06.09.2019
–То он де вона лежить. – промовив молодий хлопчисько з зовсім немолодим поглядом.
Він був невисоким, але під одягом виділялися натреновані м’язи. Його синювато-чорне волосся спадало на обличчя, трохи прикриваючи очі. Точніше – око. В той час, як праве око було оточене хрестоподібним шрамом та палало темною нічною синню, ліве око було сховано за широкою чорною пов’язкою.
Погляд хлопця був суворим, та тільки-но він глянув на могилу, що лежала перед ним, то одразу спотворився болем. Це була одна з багатьох тисяч могил, що належали японцям, загиблим після катастрофи, відомої як Другий Удар. Подібні цвинтарі простягались усім світом, адже катаклізм торкнувся кожного.
Хлопець взяв з карману маленьку резинку та стягнув нею волосся в короткий хвостик. З ледь стримуваним презирством він задав питання, дивлячись на могилу:
–В тебе залишились якісь фотографії?
–Ні. – відповів високий чоловік, що стояв позаду.
Він носив чорний піджак Nerv’у та округлі окуляри-хамелеони. Коротка борідка була колись акуратно підстрижена, але наразі потребувала легкого догляду. Обличчя не виражало жодних емоцій, а голос його був низьким та холодним.
–Я знищив їх. Тіла тут теж не лишилось.
–Не дивно. – хлопець буквально виплюнув ці слова. – Знищити все, що пов’язує тебе з людьми – це так на тебе схоже.
–Я зберігаю все в своєму серці. – рівно відповів чоловік.
–Тхе. – хмикнув хлопець і, помовчавши, додав. – Як її звали?
–Юї. Вона була найкращою жінкою в світі. – з деякою гіркотою відповів чоловік.
Хлопець різко озирнувся зі здивуванням на обличчі. Ніколи ще він не чув в голосі Ікарі Ґендо, в голосі найненависнішої ним людини, подібних інтонацій.
–Втім, вочевидь сліпою. Коли вже повелася з тобою.
–Не смій ображати Юї! – підняв голос Ґендо. – Не смій ганьбити ім’я своєї матері!
–Я не знав її ані дня. Для мене вона нічого не значить. – рівно та незацікавлено кинув хлопець. – Як і ти. Ви мені навіть імені не дали.
Він не став очікувати відповіді та, залишивши могилу, рушив в сторону військового гвинтокрила, що вже очікував його, не зупиняючи лопаті.
–Маєш не більше двох тижнів на це завдання. – кинув йому вслід Ґендо. – Із закінченням цього терміну, до Токіо-3 прибуде Друга Дівчинка. Ти маєш зустріти її.
–Це не від мене залежить. – не дивлячись відповів хлопець та заліз у гвинтокрил.
Велика воєнна машина прискорила оберт лопатей та важко відірвалась від землі. Коли гвинтокрил зник за горизонтом, Ґендо все ще стояв та дивився йому вслід.
–Вибач, Юї… Кей виріс нестерпним… – він опустив голову. – Однак, він наша єдина надія…
Prologue-02
New raid