Повернутись до головної сторінки фанфіку: Німі вірші, що мовчать
Повний текст
А я уже не можу ходити полями,
Там насіялось насіння війни.
Поля вже просто випалені полотна.
Отруєні димом.
Не можу вже ходити полями.
Ходжу я небом.
А небо блакитне. Гарне.
По ньому можна ходити спокійно.
Тут я почуваюсь в безпеці.
Птахи вже летять у ирій
Тож я буду з ними.
Примітки до даного розділу
«насіння війни» - міни. З книжки «Абрикоси зацвітають уночі» Олі Русіни
Ставлення автора до критики:
Позитивне