Контракт чи смерть?

Парубок прокинувся в своїй кімнаті. Вона була простора. Ліжка прямо посередині коло стіни. Балдахін червоного кольору з позолоченими кінчиками прикривав його не рухомий силует. Сонце вже встало і сліпило в очі з балкону. Коло ліжка зажди стояла таця з фруктами і в кімнаті посередині був  розкішний килим на якому босими ніжками витанцьовували його улюблені піддані танцівниці, це було одним з його захоплень. Спостерігати за плавними, заворожуючими рухами тіла під живу музику. В кутку стояла вітрина з улюбленими цяцьками , прикрасами , лампами , камінцями. Там стояло те що заворожувало принцове око. З самого ранку після того як хлопець вмився і перекусив його позвав до себе батько.

*В трон-залі*
Бай Чжу йшов бо довгій доріжці від самого входу до трону короля.
-Так батьку , ви мене звали?
-Так , я чекаю наслідника.
-Так одразу? Охх, яка ж заява з самого рання.
-Слухай майже кожного вечора ти звеш до себе танцівниць і вони виходять тільки коли встає сонце. Коли вже буде дівчина? Потрібна дружина аби ти взяв престол, та і я онуків хочу.
-Час покаже.
-Ти постійно так кажеш. Може діло в статі коханої людини? - король прискіпливо глянув на сина.
-Батьку, та хай Святий Ра милує. Я справді кохаю дівчат , от зараз візьму яку завгодно з моїх танцівниць і тра-
-Стоп! Я зрозумів. Боже.. - фараон приклав великий і вказівний пальці до перенісся і тяжко зітхнув мовивши -  Бай Чжу йди з очей моїх.
-Пф , сильно треба. - Бай Чжу часто огризався, бо на його 22  роки він ще хотів жити без турботним принцем.

Слова про одруження. дітей це те що відбирало в нього право вибору і свободу, він жах як ненавидів цю тему. Батько в цей ж момент промивав йому нею вуха стараючись добитись свого та не сильно виходило.

Повернувшись в свої покої принц виглянув з балкону.
-Може сходити на базар, треба розвіятись.

Палац виглядав величезним. Балконом принца була лиш мала не помітна частина палацу на третьому поверсі. Ззовні він був з єгипетського каміння. З різним оздобленням кожна сторона. На вході завжди стояла стража і тільки після неї відкривався вид на двір де кропітливо працювали раби, а далі вхід в палац , який поділявся на частину для величної знаті і для рабів , слуг , підданих що в ньому теж виконували свою роль.
Бай Чжу одягнув темну накидку з капюшоном аби бути менш впізнаваним і вийшов до вулиць базару наповнених життям і роботою. Підходячи до деяких прилавків і запитуючи як товар продається. Чи нема ніяких недостач.

Кая був грабіжником. Ще роки два тому він прийшов до столиці із глибин пустелі, де по міфам місцевих, що не відходили далеко від міста, розкинувся райский оазис богів, але його так і ніхто не бачив. Бо по тим самим слухам всі тамтешні люди вбивали кого завгодно хто наближався до Оазису. Може саме через ці міфи Каю не брали навіть на саму мізерну роботу, тому він вдався до крадіжок. Оселився він у хаті десь на околиці міста, вона була стара, мабуть тому із нею нічого не робили. 
В той день він проходився по базару і легкими рухами рук скидував собі до сумки через плече товари не уважних торговців. Так само швидко як він з’являвся біля прилавку так і зникав у натовпі. В один момент він відчув якийсь погляд на собі і повернувшись побачив якогось дивного чоловіка за метрів 10 від нього, що дивився прямо ввічі Каї. Той спочатку завмер, а потім ривком рушив до своєї бази/будиночку через натовп, іноді застрибуючи навіть до вікон другого поверху, щоб схопитися і перестрибнути живі затори. В один момент він застрибнув у вікно власного будинку. Хоча це було більше схоже на гробницю, на стінах висіли прив’язані на рибацькі сіті прикраси, що спокійно могли б бути прикрасою в колекції самого Фараона. Кая почав дуже нервово шукати де що. Під час пошуків він викинув все що було у його сумці куди зміг і швидко запихнув у неї щось дуже близьке до традиційних танцювальних костюмів тут, він вкрав його випадково, але залишив бо костюм виглядав розкішно і хто зна куди він потрапить, можна влитись у ряди танцівників якщо все піде по ондому місцю і почув важкий стукіт в дерев’яні двері.

Бай Чжу відкрив двері синьоокий хлопчина зросту трохи вище самого принца.
-Доброго дня. Як поживаєш тут , хлопче?
-А ви хто?
-Я з палацу , мене послали будинки деякі перевірити не в сильно доброму стані та я бачу.. - погляд Бай Чжу перейшов на багато недешевих речей , на яких була ніби мітка «крадене». - що ви живете на широку ногу)
-Та що ви, це лиш скромні подарунки родичів.
-Ну і що ж це за родичі?
Бай Чжу хлопнув в долоні два рази і зайшла пара мужніх чоловіків з варти і стали за Бай Чжу. Сам ж він зняв капюшон і стало видно золоті і срібні підвіски, що прикрашали зачіску одразу зрозуміло хто зі знаті любив таке носити. І ті самі єдині золотисті очі, які відображали світові піраміди і сонце, які були в єдиного наслідувача.
-Принц?.. - шоковано спитав Кейя.
-Взяти його - двоє взяли його під руки і Бай Чжу наблизившись до його лиця спитав -Як тебе звати хлопче?

Кая виглядав розлючено, він майже втік, чорт. Не треба було відчиняти подумав хлопець. Він міг просто вискочити через вікно і сховатися у полях пшона, як він робив вже раніше. 
-Кая-Ра-Ахо.-Він сказав це відвівши погляд ніби за спину принцу, щоб не показати тю лють, що в ньому зараз кипіла. Він старався якось вирватися, але в нього ніяк не виходило, може він і був дуже спритним, молодим чоловіком, але проти цих двох охоронців він нічого не міг зробити зараз.

-Ну добре Кая. Розкажеш нам все в палаці. Буде чисто сердечне чи допит?
-….
-Мовчиш? Побачимо на місці, а в мовчанку зі мною грати не раджу.
Він пройшов разом з Бай Чжу і вартою до палацу і його привели до фараона.

-Батьку, в нас грабіжник. - мовив Бай Чжу перед фараоном.
-Та невже з тебе якась користь є - з якоюсь злобою мовив батько - Хто там у нас?
Розмова продовжувалась , Кая все мовчав та заперечував і правитель вирішив поки його закрити на деякий доки не розкається, а до світанку побачимо що з ним буде.
Бай Чжу пішов до своєї кімнати і займався своїми справами. То письмо , то якусь нову каблучку деталізувати і вже час наближався до вечора. Принцу нудилося і вирішив він розважитись.
Бай Чжу повідомив відібрати декількох йому на вибір танцівниць і він вже швидкою, ніби невагомою ходою вийшов за новою групою.

Кая тим часом не сидів без діла, він викрав свою сумку і зв’язку ключів у охоронця, що вічно спав глибоким сном. А може був і мертвий взагалі. Так чи інакше він виліз із заточення і по дахам будівель при дворі вибрався наружу, вже там сховавшись десь за будинком він перевдягнувся і залишивши сумку і балахон там влився у великий потік танцівниць що шли вулицею. Він не знав куди і вже запізно зрозумів що знов до палацу, але діватися було нікуди. Їх усіх виставили в лінію і тут він знов побачив принца, але дивно що ні він,  ніхто з охорони його не впізнав, але той і виду не подав і стояв смирно дивлячись на все ближче і ближче підходячого принца. Принц був одягнений більш ніж прекрасно. Це були легкі, білі шаровари з різними прикрасами і золотими ланцюжками на самій тканині. На грудях принца красувалась білий топ з такими ж прикрасами і на плечах висіла повітряна, біла накидка з шифону.Прикраси дзеленчали ніби перешіптуючись між собою коли той рухався.Повільно він підходив дивлячись на кожну з ніг до голови. Дійшовши до кінця з десяти кандидатів він став по центру кімнати і прикріпливо дивився прямо в очі Каї. Після на його лиці з’явилась ледь помітна посмішка і він підморгнув обірвавши зоровий контакт і об’явив.
- Сьогодні в мене хороший настрій тому йдете ви як завжди - принц вказав на двох танцівниць.
- а третій принце?Чи сьогодні вдвох?
-Давайте новенького) - він підійшов до Каї та похлопав його по плечі і пішов у покої, поки тих кого обрали відвели причепуритись.