Міграція

— Тобі не пасує.

Андромеда саме перевіряла вуха Піксі на предмет кліщів, коли на порозі постала сонцесяйна — старша дитина, улюблена татова доця, яка замінила йому сина, бездоганна спадкоємиця великого роду Белла Блек.

Піксі перестав намагатися грайливо прикусити Андромеді руки й застиг.

— І взагалі короткі стрижки — це мода бруднокровок.

Ніхто на світі не вміє говорити слово «бруднокровка» з настільки відчутною зневагою. Андромеді довелося зробити над собою зусилля, щоб відігнати сором. Бо бути маґлонародженим — не соромно, це тільки забобони їхньої сім’ї.

— Ця стрижка прекрасно рятує від спеки, — зрештою сказала Андромеда і вкотре струснула головою, щоб волосся полоскотало шию.

Белла на це презирливо гмикнула і, задерши носа, пролетіла повз, назустріч батьківським ніжностям. Андромеда тайкома показала їй услід язика, а тоді зустрілася поглядами з Рудольфусом і опустила очі. Від Белли вона знала про нього забагато, зокрема сестра розчулено повідала, що була в нього першою. Уф, не думати далі. «І член у нього великий. Реально великий. Те, що треба!» — все одно пролунав у голові голос старшої. Це не те, що хочеться знати про нього.

Піксі блискавкою шугнув до Лестранжа, тріпочучи хвостами від хвилювання.

— Піксі! —стривожено шикнула Андромеда.

Однак Рудольфус коротко всміхнувся і навіть почухав звіра за вухом, від чого Піксі прийшов в екстаз. Тоді Лестранж спритно вивернувся від пса і пішов за нареченою.

— Піксі, сюди! — вже суворо гукнула Андромеда і цього разу круп всівся поряд.

У другій залі Белла купалася у загальній любові. Тато зараз розтечеться калюжкою від надміру почуттів. Рудольфус стояв поряд нерухомо, як давня скам’янілість. Андромеда почала гладити Піксі по голові, щоб якось притлумити власне сум’яття. Отже, відбувається міграція родичів до старого маєтку Чортополох. До весілля ще два місяці, однак бабуся Меланія вирішила, що це має бути сімейне літо, а дідусь Арктурус завжди корився їй, а дідусеві завжди корилася решта Блеків, бо хотіли успадкувати належні їм гроші (ну, крім дядька Альфарда, той нічого не хотів). Тому от-от дім буде переповнений Блеками.

Жах.

 

***

Жах номер два приїхав аж надвечір. Мамина улюблениця Нарциса на початку літніх канікул заїхала погостювати до тітоньки Кассіопеї, а тоді приїхала до маєтку разом із нею. А також зі своїм новим захопленням написанням п’єс.

— Це історія про прекрасну чистокровну відьму, яку підлий маґлородець намагався викрасти, щоб примусово одружити з собою і заволодіти багатствами її сім’ї, — оголосила наймолодша свій неймовірно унікальний синопсис з такими свіжими ідеями.

Дідусь Арктурус у захваті заплескав у долоні, Белла закотила очі. Андромеда відчувала, що вдома стає задушливо не тільки через погоду.

Нарциса почала пафосно читати свої пафосні писульки.

Піксі зашкрібся в закриті двері вітальні. Душею Андромеда була з ним.

— Підлий маґлородцю! Ти обманув мене! — залементувала Нарциса.

Піксі нервово заскавулів.

— Хай прокляття Морґани впаде на весь твій рід! — заламувала руки Циса.

Белла потягувала вино з осатанілим виразом обличчя. Піксі прошмигнув під диванчиком і в найбільш напружений момент читань, де Циса помирала чи то від ураженої гордості, чи то від чогось ще, встав поряд і почав на неї гавкати так, що мале тільце аж підстрибувало над підлогою.

Нарциса три секунди полежала мертва.

— Заткнись, — шикнула вона.

— Піксі! — спробувала вгамувати його Андромеда. Навколо як на зло не було його іграшок, щоб відволікти сотворинку.

Звір гавкав як заведений, Белла починала гигикати, мама — люто поглядати на Андромеду.

— Мовчи, — ще раз гиркнула «мертва» Нарциса.

І тут Белла таки заржала, наче якийсь елінґ, що своїм гіпнотичним сміхом заманює дітлахів на смерть.

— Та відчепись ти, тупа істота! — заволала Нарциса на Піксі, бо волати на Беллу вона боялася.

Мама скочила з місця, щоб відігнати сотворинку, і Андромеда ледве встигла першою підхопити Піксі на руки.

По обіді стихійне лихо під назвою Блеки набрало остаточного розмаху. Приїхала молодша гілка сімейства, на кареті, запряженій крилатими конями.

— Яке дурисвітство, — прокоментувала мама, коли вони вишикувались в очікуванні на ґанку. — Тепер ще доглядати цей зоопарк.

— Мене більше цікавить, де вони тримають їх у Лондоні? — додала бабуся Меланія.

— Гав! — не втримався Піксі.

Запримітивши в кареті дітей, він активно замахав хвостами. Крилаті коні важко приземлилися, карета гухнула об під’їзну дорогу так, що дивом не розвалилася.

— О Мерлін, — пробурмотіла на це мама.

Зі скрипом й стогонами карета сповільнювалася, один із коней вкусив за крило іншого, той заіржав, Піксі нервово забрехав на цих велетнів. Ледве колеса крутнулися востаннє, як Сіріус викотився звідти, немов рятуючись від чогось (найімовірніше, від кислого лиця своєї матінки). За сином, сяючи посмішкою, вислизнув Оріон Блек і в них з татом сталося щасливе возз’єднання.

Тітоньці Вальбурзі вартувало певних зусиль витягнути з надр карети молодшого Реґулуса, який зачаївся там, немов вогнекраб у панцирі.

— О, вони й власного ельфа притягнули, яка безтактність, — пробурмотіла мама, а тоді на весь голос защебетала: — Вальбурґо, яке щастя! Так давно не бачилися, ми всі скучили!

Вони з тітонькою саме імітували поцілунок у щічку, коли один з коней завмер і неймовірний потік сечі хлинув у нього з-під хвоста. Розмови якось самі згасли. Звісно, ні для кого тут не було секретом, що всі ссавці випорожнюються, та масштаби зачаровували. Піксі видав тривожне коротке скавуління. Він би міг легко втопитися в цій щедрій повені. Мама з перекошеним від огиди лицем перезирнулася з бабусею.

А потім Сіріус зловтішно зареготав.

— Оце ти насцяв, Пегасе!

— Лишишся без десерту за свою невихованість, — не розгубилась Вальбурґа.

До вечора голова Андромеди розпухла від присутності родичів. Їх було забагато в усіх сенсах. Дідусь Арктурус знову виголошував свої антинаукові істини і дядько Оріон навіщось сперечався з ним цілком серйозно, а Нарциса вирішила вмовити кузенів брати участь в її виставі. На диво, Сіріус одразу погодився, однак виявив явне бажання перебрати на себе роль режисера-постановника, та й загалом стати співавтором.

— Вона вмерла від образи? — повним зневаги голосом уточнив він кульмінацію твору.

— Так! — виклично відповіла авторка.

— Така дурня! — з Сіріуса був не вельми добродушний критик. — Я вважаю, що вона мала захищати ображену честь у чесному двобої з тим маґлородцем.

— Вона б завиграшки його перемогла, вона ж чистокровка! — впевнено відказала Нарциса, немов це не вона вже відучилась чотири роки в Гоґвортсі і на власні очі переконалася, що чистокровність не гарантує ніяких талантів.

— То й добре, це не жалюгідно, а до того ж видовищно, — наполягав юний театрознавець.

— Я не питала твоєї думки, ясно?! — озвіріла Нарциса.

— От ти, Реґулусе, хочеш грати у виставі з двобоєм чи зі шмарклями? — використав підступний хід Сіріус.

Реґулусу, здавалося, фізично важко перебувати в центрі уваги. Він зблід як крейда, а на щоках з’явилися поодинокі червоні плямки. Малий гучно втягнув повітря.

— Я не знаю.

Сіріус і Нарциса однаково роздратовано фиркнули.

— З тебе жодної користі! — мимохіть кинув Сіріус і продовжив сперечатися з Нарцисою, а Реґулус почав з депресивним виглядом колупати скатертину, за що на нього нагримала їхня всевидюча мати.

Андромеда була рада вирватися на вечірню прогулянку з Піксі.

Круп побіг уперед, діловито нюхаючи землю перед собою. Андромеда накинула шаль, яку слушно прихопила, бо після вчорашньої зливи встановилася прохолодна погода. Згадка про зливу мимоволі привела її думки до нового знайомця. Чи це якийсь родич Скамандерів? Наскільки вона знала, останніми роками Скамандери жили доволі відлюдно (ну а з сімейством Блеків у них й раніше була взаємна прихована неприязнь, і сусіди робили вигляд, що не пам’ятають про існування одне одного).

Разом з Піксі Андромеда повернулася на місце вчорашньої здибанки, проте там нікого не було. Піксі видавався дещо засмученим відсутністю нового друга. Або це Андромеда переносила на нього власні почуття. Вона тривалий час стояла біля хвіртки, дивлячись, як за далекими схилами сідає сонце. У його сліпучих променях хатинка Скамандерів удалині перетворилася на неясну тінь, що зливалася з навколишніми лісами. Раптом на Андромеду найшов настрій, який вона називала «літнім» — зникомість часу, що ставав миттю й вічністю водночас.

Передчуття чогось.

 

Всі ці Блеки є на родинному дереві Блеків на сайті фандому ГП (накидала це родинне дерево для фільму, власне, Ролінґ).