живим. 

Після іскристого ножа-голки, задухи від власних пальців, від агонії — Хан Джісон нарешті знецінено мертвий.  

Склей молоком наші холодні пальці,

скажи: «Тут є спокій. Він прийшов слідом за нами.» 

жучки повзають по ліктях , очі бігають немов павучки, овечки засинають в казковій пряжі, а скляні щоки відчувають поцілунки - поки час ще не зупиняється.